У зв'язку з прийдешнім об'єднавчим собором є два основні варіанти розвитку подій: підступно-оптимістичний і щиро-песимістичний. Проблема України не в тому, що серед українців багато зрадників, а в тому, що серед українців багато зрадників професійних. Просто зрадник зраджувати не планує, але зраджує через слабкість у скрутних обставинах. Зрадник професійний зраджує в засадничих ідеях і якщо сам не планує зраду, то має довіру і дружбу з тими, хто планує зраду і прямо чи приховано керує.
Щодо об'єднавчого собору і Томосу, то ситуація поки що виглядає незворотня. Пишуть, що УПЦ МП могла б вийти з ситуації без ганьби, якби отримала автокефалію від Москви, але оскільки Москва надто жадібна, то ганьби їм теж не уникнути, і це буде наша велика перемога, бо інших варіантів ніби в Москви нема. Але чому ж нема, якщо є ще варіант наситити об'єднану церкву засланими козачками з УПЦ МП, які спочатку увійдуть в об'єднану церкву, а потім почнуть її розвалювати. Два вищеозначені варіанти - це, так би мовити, крайні варіанти. Практичну реалізацію варіанту щиро-песимістичного колись озвучив в ефірі ТБ Олександр Палій, коли сказав, що він особисто проти того, щоб в об'єднану церкву приймати єпископів з УПЦ МП. Аргументи можна зрозуміти: незважаючи на те, що багато єпископів УПЦ МП допомагають воюючій армії, однак лише поодинокі відмовились від поїздки в Москву на собор в тих же умовах війни з московськими окупантами, і до нас не дійшло звістки, щоб хтось там з УПЦ МП виступив з критикою московської влади. Але думаю, що більш реалістичними є якісь серединні варіанти між "оптимістичним" і "песимістичним", і це означає, що єпископів з УПЦ МП все ж будуть брати, і тому треба подумати про ефективні цензурні фільтри для того, щоб впустити менше засланих козачків.
На жаль, я не погоджуюсь з думкою, що УПЦ КП здобула велику силу настільки, щоб їй не боятись засланих козачків. На мою думку, яка, щоправда, достатньо суб'єктивна, УПЦ КП достатньо сильна філософськи і навіть богословськи, але трохи слабка молитовно. Про це не хочеться говорити, але це не такий вже секрет, що служби в храмах УПЦ КП переважно скорочені. Заслані козачки з УПЦ МП, очевидно, будуть використовувати цей аргумент: мовляв, візьміть мене - і у вас з'явиться храм, у якому відбуваються Богослужіння у всій їхній повноті.
Щоб не було потім прикрих несподіванок від засланих козачків, то бажано обговорити і визначити спільне бачення хоча б у середньо-терміновій перспективі розвитку об'єднаної церкви. Для цього узгодити бачення основних проблемних питань. Як на мене, то одним з таких питань, що може стати фільтром, є питання тих же правил вимови слов'янської, яка в УПЦ МП залишається домінуюча в Богослужінні. Примушувати перейти всіх на українську мову в Богослужінні, думаю, не будуть, бо і повного перекладу Богослужбових книг поки що нема. Тому постане питання: що робити з єпископами УПЦ МП, які захочуть увійти в об'єднану церкву, але проситимуть залишити їм слов'янську мову в Богослужінні? І тут приховується велика небезпека від варіанту "потім якось розберемось", бо розбиратись вони будуть по-своєму, і завданням може бути - через майбутні розколи дискредитувати всю ідею об'єднаної української автокефальної церкви. Тому питання використання українських і московських правил вимови слов'янської треба обговорити заздалегідь з усіма претендентами на єпископство в об'єднаній церкві, і лише після письмового погодження з цими правилами можна приймати в об'єднану церкву. Московську вимову слов'янської забороняти повністю не можна з огляду на багатьох московитів з українським громадянством і через запущений стан зі слов'янською мовою загалом, але все ж єпископи мають взяти на себе певне зобов'язання сприяти в цілком конкретних планах розширення використання українських правил вимови слов'янської в регіонах, де більшість мешканців є етнічними українцями, і всі єпископи мають взяти зобов'язання ставитись до українських правил з пошаною і бути готовими, що за непошану у вигляді негативних оцінок використання української вимови слов'янської серед українців - до них можуть бути застосовані церковні адміністративні покарання. Це все треба узгодити, а якщо хтось з єпископів УПЦ МП не погодиться, то і приймати їх в об'єднану церкву, думаю, не варто.
P. S. До того, що мої думки не беруться до уваги, я звик, і співчувати мені не треба.
