У цьому питанні, наприклад, із книжок, що видаються в УПЦ МП, більш шкідливою є книга "Закон Божий" українською мовою, ніж московською. Бо коли у московському "Законі Божому" церковно-слов'янські тексти транслітеруються по московським правилам - це нормально, а коли в українських відповідниках зустрічаємо московські мовні правила транслітерації - це злочин проти правди і проти Бога. Цим мовним перекрученням заперечується історичність української нації. І дуже сумнівними виглядають перспективи тієї держави, яка дозволяє у своїх святинях продавати книги, що позбавляють націю її коріння. Гниль у нації починається з гнилого слова. Єдиний спосіб припинити гниття - припинити розповсюдження гнилого слова принаймні у його класичному варіанті - книзі. І для цього перш за все потрібно не забороняти книги московською мовою, а забороняти україномовну гниль, яка поширюється в УПЦ МП. Не такий страшний для України москаль, як страшний хохол; так само, як і для Московської Русі (це якщо націю оцінювати перш за все по мові, а не по генетиці) не такий страшний українець, як страшний кацап.
Доповнення. З технічної сторони корекція, скажімо, конкретної книги "Закон Божий" видання УПЦ МП не є складною. Великі очі лише у страху і глупості. Хоча у цих книжках є чимало інших недоречностей, але критичною недоречністю є саме московська транслітерація церковнослов'янської мови для україномовного споживача, і, між іншим, ця недоречність не зачіпає якихось догматичних питань. Виправити цю недоречність легко можна виготовленням наклейок з правильними українськими відповідниками. Таким способом можна внести виправлення навіть в уже продані примірники. Повторюю: з технічної сторони тут абсолютно нема нічого складного. Складнощі лише є з нерозумінням важливості цього питання і сатанинським марнославством, для якого визнання своїх помилок - це поразка, а не перемога. А якщо серйозно, то невирішеність цього питання - це серйозний підрив обороноздатності України, що, в свою чергу, провокує сусідів України до нападу не менше, ніж описана в попередніх дописах млявість наших світових партнерів. І тому коли вашого сина чи чоловіка підстрелить московський окупант, то не питайте мене, чому я в такий час розміщую у своєму блозі фотографії японських танцюристок, а спитайте себе, що ви особисто зробили для вирішення стратегічних питань української обороноздатності.
Немає коментарів:
Дописати коментар