Українській Православній Церкві - УПЦ (МП)
українська християнсько-православна культура
виявилась не потрібною.В УПЦ КП нема благодаті.
А в УПЦ (МП) благодать є, але тільки для москалів.
У дискусіях із вірянами УПЦ (МП) випливла на верх одна вже підзабута тема-порівняння. Мабуть, куратори працюють день і ніч, щоб якось виправдати у очах людей ту нелюбов до українських християнських традицій, якими наповнена УПЦ (МП), і для цього піднімають старі теми, перебирають їх і намагаються на їх основі видумати щось нове і вражаюче, хоча при тверезому розгляді нічим, крім безглуздості ті видумки вразити не можуть.
От у одній свіжій дискусії з одним досить поміркованим вірянином УПЦ (МП) випливла тема порівняння сучасного розколу в УПЦ із "ніконовщиною" у Московії. Я колись сам вводив таке порівняння: порівнював УПЦ КП із ніконовцями, а УПЦ (МП) - із старообрядцями. І оскільки в РПЦ лідируючою і авторитетною у православному світі стала все ж ніконовська лінія, то вимальовув я і кращі перспективи для УПЦ КП, а для УПЦ (МП) відводив у майбутньому роль таких собі українських старообрядців.
Звідки воно вийшло - чи від московських кураторів чи від наших простаків - не знаю, але у нещодавній моїй розмові мені озвучили новий погляд на мої порівняння. Позиція мого опонента із УПЦ (МП) полягала у тому, що "ніконовщина" - це явище абсолютно неприйнятне. Недоліки "ніконовщини" настільки сильно акцентувались, що майже подавались як дії, що варті анафеми, хоча ми знаємо, що Нікон хоч і був знятий з церковних посад, але анафемствований не був. Українські москвофіли згадали Нікону все: і загальний розкол суспільства, і локальні наслідки у вигляді кривавих бунтів, жорстоких покарань, катувань, самоспалень і т. д. Після розмалювання в усій "красі" "кривавої ніконовщини" робився висновок, що ті ніконовські виправлення не були варті таких страждань народу. А потім проводилась аналогія із подіями в УПЦ і робився висновок, що усі ті необхідні виправлення - відновлення мовних традицій як головне - вони ніби і правильні, але вони не варті, скажімо так, громадянської війни.
Підхід тонкий і потребує розгляду. Маніпулювання свідомістю часто робиться по аналогії із прищепами: до правильної і вірної структури прищеплюється якась спочатку, може, і маленька структура, яка згодом переймає на себе усі соки структури здорової. Розгледіти оманливу і деструктивну прищепу - це і є найперша ціль усіх, хто бажає дати людям здорові поняття.
У даному випадку прищепою є ототожнення ніконовьских методів виправлення церковних правил із методами боротьби українців за свої природні мовні права і за відновлення своїх рідних християнських традицій і історичної пам'яті. Хоча треба зазначити, що я тут маю на увазі конкретно свій випадок - коли конкретно мені дорікають "ніконовщиною". А про себе я можу розповісти, що до того, як я остаточно перейшов в УПЦ КП лише у 2015-му році, я протягом близько трьох років оббивав пороги церковних очільників УПЦ (МП) із проханням дозволити мені читати у храмі - не всім, а лише мені - церковно-слов'янські тексти українською вимовою, і скрізь (хоча до Києва я і не дійшов) отримував відмову і заборону. І мені ще сміють дорікати "ніконовщиною".
Так от, щоб не занадто утруднювати текстом читача, я просто опишу, як би мала виглядати українська "ніконовщина". Як колись була назва статті у Вінницькій церковній газеті УПЦ (МП) "Гдє же новий Хмєль?!", так і ми назвемо подібно:
Де ж новий Нікон?!
Якого взагалі ставлення заслуговує РПЦ? Досить жорсткого. Бо якщо злочини не будуть покарані, то вони будуть повторюватись і стануть правилом, і Церква Божа може перетворитись у церкву диявольську, з чим християнська душа аж ніяк не може примиритись.
Справжня Українська Православна Церква мала б початись із анафем - цього цілком традиційного для Церкви Христової інструменту боротьби проти зла. Анафемі мають бути піддані усі ті особи світської влади, що втручались у життя Церкви із введеням своїх, заснованих на стихіях і страстях цього матеріального світу, правил. Згадати треба і усіх тих представників церковної влади, що потурали владі світській у їх нечестивих втручаннях у життя Церкви.
З кого почати - це не так важливо, то можна почати із відомих світських правителів:
Катерині Другій - анафема!
За загальну узурпацію Божественного права, за московсько-руський етнофілетизм і зневагу до братів християн інших народів - анафема!
Конкретно: за примусову ліквідацію книжок, освіти, традицій південноруського - українського
народу - анафема!
Хай ніхто із християн світу не посміє вважати Катерину ІІ християнкою. А хто посміє - тому теж анафема!
Йдемо далі.
Митрополиту Київському, прибічнику і схвалювачу катериненських дій, зраднику свого народу, Самуїлу (Миславському) - анафема!
Митрополиту Київському, що посмів зрадити матір-Церкву і свій народ, взявши благословення на митрополитство у московського патріарха - очільника колись підвладної і дочірньої київській митрополії церкви, Гедеону (Четвертинському) - анафема!
Ще можна згадати Самойловича і світську українську владу, що одобрювала такий вчинок Гедеона. Серед них можна згадати і Мазепу, який до своєї війни проти Петра І був достатньо москвофільним і теж сприяв перепідпорядкуванню київської митрополії із Константинополя до Москви. І якщо потрібно давати йому анафему, то саме за це сприяння перепідпорядкуванню, а не за повстання проти Петра. Тільки от саме з Мазепою виходить якось не дуже шляхетно, бо є шляхетний звичай двічі не розстрілювати, і якщо доведеться зняти анафему - духовний розстріл за москвофобію, то другий раз анафемствувати за москвофілію - це справді якось негарно вийде. І тому шляхта має Мазепу помилувати, бо видно, що душа його шукала покаяння, і те повстання проти Петра І - це була хоч, може, не сильно осмисленна, але спроба покаяння.
Ну ось, по ключових фігурах ніби пройшлись. А далі може бути ще довгий список анафемовстваних різних Валуєвих і іже с ними.
А нинішнього предстоятеля УПЦ МП митрополита Онуфрія відправити на заслання в Канаду вивчати пісні УПА і кодекс українського націоналіста.
Оце була б справді "ніконовщина"! І це б не суперечило церковним правилам. Але цього нема. І всі, хто звинувачує мене і подібних мені українських християн у "ніконовщині", вже, мабуть, геть втратили розум від своєї гордині і злоби, що плутають вовків із зайцями.
Немає коментарів:
Дописати коментар