За гаєм гай

Ов. 

Степан Руданський

(за виданням N. J. 1915 року)

 Говорив піп на казанні:

«Був-то собі, – каже, – гай,

За тим гаєм – іще гаї,

А за ними – іще гай!

Там-то, – каже, – святий Юрій

Показав своє добро,

Як пришпилив змію люту

Та списою під ребро.

То змія вже і почула,

Що тут її буде смерть:

Лягла тілько, протягнулась

Та хвостиком: шерть та хверть»

А староста: «Ов, панотче!»

Аж узявся за чоло.

Мабуть, йому таке слово

Не до думки підійшло.

А піп йому: «Не «ов», дурню!

Бо що правда – то не див...

А ти, старий, аж би луснув,

Щоб тебе так пришпилив!»

  Голод влаштували червоні. Але до влади червоних привели великоросійські білі, які замість того, щоб воювати з червоними, воювали з українськими самостійниками. Червоні перемогли і віддячили великоросійським білим голодомором українців. Тепер реанімовані триколірні білі всю провину звалюють на червоних, а про те, що будь-який червоний, але свій національно завжди їм ближче, ніж український білий, про те воліють мовчати. Та і життя їх вчить, що відкрита війна з українцями менш ефективна, ніж імітація мирних ініціатив і братолюбства. Вже навіть митрополит УПЦ ФСБ МП Онуфрій змінив риторику і заявив про те, що він будує вже не світ Божий, а будує Україну. Куди поділись оточені паразитами Божі корівки? І навіщо нам Україна під московським керівництвом, якщо така конфігурація традиційно завершується для українців голодоморним ґеноцидом? Аґент Онуфрій про це не говорить, бо це не його рівень секретности: він всього лише скромний аґент Онуфрій. Він всього лише отримав установку валити провину за голодомор на червоних, бо вони були безбожниками. А на фоні безбожних червоних і Онуфрій виглядає світлим ангелочком. Вміти підбирати фон - це доступний для скромного аґента рівень, на якому він не відчуватиме себе обділеним ні в своїх очах, ні в очах масового суспільства. 

  Українці хочуть миру. Для того, щоб хотіти війни, треба мати свіжий досвід перемог. Українці мають свіжий досвід відносно-успішної оборони, але не перемоги. І тому українці шукають миру. Основним завданням московських аґентів в Україні є переконання українців, що цей мир можливий. І чим більше українці погоджуються на нібито мирні умови московитів, тим більше ці умови стають зі сторони московитів нахабнішими і жорстокішими. Нас давно поставили у чіткі умови: або ми виборюємо свій, а не чужий мир, або миру не буде ніякого. На жаль, не всі українці це усвідомлюють. Їх лякає ота відсутність свіжих перемог, вони не вважають себе здатними воювати і перемагати. Хоча перемоги залежать не стільки від сили, а від правильно обраного напрямку прикладання зусиль. Варто спробувати на маленьких прикладах. Можна хоча б запитати в аґента Онуфрія, куди поділись Божі корівки, отримати результати і посилити впевненість у собі. Впевненість у собі дозволить більш критично ставитись до опонента і не дозволяти йому маніпулювати нами. Бачите - навіть від маленького аґента Онуфрія може бути користь. Було б звісно краще, аби митрополити займались богослів'ям, але зараз війна, і вся аґентура займається виключно аґентурними завданнями.