(друзі запитують, то я нагадую)
В нас, в Україні, нема україномовних телеканалів. Є салатниці з переважанням української мови. Україномовний телеканал - це коли всі іншомовні промови у записі - дублюються українською мовою. Україномовний телеканал - це коли всіх відвідувачів прямих ефірів попереджають, що або вони говорять українською, або мусять робити паузи, щоб перекладач синхронно перекладав українською. Оце називається україномовний телеканал. У нас, навіть в умовах війни, усі кілька десятків телеканалів - міжнародні, бо не тільки українська мова подається в них без перекладу, а також і московська.
Для того, щоб усвідомити, що діється, можна уявити таку ситуацію, коли на телеканалах відзначали б мови, що подаються у кожній окремій ТБ-програмі без перекладу, спіціальним значком - прапором основної країни мови, подібно до того, як часто розкладка клавіатури комп'ютера подається прапором мови. Це допомогло б зрозуміти, вихованню кого служить наше телебачення.
В нас багато людей не розуміють, що гріх московитів - не у тому, що на їх (біля сотні, мабуть) телеканалах лунає лише московсько-російська мова. Якраз це є нормальним. Їх гріх у тому, що вони не хочуть дозволяти іншим те, що вони дозволяють собі і що є нормальним. А наш український гріх - у тому, що ми ненормальний стан пригнічення українського вважаємо нормою, і робимо це з остраху московитів, які не мають жодного морального права не дозволяти нам нормальної мовної політики в країні.
Звісно, мабуть, ми не за один день дійдемо до того, що буде задоволено об'єктивну потребу в таких абсолютно україномовних телеканалах, яку я визначаю у приблизно 2/3 від усіх українських телеканалів. Мабуть, процес має бути поступовим. Але до поступовості гармонійною є впевненість, якою в нас, на жаль, і не пахне. Задовільним психологічним бар'єром є також значення "50%+1телеканал" абсолютно україномовних. Але це не про нас мова: в нас нема навіть "1 телеканал".
Мабуть, без законодавчого тиску діла не буде. Питання у тому, чи буде той законодавчий тиск у нашому Содомі. Хоча ніхто не забороняє робити самостійну ініціативу приватним телеканалам. Особливо тим, які мають по кілька каналів ТБ. Але навіть попри можливість зробити собі рекламу, ставши "першовідкривачем", таких ініціатив поки що, на жаль, не спостерігається.
В нас, в Україні, нема україномовних телеканалів. Є салатниці з переважанням української мови. Україномовний телеканал - це коли всі іншомовні промови у записі - дублюються українською мовою. Україномовний телеканал - це коли всіх відвідувачів прямих ефірів попереджають, що або вони говорять українською, або мусять робити паузи, щоб перекладач синхронно перекладав українською. Оце називається україномовний телеканал. У нас, навіть в умовах війни, усі кілька десятків телеканалів - міжнародні, бо не тільки українська мова подається в них без перекладу, а також і московська.
Для того, щоб усвідомити, що діється, можна уявити таку ситуацію, коли на телеканалах відзначали б мови, що подаються у кожній окремій ТБ-програмі без перекладу, спіціальним значком - прапором основної країни мови, подібно до того, як часто розкладка клавіатури комп'ютера подається прапором мови. Це допомогло б зрозуміти, вихованню кого служить наше телебачення.
В нас багато людей не розуміють, що гріх московитів - не у тому, що на їх (біля сотні, мабуть) телеканалах лунає лише московсько-російська мова. Якраз це є нормальним. Їх гріх у тому, що вони не хочуть дозволяти іншим те, що вони дозволяють собі і що є нормальним. А наш український гріх - у тому, що ми ненормальний стан пригнічення українського вважаємо нормою, і робимо це з остраху московитів, які не мають жодного морального права не дозволяти нам нормальної мовної політики в країні.
Звісно, мабуть, ми не за один день дійдемо до того, що буде задоволено об'єктивну потребу в таких абсолютно україномовних телеканалах, яку я визначаю у приблизно 2/3 від усіх українських телеканалів. Мабуть, процес має бути поступовим. Але до поступовості гармонійною є впевненість, якою в нас, на жаль, і не пахне. Задовільним психологічним бар'єром є також значення "50%+1телеканал" абсолютно україномовних. Але це не про нас мова: в нас нема навіть "1 телеканал".
Мабуть, без законодавчого тиску діла не буде. Питання у тому, чи буде той законодавчий тиск у нашому Содомі. Хоча ніхто не забороняє робити самостійну ініціативу приватним телеканалам. Особливо тим, які мають по кілька каналів ТБ. Але навіть попри можливість зробити собі рекламу, ставши "першовідкривачем", таких ініціатив поки що, на жаль, не спостерігається.
рерший і п'ятий - україномовні. хіба часом якийсь російськомовний гість заскочить. ще є канал рада. там, якщо гість нормальний, теж українська. регіональні телеканали дуже не люблю, якими б не були.
ВідповістиВидалитиа так - ви все написали правильно.
У новинах репліки московською мовою у відеорепортажах не перекладаються українською. Тобто без будь-яких попереджень звучить неукраїнська мова і це підштовхує до думки, що українець без знання московської мови є неповноцінним. Якщо іноземець схоче вивчити українську, то його зобов'язують обов'язково знати і московську. Я не закликаю до 100% українізації, але має бути якась культура чистоти мови у телерадіопродукції. А в нас так: місцями - добре, місцями - погано. Плюс помножити на мінус - буде мінус, на жаль.
ВідповістиВидалити