Нема ідеальної форми суспільно державного устрою. Вірніше - є, але називається вона Царство Небесне, що означає достатньо. Земні царства-государства і держави-конституції-маляви страждають на недоліки.
Основним недоліком монархій є їхня закістнявілість - нездатність до радикальних швидких змін. З цим пробували боротись різними способами - іноді більш вдало, іноді - менш. В Київській Русі було запроваджено ротацію князів на великокняжий київський престол, що більше призвела до міжусобних війн, ніж до ґарантування свобод княжих підданих. І це можна назвати невдалою спробою демократизації монархії, за яку, між тим, небумажна історія бере сповна свою платню.
Але є інші варіанти. Одним із перспективних особисто я вважаю варіант під назвою "дозвіл на прикре самогубство". Посудіть самі: монархія - це як пирій чи осет: чим більше його сапаєш, тим міцніше коріння він пускає. Тим більше, що уся та безліч триюродних братів і п'ятиюродних сестер мають повне право запитати: чому це раптом, (нецензурне слово), їх єдинокровний братик з ранку до ночі б'є морди генералам, а вони з ранку до ночі сапають раком буряки? Слушне запитання. Прикре самогубство монарха позбавляє країну одноманітності, а його рідних від постійного гніту фактичної несправедливості. Питання про настання прикрого самогубства монарха вирішує рада роду. Кожне родове коло має однаковий голос, який розподіляється серед різної кількості членів родового кола. Якщо рада роду приймає рішене про прикре самогубство, то монарші права переходять до престолонаступника, а самого монарха садять у жомову яму і засипають камазом мокрого жому. Якщо монарху вдасться вижити - вибратись із п'яти тон жому, то тоді його повертають на престол, а новоспеченого недомонарха заливають в жомовій ямі, але вже бетоном. Якщо ж з поверхні жому ніхто не з'являється протягом однієї години, то навіть якщо пізніше щось з'явиться, то його вважають дракулою-вурдолакою і гасять по ньому з вогнеметів і крупнокаліберних кулеметів. Коли свині і бики доїдають священнодійственний жом, їх заколюють, і печене м'ясо віддають бідним і жебракам. Бідняки їдять м'ясо, хвалять Бога і Богородицю, і йдуть далі сапати раком буряки сподіваючись, що до наступного прикрого самогубства чекати залишилось недовго.
На мою думку, цей варіант демократизації монархії є найбільш наближений до Царства Небесного: радіє народ, радіє і владний рід.
Основним недоліком монархій є їхня закістнявілість - нездатність до радикальних швидких змін. З цим пробували боротись різними способами - іноді більш вдало, іноді - менш. В Київській Русі було запроваджено ротацію князів на великокняжий київський престол, що більше призвела до міжусобних війн, ніж до ґарантування свобод княжих підданих. І це можна назвати невдалою спробою демократизації монархії, за яку, між тим, небумажна історія бере сповна свою платню.
Але є інші варіанти. Одним із перспективних особисто я вважаю варіант під назвою "дозвіл на прикре самогубство". Посудіть самі: монархія - це як пирій чи осет: чим більше його сапаєш, тим міцніше коріння він пускає. Тим більше, що уся та безліч триюродних братів і п'ятиюродних сестер мають повне право запитати: чому це раптом, (нецензурне слово), їх єдинокровний братик з ранку до ночі б'є морди генералам, а вони з ранку до ночі сапають раком буряки? Слушне запитання. Прикре самогубство монарха позбавляє країну одноманітності, а його рідних від постійного гніту фактичної несправедливості. Питання про настання прикрого самогубства монарха вирішує рада роду. Кожне родове коло має однаковий голос, який розподіляється серед різної кількості членів родового кола. Якщо рада роду приймає рішене про прикре самогубство, то монарші права переходять до престолонаступника, а самого монарха садять у жомову яму і засипають камазом мокрого жому. Якщо монарху вдасться вижити - вибратись із п'яти тон жому, то тоді його повертають на престол, а новоспеченого недомонарха заливають в жомовій ямі, але вже бетоном. Якщо ж з поверхні жому ніхто не з'являється протягом однієї години, то навіть якщо пізніше щось з'явиться, то його вважають дракулою-вурдолакою і гасять по ньому з вогнеметів і крупнокаліберних кулеметів. Коли свині і бики доїдають священнодійственний жом, їх заколюють, і печене м'ясо віддають бідним і жебракам. Бідняки їдять м'ясо, хвалять Бога і Богородицю, і йдуть далі сапати раком буряки сподіваючись, що до наступного прикрого самогубства чекати залишилось недовго.
На мою думку, цей варіант демократизації монархії є найбільш наближений до Царства Небесного: радіє народ, радіє і владний рід.
Немає коментарів:
Дописати коментар