Дивився новини на релігійному телеканалі "Надія". Розповідали про міжконфесійний круглий стіл про шляхи примирення. Говорить один із учасників:є три релігійних підходи до держбудівництва: протестантський, католицький і православно-візантійський, який Україна успадкувала від Російської Імперії. Шановні, які саме візантійські особливості Україна в собі реалізовувала історично, і що з того конкретно Україна успадкувала від Російської Імперії? А у відповідь - тиша. Ну, можуть назвати деякі особливісті візантійщини. Але ж не про це питається. Питається конкретно: що саме Україна в собі реалізувала візантійського? Майдани і олігархи - це візантійщина? Верховна Рада і Президент - це візантійщина? Навіть давньоруські київські князі не впроваджували візантійщини (за що, можливо, і поплатились). Були спроби лише в Галицько-Волинському князівстві, та і ті хилились під Рим. Чи візантійщиною називаєте короткочасне правління Скоропадського? Але Скоропадський не мав візантійського визнання своєї влади від Церкви. Чи ви окупаційну владу РІ вважаєте українською? Це при тому, що останні російські царі про українську мову знали переважно те, що це мова, яку ще не додушили, але варто? Тоді чому ви вводите в оману людей про те, що Україна має якийсь значний досвід реалізації православно-візантійської форми держави?
Я не маю особливого бажання якось вирізняти і підносити візантійську систему, але я вважаю своїм обов'язком відзначити необґрунтованість оцінки православно-візантійського досвіду України, яка, на жаль, часто ставиться в основу бачення шляхів держбудівництва. Оскільки найчастіше такі оцінки лунають зі сторони вірян УГКЦ і РКЦ, то дозволяю зробити припущення про найімовірніший мотив таких маніпулювань - це намагання принизити роль і значення української православної церкви, і, відповідно, забезпечити собі легкий шлях до агітації за церкву римську. Дуже шкода, що християни вдаються до таких нечесних шляхів посилення свого авторитету. Українське православ'я має багато своїх проблем, але приписувати йому досвід візантійщини - це дуже непрофесійно для істориків і богословів, і така непрофесійність і упередженість не приносить користі ні Україна загалом, ні навіть тим, хто здобуває на цьому собі якісь короткочасні дивіденди.
ПС Ой, я тут взагалі відстав від життя: виявляється, архимандрит Віктор (Коцаба), один із медійний презентантів УПЦ МП - племінник митрополита Володимира (Сабодана). Ну, все - можна писати сценарій третьої частини "Кінг Конг живий". Панотець Віктор серед іншого заявляє, що основною метою для покійного митрополита була не автокефалія УПЦ, а збереження миру і любові в Церкві. Так то воно так, шановний носію типажу відомого церковного бренду, але митрополит Володимир під кінець життя зрозумів, що брехні, обмани і маніпулювання історією з позиції моральності сили - це зовсім не той засіб, який забезпечує збереження миру і любові в Церкві. А конкретно вас готують до того, щоб у випадку запиту на шанування покійного митрополита виставити вас як його відображення, якому теж потрібно буде дожити до старості, щоб зрозуміти, що багато хто з його поважного церковного оточення не бажає йому ані добра, ані спасіння душі. Це я говорю вам як людина, яка на свої очі бачила і чула радісні посмішки і вислови поважного єпископату УПЦ МП з приводу хвороби і недієспроможності митрополита Володимира. Ви ще сподіваєтесь помирити овець і вовків? Чи ви сподіваєтесь, що ті вовки пожаліють вас тоді, коли ви спіткнетесь? Ну-ну, можете з'їздити в Донецьк і глянути своїми очима на те, що вовки роблять із тими, хто спотикається.
Немає коментарів:
Дописати коментар