З'їздив у Вінницю. Основною ціллю була покупка вервиці (чоток), бо старі вже порвались за 18 років використання. Але перед тим мав необережність зайти в книгарню "Є". Коли зайшов, то, звісно, вже було пізно, і я почав перебирати підряд усі книги в надії, що обрати найоптимальніший варіант буде занадто складно і доведеться відкласти вибір до наступного разу. Так воно приблизно і відбувалось: я гортав сотні книжок і відкладав для узагальненого судження. Так були відкладені: дослідження Белінського, "Імперія національного вирівнювання" якогось американця, посібник "Тотальна оборона", книга з документами про репресії визначних українців В'ятровича, книги видання газети "День", історичні твори, публіцистика різних Сверстюків, Дзюб, Забужків, художні і поєтичні твори від Багряних і Стусів з Телігами і Симоненками до "Дзен.юей" Татчина і Капранових. Ну, загалом, все йшло нормально: я брав книгу, листав, вигукував про себе "О, як цікаво!" і клав книгу назад. Але тут з'явилась вона - як я потім зрозумів, книжка-вказівка, яка запускала шаблон неконтрольованої свідомістю поведінки. Це була книга перекладів ранньої японської поезії з транскрипованими оригіналами. Руки автоматично взяли книжку і затряслись від насолоди. Але все ж свідомість виключилась не повністю, а лише працювала у фоново-пасивному режимі. Руки тряслись від бажання набрати книг на усі гроші, що залишились, а свідомість намагалась лише спрямувати нестримний вольовий потік у найменш шкідливому напрямку. Що робити? Відділ психології. Американський бестселер "Сила звички". Беру. Шукаю вітчизняну церковно-психологічну літературу. Окремого відділу нема. Шукаю консультанта. На щастя, консультант попрямував до каси, яка знаходилась біля виходу. Я рішуче запитую: А у вас є книги Інокентія Ґізеля?!..
Тактика спрацювала: консультант-продавчиня поклацала у комп'ютері і сказала: вибачте, раніше була, але зараз немає. "Нема за що!" - вигукнув я. - "Оформте мені, будь-ласка, оці дві книжки..." Як я потім зрозумів з тієї американської книжки, то мені вдалось, хоч і з ризиком, змінити шаблон поведінки: замість винагороди-книги я отримав винагороду розуміння того, що у мене такі серйозні запити, що навіть ця книгарня не в змозі їх задовільнити. В результаті я вийшов із невитраченими двомастами гривен - це немало, якщо згадати, як блискавично розвивались події.
Коли я приїхав у рідний Немирів, то ледь не розплакався від розчулення, коли побачив, як проїжджають жигулі-одинички з прицепами набитими мішками з бараболею. Потужний і апокаліптично-тужливий двін із дзвіниці собору московського патріархату ніби підводив підсумок усій цій провінційно-природній ідилії: ніяких тобі "совєцкіх чєловєков" з вищою інженерною освітою, ні двохметрових великоросів-москалів - "рятівників світу а може й ні", ні маси свідомих, які готові поставити тобі діагноз зрадника язичницького культу книги, - нема нічого цьго, тільки ми, буряки і апокаліпсис.
Мамі сказав, що купив книжку, яка може навчити позбутись шкідливої звички купувати книжки. Правильно, синку. - сказала мама.
Тактика спрацювала: консультант-продавчиня поклацала у комп'ютері і сказала: вибачте, раніше була, але зараз немає. "Нема за що!" - вигукнув я. - "Оформте мені, будь-ласка, оці дві книжки..." Як я потім зрозумів з тієї американської книжки, то мені вдалось, хоч і з ризиком, змінити шаблон поведінки: замість винагороди-книги я отримав винагороду розуміння того, що у мене такі серйозні запити, що навіть ця книгарня не в змозі їх задовільнити. В результаті я вийшов із невитраченими двомастами гривен - це немало, якщо згадати, як блискавично розвивались події.
Коли я приїхав у рідний Немирів, то ледь не розплакався від розчулення, коли побачив, як проїжджають жигулі-одинички з прицепами набитими мішками з бараболею. Потужний і апокаліптично-тужливий двін із дзвіниці собору московського патріархату ніби підводив підсумок усій цій провінційно-природній ідилії: ніяких тобі "совєцкіх чєловєков" з вищою інженерною освітою, ні двохметрових великоросів-москалів - "рятівників світу а може й ні", ні маси свідомих, які готові поставити тобі діагноз зрадника язичницького культу книги, - нема нічого цьго, тільки ми, буряки і апокаліпсис.
Мамі сказав, що купив книжку, яка може навчити позбутись шкідливої звички купувати книжки. Правильно, синку. - сказала мама.
Немає коментарів:
Дописати коментар