Україна буде підтримувати усі національні меншини, які не мають зв'язків із ворогами України. До повернення окупованих частин Донбасу і Криму і до виплати адекватних компенсацій за завдані збитки не може бути і мови про якусь підтримку московитської національної меншини в Україні. Ніхто не збирається саджати за грати за московську мову на побутовому рівні, але весь розвиток московських общин буде покладено виключно на засоби цих общин без жодної державної підтримки. Це можна назвати вибірковою помірно-примусовою асиміляцією. До асиміляції не будуть примушуватись кримські татари, греки, євреї і т. д., бо ні кримські татари, ні греки, ні євреї, ні будь-яка інша нація не вступила у відкритий збройний конфлікт з Україною і не завдала Україні матеріальних збитків.
Примусова асиміляція передбачає:
- скорочення московсько-патріотичних організацій;
- скорочення викладання у вузах московською мовою;
- скорочення шкіл, де ведеться навчання московською мовою;
- накладення значних податків на все москвомовне: книги, радіо, телебачення, школи, церкви і т. д.
Потрібно ще раз підкреслити: примусова асиміляція не є безумовною стратегією, а є лише адекватною відповіддю на агресію зі сторони Московії і завдані Україні збитки. Примусову асиміляцію буде припинено, але лише тоді, коли буде звільнено окуповані території і виплачено Україні компенсації за завдані збитки. Якщо потрібен орієнтир щодо компенсацій, то можна згадати, скільки Україна виплатила за катастрофу лайнера із ізраїльськими громадянами. Хоча відповідальність України і викликала багато сумнівів, але щоб зберегти дружні стосунки між державами Україна виплатила значні суми. Так само має бути і з Московією: можна ставити під сумнів абсолютну відповідальність Московії за конфлікт, але дружні стосунки без виплати значних компенсацій неможливі. Відсутність дружніх стосунків передбачає поступове, але впевнене примусове скорочення москвомовного простору в Україні. Аж до повної зачистки України від московської мови, якщо не буде повернення територій і виплати компенсацій.
Щодо внутрішнього саботажу стосовно захисту Вітчизни.
Зрадників не любить ніхто. Кожному українцю слід пам'ятати, що рано чи пізно, а конфлікт з Московією завершиться і Україні потрібно буде знову відбудовувати мирні і добросусідські стосунки з Московією і московитами. Людей ідеальних немає, і тому, хоч московити і є зачинателями цього конфлікту, але українці теж не все робили ідеально. Я веду до того, що на сучасному етапі історії не сформовано жодної ідеальної нації, і тому на завершені конфліктів щось доводиться пробачати і переможцям, і переможеним. І московитам ми багато чого зобов'язані будемо пробачити. Але зрадникам пробачення не буде. В першу чергу я б хотів, щоб це запам'ятали віряни УПЦ МП. В моїх словах нема жодної ненависти чи заздрости, чи злости. Я лише змальовую механіку суспільних процесів і реальну перспективу. Як пише Біблія: ті, хто вам лестить, вас обманюють. Тому що їм нам доведеться багато чого пробачити, а вам - ні.
Чому? Тому що за помилки потрібно платити, а за нерозкаяні помилки - потрібно платити подвійно, потрійно і аж поки не буде розкаяння.
Немає коментарів:
Дописати коментар