Клеїти шпалери - це хороша справа. Але продовжувати клеїти шпалери тоді, коли загорілась на кухні шафа і скоро вогонь перекинеться на всю хату, - це злочин. Так само коли у вас на дев'ятому поверсі прорвало водопровід, то продовжувати клеїти шпалери - це злочин. І неконтрольоване вогнище і неконтрольований витік води - це так звані руйнівні фактори. Руйнівні фактори мають властивість спричиняти велику шкоду за короткий час, тому у питаннях безпеки вони мають пріоритетне значення: усунення руйнівних факторів - це першочергове завдання для усіх, хто хоче зберегти свій будинок, сім'ю, місто, націю, державу.
Одна з головних проблем із духовенством УПЦ МП полягає в тому, що вони не розуміють, що московська вимова слов'янської для українців - це руйнівний фактор. Московська вимова не принесла і не може принести в гуманітарному розумінні українцям нічого хорошого: вона спричиняє розрив із нашими християнськими предками, спричиняє національну дезорієнтацію і нерозуміння історії власної нації, приносить розділення і розбрат, стимулює зрадництво і зневагу до українства як такого. Московська вимова - це вогонь, який випалює українців із середини, це вода, яка затоплює все їх господарство. Але пастирі заявляють: ні, ми таки будемо клеїти шпалери, бо це добре діло! Здорове суспільство знайшло б для таких пастирів безпечні кімнати із гратованими вікнами і холодними компресами на їх гарячі від агресивної глупоти лоби. Але суспільство теж виховане у подібному дусі, бо німецькі поліцаї тут виховували лише три роки, а московські поліцаї виховували (і виховують, бо якщо розібратися в сутності, то більшість духівництва УПЦ МП - це сучасні московські поліцаї по ідеологічній роботі) наше суспільство протягом біля років трьохсот. Суспільство теж хоче клеїти шпалери (молитись, поститись, слухати радіо "Радонеж" - корисна переважно справа, між іншим) під час пожежі. І навіть історична безуспішність такого підходу нічому не вчить, бо збройні втручання ослаблюють тілесні сили, а втручання гуманітарні ослаблюють сили душевні, і знищення їх рідної християнської культури душевно паралізоване священство УПЦ МП називає удосконаленням, і лише дивно, що ніхто з цього священства ще не порекомендував грекам "вдосконалити" грецьку мову до латинської - невже "мудрі" українці здатні засоромитись своєї глупоти?
Звісно, звинувачення українців у схильності до відходу від православ'я безпідставні. Більше трьохсот років ранньо-середньої історії україно-руської нації у складі Велико Князівства Литовського і Речі Посполитої ми сприймали московитів переважно як супротивників, конкурентів і ворогів, і якихось значних союзницьких дій разом з ними зовсім мало. Але українці все ж були настільки православні, що саме Берестейська Унія і утиски православних у Речі Посполитій спричинили до того, що ми - заради православ'я - пішли на союз із нашим традиційним історичним конкурентом, супротивником і ворогом - пішли на союз із Московією. Один лише цей факт доводить, що українці переважно дуже вболівають за Східною християнською вірою, і звинувачувати їх у схильності до відступу від Православ'я - безпідставно. Але Москва хоче нас у цьому звинуватити, і для цього і було введено такі "удосконалення", які ставлять перед вибором із обох поганих варіантів - або зректись від національних традицій і, як наслідок, взагалі від національного усвідомлення, або зрікатись Східної християнської віри. І цей союз із Москвою ми вже не одне століття відригуємо кров'ю мільйонів невинних українців, але все ніяк не можемо виригнути. Бо багатьом українцям подобається служити московськими поліцаями - катами власного народу.
На що ж сподіватись? Лише на це: Псалом 105, 30: І ста Фінеєс, і умилостиви, і преста січ (Тоді став Фінеєс (Пінхас) і вчинив суд над винними, і пошесть (зараза і покарання від Господа) припинилася). Поки не буде вчинено суд над тими, хто вводить у спокусу гріха московитського етнофілетизму і невиправлення його історичного впливу, доти буде продовжуватись для українців покарання. Хто сам не може стати в якості судді, нехай молиться, що Господь дарував народові такого справедливого судді чи суддів. Малоймовірно, але теоретично можливо, що такі судді можуть постати навіть у самій УПЦ МП.
Бог не садист, і християнство вимагає лише відмови від надмірностей. Християнство не вимагає відмови від матеріального і не вимагає зречення рідних християнських традицій заради уявного альтруїзму, а насправді - заради істерично-марнославного екстазу. Матеріальне теж має значення. А якщо хто не згоден, то відмовся від їжі хоча б на рік - і тоді поговоримо.
Одна з головних проблем із духовенством УПЦ МП полягає в тому, що вони не розуміють, що московська вимова слов'янської для українців - це руйнівний фактор. Московська вимова не принесла і не може принести в гуманітарному розумінні українцям нічого хорошого: вона спричиняє розрив із нашими християнськими предками, спричиняє національну дезорієнтацію і нерозуміння історії власної нації, приносить розділення і розбрат, стимулює зрадництво і зневагу до українства як такого. Московська вимова - це вогонь, який випалює українців із середини, це вода, яка затоплює все їх господарство. Але пастирі заявляють: ні, ми таки будемо клеїти шпалери, бо це добре діло! Здорове суспільство знайшло б для таких пастирів безпечні кімнати із гратованими вікнами і холодними компресами на їх гарячі від агресивної глупоти лоби. Але суспільство теж виховане у подібному дусі, бо німецькі поліцаї тут виховували лише три роки, а московські поліцаї виховували (і виховують, бо якщо розібратися в сутності, то більшість духівництва УПЦ МП - це сучасні московські поліцаї по ідеологічній роботі) наше суспільство протягом біля років трьохсот. Суспільство теж хоче клеїти шпалери (молитись, поститись, слухати радіо "Радонеж" - корисна переважно справа, між іншим) під час пожежі. І навіть історична безуспішність такого підходу нічому не вчить, бо збройні втручання ослаблюють тілесні сили, а втручання гуманітарні ослаблюють сили душевні, і знищення їх рідної християнської культури душевно паралізоване священство УПЦ МП називає удосконаленням, і лише дивно, що ніхто з цього священства ще не порекомендував грекам "вдосконалити" грецьку мову до латинської - невже "мудрі" українці здатні засоромитись своєї глупоти?
Звісно, звинувачення українців у схильності до відходу від православ'я безпідставні. Більше трьохсот років ранньо-середньої історії україно-руської нації у складі Велико Князівства Литовського і Речі Посполитої ми сприймали московитів переважно як супротивників, конкурентів і ворогів, і якихось значних союзницьких дій разом з ними зовсім мало. Але українці все ж були настільки православні, що саме Берестейська Унія і утиски православних у Речі Посполитій спричинили до того, що ми - заради православ'я - пішли на союз із нашим традиційним історичним конкурентом, супротивником і ворогом - пішли на союз із Московією. Один лише цей факт доводить, що українці переважно дуже вболівають за Східною християнською вірою, і звинувачувати їх у схильності до відступу від Православ'я - безпідставно. Але Москва хоче нас у цьому звинуватити, і для цього і було введено такі "удосконалення", які ставлять перед вибором із обох поганих варіантів - або зректись від національних традицій і, як наслідок, взагалі від національного усвідомлення, або зрікатись Східної християнської віри. І цей союз із Москвою ми вже не одне століття відригуємо кров'ю мільйонів невинних українців, але все ніяк не можемо виригнути. Бо багатьом українцям подобається служити московськими поліцаями - катами власного народу.
На що ж сподіватись? Лише на це: Псалом 105, 30: І ста Фінеєс, і умилостиви, і преста січ (Тоді став Фінеєс (Пінхас) і вчинив суд над винними, і пошесть (зараза і покарання від Господа) припинилася). Поки не буде вчинено суд над тими, хто вводить у спокусу гріха московитського етнофілетизму і невиправлення його історичного впливу, доти буде продовжуватись для українців покарання. Хто сам не може стати в якості судді, нехай молиться, що Господь дарував народові такого справедливого судді чи суддів. Малоймовірно, але теоретично можливо, що такі судді можуть постати навіть у самій УПЦ МП.
Бог не садист, і християнство вимагає лише відмови від надмірностей. Християнство не вимагає відмови від матеріального і не вимагає зречення рідних християнських традицій заради уявного альтруїзму, а насправді - заради істерично-марнославного екстазу. Матеріальне теж має значення. А якщо хто не згоден, то відмовся від їжі хоча б на рік - і тоді поговоримо.
Немає коментарів:
Дописати коментар