Все не сума, а добуток

Ну, звісно ж. Як же я міг так помилитись?! Єдине, що мене втішає, що добуток - це така собі взаємозалежна сума :)

Мова йде про математику благочестя. Я писав, що благочестя - це сума віри (схвальності) і любові (неагресивності, інтегративності). Насправді ж, благочестя є добутком правдивої віри і правдивої любові. Образно кажучи: благочестя не літає на одному крилі. Якщо у вас найправильніша віра, а замало любові, то ваше благочестя слабке. Якщо ви багаті любов'ю, але лише у свому обмеженому колі - і тому неправовірні, то ваше благочестя слабке.
  Драматизм московітів у тому, що вони, схоже, і не намагаються навчитись любити, але вони старанно намагаються створити найвитонченішу ілюзію любові. Вони думають, що в інфомаційному віці Бог вже помер.

Штірліц потребує поради

Друзі, а яке ваше ставлення до Петра Могили? Мені тут порадили для покращення душевного стану читати його "Сослідованіє молебноє об ізбавленії от насилованія злих духов". А що робити, коли на якісні нейролептики пенсії не вистачає? І я тако іноді почитую за самого себе. Мені ще одразу це видавалось трохі смішним - щоб виганяти біса із самого себе - це як ніби витягувати себе з болота за чуприну... Але то таке. Жити якось треба. Ну, і я почитую іноді. Але от що помічаю: ефект є, але якийсь він дивний. Коли я відчуваю, що біс "отраволюбивий" виходе (менше курю тютюн), то ніби заходе біс "любонеістовний" (ну, ви розумієте). І навпаки. Розумієте? Зміни відбуваються, але залишається якийсь гіркий присмак ілюзії. Так от питання: це я нагнітаю чи це біс "любопрительний" всіх побідив?

P.S. Ще згадав, що читав те саме десь років два назад. Тоді це все дуже якось так майже трагічно скінчилось. Мо, все ж краще головою об стінку товктись?