Мені самому розповіли у минулу неділю, а вітер був ще до Введення, десь біля 2-го грудня. Погляньте на фото.
Може, ви і не помітили нічого незвичайного, але над центральним куполом нема хреста. Вітром здуло.
Звісно, можливо, це всього навсього помилки у будівництві. Але навіть якщо і так, то все одно це сприймається людьми як недобрий знак. Як не дивно, але мене цей знак не бентежить. І не тільки через те, що я не відношу себе цілковито до парафіян цього храму, але і через те, що я здогадуюсь, за які гріхи це все діється. Перше - це, звісно, заборона використання на богослужінні української вимови ц.-сл. мови. І це не тому, що цим вони (а храм цей підпорядковується ігумені Немирівського монастиря) ображають мене, а тому, що цим вони ображають взагалі всіх українців. Але постає питання: українську вимову забороняють не тільки в цьому храмі, чому ж тоді саме цей храм так відзначений? Друга причина - скорочення богослужінь. Цей Михайлівський храм - ніби для мирян, і зі згоди ігумені перестали читати кафісми і псалми після "Всякоє диханіє". Багатьох церковних старожилів це справді бентежило, бо таких порядків ми за багато років ніде не бачили. Але ніби заради немочів людських правило таки ввели вже не один рік. Згадується відповідь Іоана Золотоустого на питання "чи можна облишити псалтир": краще сонцю не світити, ніж облишити псалтир. Як на мене, то заради немочі людської (хоча причиною цієї немочі може бути саме і недостача молитви), то можна скоротити кількість служб, а не скорочувати саму службу. Опущення псалтиря - це зміна структури богослужіння, яка вироблялась Церквою більше тисячі років. І це бентежить. А те, що хрест впав, - не бентежить: церква не в бревнах, а в ребрах.
Немає коментарів:
Дописати коментар