Що там з квотами? Я бачу лише квоту на 90% дебілізуючих передач. Квота виконується. А хто це все буде дезінфікувати? Є дві основні проблеми на ТБ: 1 - московщина, 2 - людей не вчать заробляти гроші, а вчать вбивати час і розтринькувати гроші. Можливо, олігархат показує, як він сам прийшов до великих статків - хитрощами і розкраданням. Глядач сприймає інструкцію, намагається повторити шлях до успішності, але місця вже зайняті. Типова безперспективна модель. Впровадження олігархатом безперспективних для України інформаційних тб-програм - це теж сторона війни проти України. І тому не можу не сприймати олігархат як загрозу і навіть як одну із причин війни: якби Україна була економічно сильна, то путін би не наважився. Люди в Україні не бідні, в Україні переважно бідними є ті люди, які турбуються про розвиток і зміцнення держави. Інформаційний Чорнобиль ніхто не відміняв.
Олігархат нахабніє, бо відчуває свою безкарність. Усі політичні партії залежні від фінансування і, відповідно, залежні від олігархату. Єдина альтернатива олігархічному правлінню - організований авторитаризм і запровадження недемократичних природних інститутів влади. Але українці не відчувають загрози від ультрадемократизму, який призводить до безвладдя, яким вдало користується олігархат. Українці рішуче воюють лише за демократію і попадають під владу олігархату. Олігархат крутить по телебаченню "порнографію для дорослих" - різні розважальні програми та про успішне життя тих, хто зрікся своєї українськості. Все це по краплині дебілізує українців, які втрачають політичну орієнтацію і розуміння витоків власних проблем. Українці знову кидаються на вистелену перед ними червону ряднину недодемократизму. Я теж за демократію, я теж за новий закон про вибори по відкритим спискам. Але я стверджую, що однієї демократизації замало. Україна потребує недемократичного власника, який би був об'єктивно зацікавлений у зміцненні держави і був здатний приборкати олігархію. Я маю надію. Моя надія в тому, що Україна ще існує після двох майданів - демократичних революцій. Ми втратили частину території, але ми все ще стоїмо. Не кожна країна може похвалитись такою стійкістю і міцністю. Надія у тому, що провалені два майдани можуть довести людей до думки, що майдани і ультрадемократизм - це не панацея. Провал одного майдану можна пояснити собі випадковістю. Якщо два майдани підряд не дають якихось значних результатів - це вже серйозний привід замислитись, що не такі вже ті майдани корисні, як нам часто намагаються це показати. До українців починає доходити істина. Цю істину вони мусять зберігати під килимовим інформаційним бомбардуванням із олігархічних телеканалів. Це не легко, але це наше єдине майбутнє.
