Несу я, значить, труп котика у відрі до ветлабораторії на експертизу. Заніс. Сказали, що результат на сказ буде вечером (ну, покусав трохи нас котик - пручався). Іду я далі у поліклініку, щоб записатись на профілактику про всяк випадок. Іду, значить, по тротуару, дивлюсь - якесь лице підозріле йде навпроти. А у мене в руці відро пластамасове. Підходить він, а я йому цим відром - по голові. "Ах, - кажу, - ти скотина, зараз я тобі!" І йому ногою в живіт - "це тобі за маму!" Потім правою по щелепі - "це тобі за дєдушку!" Потім коліном по печінці - "це тобі за хрестик і котика!" Він вже захитався. Я йому: "спробуй ще мені раз на дорозі стати - пошкодуєш!" - і головою йому в носа!.. Він так і розплестався по землі..
Ну, іду я далі в лікарню, в приймальне:
- Тук-тук.
- Заходьте. Що у вас?
- Підозра на сказ.
- Сідайте. Розповідайте.
- Ну, котик захворів. Ми ж то думали... і т. д.
- Ну, ми вас запишемо, а коли прийдуть результати експертизи, то і вирішимо, що далі робити. Прізвище ваше... Адреса... Телефон...
- Так, без бюрократії в нас не можуть: скрізь бумаги, відмітки, звіти.
- Ну да, такий порядок. Ви нервуєтесь?
- Та ні, все нормально. То так, щось політика згадалась.
- В нас ніякої політики. Лише медицина.
- Я вам вірю. Зозуля Віктор Миколайович...
- До побачення.
- Легкого чергування.
Немає коментарів:
Дописати коментар