Культури бувають різні. Іноді культурні запозичення допомагають вижити. Злочини московитів не у тому, що вони нищили українську культуру і насаджували свою, а у тому, що вони нищили українську християнську культуру пропонуючи взамін сурогат християнства і язичництва в обожествленні держави. Для людей, які досліджують історію і християнство, це речі очевидні, але обивателю (який є більш чисельним) язичницька ритуалізація релігії - релігійний магізм є більш близький. Багато священства йде на поступки обивателю і теж вносить елементи язичницького магізму в церковне життя, хоча, звісно, не відкрито, а видаючи це за елементи благочестя: хтось перечитує імена по 40 хвилин, хтось вводить поняття священної мови, хтось ідеалізує християнський імперіалізм і т. д. Основна причина введення священством усіх цих магізмів - страх втратити паству і, відповідно, матеріальне забезпечення, а ще більше - не дай боже, стати святим мучеником. Земність і невідчуття духовного світу, на жаль, прижились і в церковному житті: священники вправно здійснюють ритуали, Священне Писання і навіть Святих Отців тлумачать вибираючи з контексту місця для догоди своїм страстям і страстям своєї пастви, і результат - мають мир і благоденствіє. Те, що ці мир і благоденствіє є ілюзорними і ведуть до згуби, - бо засновані вони на страстях, а не на чеснотах, - вони не розуміють, бо захотіли мати плоди віри раніше, ніж те визначено Божим законом, і вдалися до духовної безтурботності не дослідивши віри розумово і досвідно достатньою для тієї Божественної безтурботності мірою - образно кажучи, раніше часу перекували мечі на плуги. Цією невчасною безтурботністю багато зі священства згубили свій розум і втратили відчуття ознак часу і подій, стали подібними до фарисеїв, які шукали знамень від Того, хто Сам був знаменням всіх знамень, і заслужено почули докір від Нього за неспроможність розрізняти смисли речей, явищ природи та соціальних процесів. Через свою нечутливість юдейське священство згодом зазнало чимало скрут і скорбот. Такі ж самі скрути і скорботи очікують і багатьох зі священства новозавітньо-християнського - за невчасну безтурботність, згублення розуму і шукання знамень, догоджання людським страстям замість реагування на соціальні потреби. "Хто має дві сорочки, хай віддасть немаючому. І хто має їжу - хай робить так само. (Тобто: хто має засоби для життя - хай поділиться з тим, хто не має. А засоби ці - це і хліб, і одяг, і зроя для захисту від агресора, і шанування рідної для неагресивної людини мови) Бо Господь близько. І вже сокира при корені дерева лежить. І всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь." - ці слова Предтечі Іоана сьогодні звучать не менш актуально, ніж майже дві тисячі років назад.
Немає коментарів:
Дописати коментар