Феофан Затворник: шлях до спасіння

  Розділ 1. Про початок християнського життя. Християнське життя – це є ревність і сила перебувати в спілкуванні з Богом діючим, по вірі в Господа нашого Ісуса Христа, при допомозі благодаті Божої, виконанням святої волі Його, на славу пресвятого ім'я Його...

 ...Видимим же, або відчутним всередині нас, свідоцтвом про нього (хр. життя) є жар діяльної ревности виключно про християнське Боговгодження з повним самозреченням і ненавистю до всього, що тому суперечить. 

 ...І годинник хороший ходить справно; але ніхто не скаже, що в ньому є життя?!
 ...Як, стримуючись зовнішньо від діл гріховних, можна бути до них прив'язаним або співнасолоджуватись їм в серці, так однаково, чинячи справи правильні зовнішньо, можна не мати до них прихильности сердечної. Тільки істинна ревність як добро хоче чинити в усій повноті і чистоті, так і гріх переслідує до найменших його відтінків.

 ...Справжній ревнитель не законне лиш робить, але і пораду, і всяке добре навіювання, що таємно відбивається в душі; робить не тільки те, що представляється, але буває винахідливим на добро, весь у піклуванні про одне добро міцне, істинне, вічне.

 ...Отож, вірним свідоцтвом християнського життя є вогонь діяльної ревности по Боговгодженню.
 ...Розбуджується бажання і вільне шукання (дією іззовні), потім сходить благодать (через таїнство) і, сполучившись зі свободою, народжує потужну ревність. І ніхто не думай сам собою народити таку силу життя, і про неї треба молитись і бути готовим прийняти її.

 ...Одним із перших ворожих нападів на нас є думка самонадіяности, тобто якщо не відкинення, то невідчуття потреби в благодатній допомозі.

 ...Чи не потрібно в такім випадку крикнути йому, як першому Адаму: “Чоловіче, де ти? Куди ти зайшов?” Ось це покликання і є дія благодати, яка змушує грішника вперше оглянутись на себе. Отож, бажаєш почати жити по-християнськи – зажадай благодати.

 ...Благодать отінює серце і замешкує в ньому, коли в ньому переважає спрямованість від гріха і від себе до Бога.

 ...Мета, до якої все при цьому (хрещенні немовлят) має бути спрямоване, полягає в тому, щоб ця нова людина, прийшовши до свідомости, усвідомила себе не лише людиною, істотою розумно-вільною, але заодно і особою, що вступила в зобов'язання з Господом, з яким з'єднана нерозривно її вічна участь; і не тільки усвідомила себе такою, але й знаходила себе здатною діяти по цьому зобов'язанню і бачила б в собі переважну до того прихильність.

 ...Основні збудники, що тягнуть до гріха, є своєуміє (або цікавість) в умі, своєволіє – у волі, самовсолодження – в чуттях. Тому потрібно так вести і спрямовувати сили душі і тіла, що розвиваються, щоб не віддати їх у полон плотовгодження, цікавости, своєволія і самовсолодження, – бо це буде полон гріховний, – а навпаки: привчати відсторонюватись від них і володіти ними, і, таким чином, скільким можливо знесилювати їх і доводити до нешкідливости. 

 ...Тут витіковим для тілесного життя відправленням є харчування.
 ...Тій же мірі потрібно підкорити і сон, і тепло з холодом, і інші зручності, що природно необхідні у справі харчування, маючи необлишно на увазі – не розпалити пристрасті до чуттєвих насолод і привчити відмовляти собі. Цього треба дотримуватись суворо на час всього періоду виховання, – змінюючи, як саме собою зрозуміло, правила в застосуванні, а не в суті, – до тих пір, поки вихованець, ствердившись в них, візьме сам себе в руки.

 ...Друге відправлення тіла є рух; орган його – м'язи, в яких розташовані сила і міцність тіла,– засоби праці. По відношенню до душі воно – сідалище волі, і дуже здатне розвивати своєволіє. 

 ...Отож, треба мати на увазі, щоб, зміцнюючи сили тіла, не роздути через те своєволія і заради плоті не згубити духу. Для цього головне – мірність, розпорядження, нагляд. Нехай дитя грається, але в той час, в тому місці і тим чином, як йому наказано.

 ...Третє відправлення тілесне лежить на нервах. З нервів – чуття – органи спостереження та пожива цікавости. 

 ...Не використовувати чуттів не можна: бо не інакше, як через них, і пізнаються речі, які потрібно знати заради слави Божої і блага нашого. Але при цьому неминуча і цікавість, що є нестримна схильність – без мети бачити і чути, що де діється і як що буває. 

 ...Отож, потрібно тільки при вправлянні чуттів дотримуватись міри і порядку, і звертати їх на одне потрібне і по усвідомленні потреби, – тоді для цікавости не буде поживи; тобто треба привчити дитину те випробовувати, що вважається для неї необхідним.

 ...Той, хто не вміє володіти чуттями і уявою, неминуче буває розпорошеним і непостійним, будучи обтяженим цікавістю, яка буде ганяти його від одного предмета до іншого до розслаблення сил, і все це без плоду. 

 ...Тому починати розвиток ума потрібно разом зі словом. Головне, що потрібно мати на увазі, це здорові поняття і судження по початкам християнським про все, що зустрічається або що належить увазі дитини: що добре і зле, що гідне і негідне.

 ...Істина зв'язує ум тим, що насичує його. Мирське ж мудрування не насичує і тим розпалює цікавість.

 ...Даремно не піклуються вправляти дитя таким чином з тою думкою, що воно ще мале. Істина доступна кожному. 

 ...Дитя багатопожадальне
... Дитя, що віддане самому собі, робиться непереборно своєвольним.
 ...Найпростіший спосіб до розміщення її (волі) в потрібних межех полягає в тому, щоб виховати схильність в дітях нічого не робити без дозволу.

 ...Відовчаючи від своєї волі, потрібно привчати дитину робити добро. ...Діти люблять вподібнюватись. Як рано вони вміють копіювати матір або батька! ...Серце – це здатність куштувати і відчувати насиченість.

 ...Коли чоловік був в союзі з Богом, – знаходив смак в речах Божественних і освячених благодаттю Божою. По падінні він втратив цей смак, і бажає чуттєвого.

 ...Найбільш дієвим засобом виховання істинного смаку в серці є церковність, в якій безвихідно мають утримуватись діти, що виховуються.

 ...Необхідно пам'ятати, що за смаком серця буде призначатись і майбутнє вічне житло, а смак в серця там буде такий, який його утворять тут. 

 ...Дух легше розвивається, ніж душа, і перш неї виявляє свою силу і діяльність. До духу відносяться: страх Божий (у відповідність розуму), сумління (у відповідність волі) і молитва (у відповідність чуттям). Страх Божий породжує молитву і просвічує сумління.

 ...Особливо молитва прививається дуже легко і діє не язиком, а серцем
...Чим раніше засвоїться страх Божий і збудиться молитва, тим міцніше буде благочестя увесь наступний час.
 ...Але головне, в них потрібно виховати настрій до сумлінности і свідомости.

 ...Як добре попередньо схилити його до каяття, зробити, щоб без боязні, з довірою і сльозами, дитя прийшло і сказало: “ось я те і те зробив погано”.

 ...Загалом, потрібно так схилити дух учнів, щоб в них не згасло переконання, що головною в нас справою є Боговгодження, а науковість є додаткова якість, випадковість, що придатна лише на час теперішнього життя.

 ...Потрібно щоб було поставлено незмінним законом, щоб всяка наука, що викладається християнину, була насичена основами християнськими, і до того ж православними.

 ...А це і є головна мета християнського виховання, щоб людина внаслідок цього сказала собі, що вона християнка.

 ...Людина стає цілком людиною, коли приходить до самопізнання і розумної самостійности, коли стає повною володаркою і розпорядницею своїх думок і справ, тримається яких-небудь думок не тому, що інші їй передали їх, а тому, що сама знаходить їх вірними.
 ...Не сліпим сповідником бути є честь людині, а таким, що усвідомлює, що, чинячи так, він діє так, як треба.

 ...І з досвіду видно, яке хитке сповідування віри і добрість життя у того, хто раніше не усвідомив себе християнином.
 ...Ми бачимо в житті всіх, що зберегли благодать хрещення, що в них була хвилина, коли вони рішуче присвячували себе Богу. Це визначається словами: загорівся духом, Божественним бажанням запалився. 

 ...Як добре і спасительно не тільки бути налаштованим у вихованні по-християнськи, але і потім усвідомити себе і наважитись бути християнином, – перш вступу в юначі роки.

 ...Так спасительно перш літ юнацтва не тільки отримати добре налаштування, але і скріпити себе обітницею – бути істинним християнином. Хто наважився, хай боїться самого юнацтва, як вогню, і тому хай бігає всіх випадків, в яких юність легко розв'язується і робиться нездоланною. 

 ...Мрії, легке читання, розваги – все це одне майже по духу – діти жадоби вражень, жадоби нового, різноманітного.
 ...Розваги хай відхилить працелюбством, мрійливість – серйозними справами під керівництвом, якому особливо має бути підкорене читання, і в виборі книг, і в образі читання.
 ...Через те не зберігається благодать хрещення, що не дотримуються порядку, правил і законів виховання, що застосовується. Головні причини: а) віддалення від церкви і її благодатних засобів. Це в'ялить паросток християнського життя, розладнюючи його з джерелами, і воно в'яне, як в'яне цвіт, що поставлений в темному місці. б) Неуважність до відправлень тілесних. Думають, що тіло може всіляко розвиватись без шкоди для душі; між тим, в його відправленнях – сідалища пристрастей, які разом з його розвитком розвиваються, вкорінюються і оволодівають душею. Проникаючи тілесні відправлення, пристрасті отримують в них собі осідлість, або влаштовують з них нездоланну деяку фортецю і тим зміцнюють за собою владу на увесь наступний час. в) Нерозбірливе, не спрямоване до однієї мети розвивання сил душі. Не бачать мети попереду, – не бачать і шляху до неї. Звідси, при всьому піклуванні про найсучаснішу освіту, нічого більш не роблять, як тільки розвивають цікавість, своєвольність і жадобу насолод. г) Цілковите забуття духу. Молитва, страх Божий, сумління рідко беруться до уваги. Була б справність видима, а внутрішні стани завжди передбачаються і тому залишаються собі. д) Під час навчання – закриття найголовнішого діла побічними, заслонення його єдиного багатьма іншими. е) Нарешті, вступ в юність без попереднього покладення добрих початків і рішучості жити по-християнськи, і далі, – нестримання пожадань юначого життя в потрібному порядкові, віддання себе всій жадобі вражень через розваги, легке читання, розпалення уяви мріями, нерозбірливе спілкування з подібними собі і особливо з протилежною статтю, виключна науковість і відданість духові світу, розповсюдженим думкам, правилам і звичаям, які ніколи не бувають сприятливі благодатному життю, але завжди вороже озброюються проти нього і намагаються подавити його. Кожної з цих причин достатньо і однієї для того, щоб згасити в людині благодатне життя. Але буває переважно, що вони діють разом, і одна неминуче притягує іншу; всі ж разом вони так забивають духовне життя, що й найменших слідів його іноді не буває помітно, так ніби людина і не має духу, створена не для спілкування з Богом, не має для того призначених сил і не отримувала благодаті для оживлення їх.

 ...Виховання з усіх справ є найсвятішою.