Як відомо, скульптурним символом більшовиків-комуністів був образ робітника і селянки. Ви ніколи не замислювались, чому робітник з молотком, а не з плугом, а жінка - з серпом, а не з кужелем і пряжою? Це звичайний образ гендерної нерівності: жінка серпом прив'язується до землі, а чоловікові дається свобода: хочу - роблю плуга і орю, а не хочу - б'ю молотком жінку, і вона все зробить сама. Безвідносно гендерного питання в цьому образі очевидний елемент насильства і паразитування.
Ненасильство і гармонія можливі лише за наявності безумовної єдності. Апостол Павло у своїй промові щодо шлюбу пояснює, що любов чоловіка до жінки можлива лиша за умови нівелювання її окремішності, сприйняття себе з жінкою єдиним цілим; а розділення ролей як енергетизація ідеї любові мусить відбуватися в самій людській чоловічо-жіночій природі, а не в природі, що є базовою для людства, - природі оточення і буття. Звісно, розподіл праці на більш і менш елітарну неминучий, але елітарність не може бути відірвана від більшої відповідальності; і знову можна повторити, що цей розподіл є вже в самій людській природі, і жінка, по суті, не зобов'язана любити чоловіка, а лише зобов'язана бути йому вірною. Якщо ж ми на один розподіл накладаємо ще інший - розподіл за природною базою, то замість рівноваги об'єднання і розподілу ми отримуємо "хрестовий розрив" - певну протилежність "хрестовій гармонії" християнства. Якщо чоловік літає у місті, а жінка - гне спину на жнивах, то їх шлюб приречений. Та й самі історичні факти свідчать про особливу ненависть більшовиків-комуністів до християн - теорія підтверджується історично.
За що ж вчепитись і як утвердити ґрунт для наших ідеологічних ніг? Лише поєднаням в образах об'єднавчого і розподільчого начал. І оскільки розподільче начало міститься в самій людській природі, то природа оточення має бути об'єднавчо-єдиною, і це може бути лише природа первинна - сільська. Багатьом це може здатись примітивізмом, але це - єдиний гармонійний варіант; інший варіант - шлях братовбивства і прокляття.
Отак поступово я приєднуюсь до РАПСу: Руху Агролицарів Побідників Схизми. В добру путь!
Ненасильство і гармонія можливі лише за наявності безумовної єдності. Апостол Павло у своїй промові щодо шлюбу пояснює, що любов чоловіка до жінки можлива лиша за умови нівелювання її окремішності, сприйняття себе з жінкою єдиним цілим; а розділення ролей як енергетизація ідеї любові мусить відбуватися в самій людській чоловічо-жіночій природі, а не в природі, що є базовою для людства, - природі оточення і буття. Звісно, розподіл праці на більш і менш елітарну неминучий, але елітарність не може бути відірвана від більшої відповідальності; і знову можна повторити, що цей розподіл є вже в самій людській природі, і жінка, по суті, не зобов'язана любити чоловіка, а лише зобов'язана бути йому вірною. Якщо ж ми на один розподіл накладаємо ще інший - розподіл за природною базою, то замість рівноваги об'єднання і розподілу ми отримуємо "хрестовий розрив" - певну протилежність "хрестовій гармонії" християнства. Якщо чоловік літає у місті, а жінка - гне спину на жнивах, то їх шлюб приречений. Та й самі історичні факти свідчать про особливу ненависть більшовиків-комуністів до християн - теорія підтверджується історично.
За що ж вчепитись і як утвердити ґрунт для наших ідеологічних ніг? Лише поєднаням в образах об'єднавчого і розподільчого начал. І оскільки розподільче начало міститься в самій людській природі, то природа оточення має бути об'єднавчо-єдиною, і це може бути лише природа первинна - сільська. Багатьом це може здатись примітивізмом, але це - єдиний гармонійний варіант; інший варіант - шлях братовбивства і прокляття.
Отак поступово я приєднуюсь до РАПСу: Руху Агролицарів Побідників Схизми. В добру путь!
Оновл. Тут деякі кажуть, що рапс дуже виснажує землю. Вибачте, я не знаю, і абривіатура є безвідносною.
Немає коментарів:
Дописати коментар