Казанє
на Святого Великомученика Георгія.
Аз
ізбрах ви от мира, сего ради ненавидит
вас мир. Іоанн. 15.
Як
темность світлості, як горкость
солодкості, як болезнь здоровю, і як
смерть животу, так і невірниї люде
вірним, злиї добрим противятся, ненавидят
їх і преслідуют. Для того мовит Апостол
Павел: Коє бо причастіє правді к беззаконію
іли коє общеніє світу ко тмі, коє же
согласіє Христові с Веліаром, іли кая
часть вірну с невірними, іли коє сложеніє
Церкви Божієй со ідоли. Ознаймовал о
том Дух Святий, же міли христіане на
світі бити в преслідованю, бо мовит Дух
Святий в Піснях Пісней: яко Крин (Лілія)
в терню, тако іскреняя моя посреді
дщерей. Лілією називаєтся Церков святая,
тернієм називаются жиди, погане геретики
і всі люде невірниї, бо як терн Лілію
колет і шкодит єй, так они Церкві святой
шкодят, переслідучи єй. Била о том фіґура,
же міли христіане вірниї на світі бити
в преслідованью, ґди жолніре шарпали
Шату Христову под час муки і смерти Єго,
бо тая Шата значила Церков святую,
которую міли люде невірниї шарпати і
преслідовати. Может Христос і до святого
Великомученика Георгія мовити: Аз ізбрах
ви от мира, сего ради ненавидит вас мир.
Бо святий Георгій терпіл на світі
преслідованє, муки і смерть за Христа
поднял. Обіцую теди ласкам вашим на том
Казаню показати, для яких причин злиї
люде на світі добрих ненавидят, бо для
тих же причин Святого Георгія ненавиділи.
Прошу тебе, Святий Георгіє о помоч, ласк
ваших прошу ослуханьє.
Першая
причина єсть, для которой злиї люде на
світі добрих ненавидят, бо добрим людем
даєт Бог ласку свою великую, а злим людем
не даєт такой ласки. Міл ласку Божую
великую Ісаак Патріарха старозаконний,
бо єму Бог во всем благоволил, щастил і
давал все, чого он жадал, дал єму достаток
збожа, овец і вшелякого богатства. Теди
филистинчикове ненавиділи єго і шкоду
чинили єму, засипуючи студні (криниці)
єго землею, наостаток сам Авимелех Кроль
Филистинский казал єму вийти с Кролевства
своєго. Міл ласку Божую великую Іосиф,
бо в молодих літех виділ сон Бозкий,
которий повідал отцом і братії своєй
мовячи: Солнце і Місяц і єдинадесят
звізд покланяхуміся; Солнце отца, Місяц
матку, одинадесят звізд значили одинадесят
братії єго, коториї міли кланятися єму
в Єгипті, бо он міл зостати князем всей
землі єгипетской, і для того єго братія
ненавиділи, хотіли єго забити, потим
продали єго в неволю до Єгипту, невідаючи,
же там зостанет Паном і же міли єму там
кланятися. Міли великую ласку Божую в
Єгипті Ізраїлтяне, бо ся барзо (дуже)
розмножили, для того Фараон Цар Єгипетский
їх ненавиділ, обтяжал їх працею великою,
казал глину місити, цеглу робити і міста
собі будувати, але поєлику їх смиряху,
толико множайши биваху і укріпляхуся
велми зіло (дуже дуже). Потим Фараон
росказал бабам Єврейским, ґди уродится
син єврейский, жеби єго забили, а ґди
уродится цорка (дочка), жеби єй живили,
але убояшася Баби Бога і не сотвориша,
яко повелі їм цар єгипетский, і живляху
мужеский пол. Наостаток Фараон росказал
всім єгиптяном своїм, ґди ся уроди син
Єврейский, жеби єго в ріку вкинули, а
ґди уродится цорка, жеби живую заховали
(зберігали). Міли тиї ж Ізраїлтяне і
потим ласку Божую, бо їх Артаксерксес
Кроль Перский доброволне випустил з
неволі, і позволил їм Ієрусалим збурений
направовати, а ґди направовали мури
Ієрусалимскії, в той час ненавиділи їх
Арави і Аммоніти, зобравшися наїзджали
на них і перешкожали їм в той роботі,
так же Ізраїлтяне мусіли єдною рукою
робити, а в другой руці міч для оборони
носити. І Святого Великомученика Георгія
погане для того ненавиділи, бо он міл
ласку Божую, которой не міли погане. Ґди
Ангел Святого Георгія уздоровил, знявши
з кола, на котором бил привязаний і на
остриї желіза обертаний — чи то не міл
ласки Божєї? Ґди в обув гвоздя острого
набивши Святого Георгія обуто і до вежи
пхано, єднак ноги єго зостали здорови
— чи то не міл ласки Божеї? Ґди бичами
і жилами бито Святого Георгія, так долго,
же тіло з костей на землю падало, єднак
і потим зостал здоровий — чи то не міл
ласки Божеї? Ґди Святий Георгій три дни
в вапні огнистом загребений будучи не
згоріл і не умерл — чи то не міл ласки
Божеї? Ґди три кроть випил трутизну
ядовитую без жадной шкоди своєй — чи
то не міл ласки Божеї? Ґди воскресил
человіка умерлого молитвою своєю і
здохлого вола убогому Гликерію оживил
— чи то не міл ласки Божеї?
Вторая
причина єсть, для которої злиї люде
добрих ненавидят, бо добриї люде
отдаляются от злих людей, не хотят з
ними товариства міти, слухаючи Апостола
Іоанна мовячого: Аще кто приходит к вам
і сего ученія — Христова — не приносит,
не приємліте єго в дом і радоватися єму
не глаголіте; глаголяй бо єму радоватися
сообщаєтся ділом єго злим. Такий бил
Пророк Давид, которий не хотіл з злими
людми сидіти, бо мовит: с нечестивими
не сяду. Такий бил єдин человік Божий,
которого просил в дом свой Єровоам Кроль
Ізраїлский балвохвалца, же би їл з ним
і пил, і обіцял єму подарунки дати.
Отказал человік Божий: Аще даси мні пол
імінія твоєго, не вниду с тобою, ніже ям
хліба, ніже пію воду на місті сем. Не
хотіл товариства міти з поганами Мойсей,
бо не хотіл зватися сином цорки фараонови,
воліл утрапенє терпіти з братією своєю,
народом Єврейским, ведлуг (згідно)
Апостола Павла мовячого: Вірою Мойсей
велик бив, отвержеся нарицатися син
дщери фараонови, паче же ізволи страдати
с людми Божіїми, нежели іміти временнаго
гріха сладость. Іосиф зась і по смерті
не хотіл товариства міти з поганами
єгиптянами, бо умираючи заклял братію
свою, жеби кости єго винесли з Єгипту
до землі обіцяної, где сами мешкати
міли: Посіщенієм, ім же посітит вас Бог,
да ізнесете кости моя отсюду с собою.
Яко Амморейчикове гнівалися на Гаваонітов
і, обсідше Гаваон, воєваху нань, для
того, же Гаваонітове отлучилися от
Амморейчиков, не хотіли з ними товариства
міти, але поддалися Ісусу Наввину
Гетманові люду Божого. І як Амасія, Цар
Юдский, наявши от Ізраїля жолніров сто
тисячей за сто талантов срібра, потим,
слухаючи розказаня Божого, отправил їх
от себе, не хотіл з ними товариства міти:
отлучи убо Амасія вої, іже придоша к
нему от Єфрема і возвратишася в місто
їх, для того тиї жолніре розгнівалися
на Царя Юдского Амасію, і тиї против
Іюди разнівашася зіло, і возвратишася
в страну свою в гніві ярости. Так і тепер
злиї люде добрих для того ненавидят, же
добриї от злих отдаляются, не хотят з
ними товариства міти, і Святого
Великомученика Георгія для того
ненавиділи погане, же Святий Георгій
отдалялся от них, не хотіл міти з ними
товариства, ґди єму Діоклитіян обицял
високії уряди дати і за сина єго міти,
і другим по собі в панстві, жеби ся
поклонил богом єго фалшивим; Святий
Георгій ні сином єго бити, ні урядов
брати, ні богом фалшивим не хотіл
кланятися, але мовил: Ґди би ти сам Цесару
правдивого Бога познал, болши би он тобі
дал, нижели ти мні обіцуєш і ніжели тепер
маєш.
Третяя
причина єст, для которої злиї люде добрих
ненавидят, бо добриї люде не хотят тих
учинков чинити, коториї злиї люде чинят.
Кди (коли) синове Ізраїлеви пришли до
границ Моавитских і там обозом стали,
в той час Валак, Кроль Моавский, злякся
їх, і, призвавши Валаама, казал єму
проклинати люд Божий, але он не хотіл
того чинити, не хотіл люду Божого
проклинати, мовячи: Что проклену, єгоже
не кленет Бог? І что озлоблю, єгоже не
озлоби Бог. Овшем благословил люд Божий
мовячи: Благословящії тя благословени
і кленущії тя прокляти. І за тоє Валак,
кроль Моавский, розгнівался на Валаама
і, плеснувши руками, мовил до него: кляти
тя врага моєго призвах, се же благословляя
благословиши їх. І Гедеон не хотіл того
чинити, що чинили Мадианитове. Они
кланялися ваалу — богу фалшивому, а
Гедеон, вставши вночі, зопсовал олтар
ваалов і сад єго висік, і за тоє Мадіанитове
розгнівалися на Гедеона і мовили отцеві
єго: ізведи сина твоєго, да умрет, яко
раскопа олтар ваалов і посіче сад, іже
у него. Не хотіли чинити того три младенци
(отроки), Сидрах, Мисах і Аведнаго, що
казал чинити Навходоносор, Кроль
Вавилонский: он казал всім людем в
панстві своєм, жеби кланялися балванові
єго, которий он постановил на полю деїрі.
Але три младенци не кланялися тому
бридкому болванові, тилко Богу правдивому
кланялися і за тоє Навходоносор,
розгнівавшися, казал їх вкинути в піч
огнистую, в которой огонь бил високий
на чтиридесят і девят локтій, єднак
младенцом нічого не шкодил. І Вавилончикове
ґди видали декрет, жеби през (через,
протягом) тридцят дній нікто Бога ні о
що не просил, тилко самого Кроля. На той
час Пророк Даніїл не слухал того злого
декрету, бо кождого дня, отворивши окна
в дому своєм, три рази на коліна падал
і молился Богу, і за тоє, розгнівавшися
Вавилончикове на Пророка Даніїла, в ров
єго межи лви вкинули, але єму лви нічого
не шкодили. І Святого Георгія для того
ненавиділи погане, же не хотіл того
чинити, що они чинили. Ґди казал Діоклитіян,
жеби ся поклонил болваном єго, Святий
Георгій не хотіл поклонитися, але,
пошовши с Діоклитіяном до божници
поганской, мовил до болвана: чи бог ти
єстесь, же од мене офіри (жертви) потребуєш,
чи ли ні? Отказал діавол, которий в том
болвані мешкал: не єстем жадним богом,
сам єдин Бог єст, которого ти оповідаєш.
Теди мовил Святий Георгій: а що ж тут
при мні, слузі правдивого Бога, чиниш?
І зараз болван ся об(в)алил і скрушил, і
іншії болвани всі упали на землю і
покрушилися.
Четвертая остатняя
причина єст, для которой злиї люде на
світі добрих ненавидят, бо добриї люде
злим правду мовят, непохлібуют. Ґди
Ахав, кроль Ізраїлский, хотіл войну
точити з Сирійчиками, питал пророков
своїх, як єму тая война поведется. На
той час Седекія, фалшивий пророк,
похлібовал Ахавові, учинивши собі
желізниє роги, мовил до него: так глаголет
Господь, сима рогома Сирію скончаєши.
Михія зась правдивий Пророк Божий,
правду мовил Ахавові, не казал єму іти
на тую войну, мовячи: да возвратится
кождо в дом свой с миром. Теди Ахав
подобал собі Седекію, которий єму
похлібовал, а Михію ненавидів, которий
єму правду мовил, і рекл Ахав до Михії,
да і посадят в темниці і кормят хлібом
печалним і водою печалною, дондеже
возвращуся в мирі. І Голоферн, Гетман
Ассирійский, з войсками ґди притягнул
до Вефулії міста, і сподівался єго зараз
добити, мовил єму Ахіор: єсли тиї люде
согрішили пред Богом своїм, ідім против
їх, яко предающи предаст їх Бог тебі;
але єсли не согрішили тиї люде пред
Богом своїм, не можем противитися їм,
яко Господь Бог защитит їх. І за тоє
Голоферн барзо розгнівался на Ахіора,
же єму не похлібовал, не мовил: зараз,
латво озмем Вефулію місто, але мовил
правду: єсли согрішили тиї люде пред
Богом, озмем їх, а єсли не согрішили, не
озмем. І казал Голоферн: Ахіора одпровадити
до Вефулії, жеби там посполу з іншими
згинул от меча Ассирійского. І взявши
слуги Голофернови Ахіора привязали
ведле (біля) Вефулії до древа за руки і
за ноги. І святий Стефан, ґди мовил жидом
правду, ганил їх затверділоє сердце, же
не хотіли в Христа вірити, на той час
жиди розгнівалися на святого Стефана:
Слишавше же сія распихахуся сердци
своїми і скрежетаху зуби нань, потим,
ізведше вні града, каменієм побиваху
єго. І Галатове ненавиділи Апостола
Павла за тоє, же їм правду мовил, ганил
їх злиї учинки, же они, принявши віру
Христову, отступили от віри Христови і
почали обрізоватися. Для того мовит
Апостол Павел: Враг вам бих, істину вам
глаголя. І святого Великомученика
Георгія для того Діоклитіян, Цесар
Римский, ненавиділ, же он єму не похлібовал,
але мовил правду. Ґди з сенаторами своїми
Діоклитіян учинил раду і видал декрет,
жеби по всем панстві Римском христіан
мучено і забіяно, коториї не хотят от
Христа отступити і богом поганским
кланятися, на той час святий Георгій,
вшедши до тої ради, мовил: чему Цесару
і ти зацная радо злиє і несправедливиє
декрета на христіан становите? Спитал
єго в той раді Маґненціуш: кто тя так
смілим учинил? Отказал святий Георгій:
Правда. Питано: Що за правда? Отказал
святий Георгій: Христос, которого ви
преслідуєте, которого я єстем слуга.
Может святий Георгій до Христа мовити:
За словеса устен Твоїх аз сохраних пути
жестоки. Может мовити: Глаголах о
свідініїх Твоїх пред цари і не стидяхся.
Питали
Христа жиди: чи треба Цесареві дань
давати чи ні? Отказал Христов: Принесіте
мі пінязь, да вижду. А ґди принесли, питал
їх: чий образ сий і написаніє? Отказали:
Кесарев. Теді Христос мовил: Воздадіте
Кесарева Кесареві, і Божія Богові.
Пінязем єст кождий человік, бо пінязь
робят з матерії земной, з міди, з срібра,
з золота; так человік з землі єст учинений.
На пінязі биваєт образ Цесарский, на
человіці знайдуєтся образ Божий, бо
мовил сам Бог: Сотворим человіка по
образу нашему і по подобію. Зачим кождий
человік повинен отдати себе самого Богу
на услуги Єго, поневаж єст пінязем і
носит на собі образ Божий. І Святий
Георгій, будучи таким пінязем і маючи
на собі образ Божий, отдал себе самого
Богу, которого Христос Бог принял до
Неба, яко пінязь собі отданий. Зачим
может Христос до Святого Георгія мовити:
Аз ізбрах ви от мира, сего ради ненавидит
вас мир. І ми если отдамо себе самих
Богу, як пінязь, на котором образ Божий
нарисованний, приймет нас Христос до
Неба на мешканє вічноє, Амінь.
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgQ8xghpYQNWMCgnxU0OKWs5Y9ZwmIZXGHDWHPODIW51fxLXb-EnvYZiXOPQFc6nVwUjsHHusC3GFygwQ23N5fOw0PHWmierMd7MlaG8ferrw5k2YK3p7cCdlQhjrWnWgQEtQxdirBsaTQ/s1600/23424.PNG)