Про екстримізм

  Знаходяться ще люди, що сприймають звинувачення опозиції у екстримізмі. Ви кажете, що опозиція закликала людей до революції – незаконних дій. Екстримістами є ті, що звинувачують опозицію в екстримізмі. Ви цього, може, і не розумієте, але це вас не виправдовує. Скажіть мені будь-ласка, що мала казати опозиція півмільйоному натовпу, який був обурений жорстокістю міліції і хотів справедливого суду? Ну от що б ви сказали півмільйоному натовпу, налаштованому рішуче домагатись справедливості? Що б сказали? Ви не знаєте, да? То я вам скажу: ви так само б закликали до революції. Бо якщо лідер півмільонного натовпу не підіграє його рішучим настроям, то вся ця рішучість натовпу звернеться на невинуватого в даному випадку лідера. Рішучий натовпу обирає собі рішучих лідерів або знищує цих лидерів. А наша опозиція все зробила якщо не на 5, то принаймні на 4: жодних екстриміських дій, керованих опозиційною трійкою, здійснено НЕ БУЛО. Таке керівництво опозиції. Який же нам варіант пропонують критики опозиції? Щоб опозиційні лідери сказали півмільйонному мітингу «йдіть по домам»? І щоб потім цей мітинг повбивав опозиційних лідерів, а потім, відчувши смак крові, пішов трощити все підряд? Цього хочуть «миротворці»? То питається: в кого більший екстримізм?

  Повторюю: при всій революційній риториці зі сторони опозиційних лідерів жодних конкретних екстриміських збройних дій здійснено НЕ БУЛО. Знімайте лапшу з вух, "миротворці". Але нагадаю зауваження від Сергія Гайдая (який, оцінюючи ситуацію психологічно, бачить лише два сценарії розвитку: поганий і дуже поганий): до цих пір влада не пішла опозиції на ЖОДНІ поступки, влада не здала позицій ні на міліметр. Тобто навіть про мінімальний компроміс у вигляді звільнення міністра МВС і призначення міністра від опозиції мова не йшлася і не йдеться.  Знімайте лапшу з вух, "миротворці".

Ленін - це гламурно!

Не вірите? То треба зробити так, щоб повірили.

  Наприклад, пора б вже організовувати конкурси серед школярів - типу "зроби Леніна красивим", "Ленін - окраса міста" і т. д. Ні, ну а шо, стоять ці пам*ятники по центральних площах тищщі українських міст і сіл - то нехай же це буде гарно! Хай діти повправляються з фантазією щодо "моє бачання пам*ятника Леніну як окраси міста". Може, щось тим Ленінам не вистачає. Звісно, все має бути під контролем педагогічних колективів, щоб Боже-борони не сталось якогось надругатєльства над образом нашого дорогого Ілліча.

    Це я вчоро випадково подивився буржуазне телебачення про місто Осаку на каналі NHK-world, прости Господи. То я вжахнувся, що в них, в такому культурному центрі і немає НАВІТЬ ЖОДНОГО пам*ятника нашому дорогому Іллічу - це жахливо, товариші. Хоча, товариші, треба відзначити, що по гламурності і так сказать продвиженію своїх брендів - вони нас набагато обігнали. Нам є над чим працювати. Потрібно відкинути усі застарілі і струхлявілі підходи і методи пропоганди, а краще - вижигати ці підходи і методи кальоним желізом, так сказать. Час нам не пробачить і нащадки теж. ЛЕНІН - ЦЕ ЗВУЧИТЬ І БАЧИТЬСЯ ГЛАМУРНО! - це гасло зобов*язане стати основним на кілька п*ятирічок уперед, аж поки воно не закріпиться у свідомості громадян.

ЛЕНІН - ЦЕ ЗВУЧИТЬ
І БАЧИТЬСЯ ГЛАМУРНО!

Контрі - бій.

Це п*ять

  Не зрозуміло, чого добивається Янукович із саботажем УА з ЄС: чи п*ять (а не "переможних" десять) відсотків на наступних виборах - те, що отримав Ющенко, чи п*ять років, яких ще залишолось сидіти Тимошенко. Хоча більше схоже на п*ять відсотків на виборах, бо з Ющенком в нього стосунки кращі. Але як би не підкинули йому ці оранжеві до пари, щоб не з*їли татари.

Про аборти: компромісний варіант м'якої сили

   Я знову не про політичні аборти :), а про звичайні %)

  Хоча я противник абортів, але розумію, що проста заборона має свої значні мінуси і є досить непопулярною серед широких мас. Основна вада – що в результаті заборони ми отримуємо не зменшення кількості абортів, а лише перехід від легальних абортів до нелегальних. Нелегальні ж аборти є більш шкідливими для здоров’я жінок, що зважились на аборт. Навіть якщо сприймати цих жінок як вбивць, то катування навіть злочинців у нас все одно заборонені, і в інших країнах може бути смерна кара – без катувань, але не катування (принаймні офіційно).

  Один з компромісних варіантів полягає у легалізації абортів, але з обов’язковою їх реєстрацією, а також із реєстрацією і нетаємним захороненням залишків ембріонів і недорозвинених плодів. Звісно, було б, мабуть, зайвим обов’язково давати кожним залишкам ім’я, та хоронити їх у окремих могилах. Оптимальна процедура видається приблизно такою:

1.     Жінка, що наважується на аборт, приходить з паспортом, усі паспортні дані вносяться у реєстр, зазначається дата, абортованому плодові присвоюється реєстраційний номер, що сладається з реєстраційного номера абортарія і порядкового номеру аборту, що здійснений саме в цьому абортарії.

2.     Здійснюється аборт. Залишки плоду обов’язково розміщують у окремій посудині чи у окремому пакеті, ставиться мітка реєстраційного номеру. Захоронення економніше здійснювати масово – по 100, 1000 залишків у одній могилі, і тому для зберігання залишків до захоронення треба, мабуть, проводити з ними певні консерваційні процедури – варіанти: висушування інфрачервоними лампами, кремація. Як варіант створення великорегіональних відділів консервації і захоронення, до яких мають відсилатись усі пакети із залишками плодів і інформація про них.

3.     При накопиченні великої кількості законсервованих залишків плодів здійснюється захоронення – закопування в землю із встановленням надгрібної плити. Захороненню присвоюється реєстраційний номер, що складається з номеру відділу захоронення і порядкового номеру захоронення у цьому відділі, цей реєстраційний номер чітко відзначається на надгрібній плиті. Захоронення здійснюється на звичайних кладовищах. Складається карта захоронення, що містить реєстраційні номери усіх залишків і (в комп’ютерному варіанті) усі дані цих залишків. 

4.     Створюється єдина електронна база даних про аборти, місця захоронень. Копія цієї бази даних повинна міститись у кожному абортарії і періодично оновлюватись. Основна мета бази – щоб можна було знайти місце захоронення будь-якого аборту, щоб коли раптом і ті жінки, що зробили аборт, розкаються у скоєному і схочуть виявити своє покаяння відкрито, то щоб вони мали змогу знайти ту могилу, де поховані залишки її плоду і помолитись на тому місці, покласти квіти, можливо, своїй ненародженій дитині, що колись виявилась небажаною.

  Звісно, це, мабуть, не все стосовно абортів. Церква від держави відділена і обов’язкова присутність священників для профілактичної роботи при абортаріях проблематична. Мабуть, варто офіційно все ж залучати кваліфікованих психологів, а вже психолог, після дослідження психологічних особливостей людини, що хоче зробити аборт, може порекомендувати спілкування із священником, пастирем чи іншим представником релігійних організацій, які визнані недеструктивними. Тобто співпраця психологів і представників релігійних організацій має заохочуватись і бути представлена на розгляд офіційним психологам при абортаріях.

  Мабуть, не ідеальний варіант, але варіант, ІМХО.

Про Вільнюс

  Ні, не про підписання угоди, а про саме місто. Вільнюс - одне з небагатьох великих неукраїнських міст, яке мені взагалі довелось відвідати у своєму напівсільському житті. Ще додати можу лише Мінськ і (тоді ще) Ленінград. Вільнюс у пізньоперебудовний час.запам'ятався якоюсь незрозумолою для нас увагою і пошаною до нас, як до українців: пиріжки - та беріть безкоштовно, а що це у вас тут скрізь жовто-блакитні значки, прапорці, тризуби - та це ж ваш прапор і герб ???!!!%)%) Не знаю, де було більше українського націоналізму - чи у Львові, чи у Вільнюсі. Ви обережніше там... :)