Прояснення стосунків

- Мені здається, що я взявся не за свою справу.
- А хто тобі сказав, що це була твоя воля взятись за цю справу? Хіба це не було призначено тобі згори?
- Ну, знаєш, усі ці видіння - все це так ненадійно. Була б впевненість, якби я бачив хороші плоди своєї роботи: якби я бачив, що ті, хто мене слухає, живуть у істині і любові. Але я цього не бачу і тому сумніваюсь. Що скажеш?
- Дін! Дон! Дін! Дон!
- У-у-у, от так завжди: на самому цікавому місці все закінчується якимсь дзеном...

Пригоди доброї людини

Несу я, значить, труп котика у відрі до ветлабораторії на експертизу. Заніс. Сказали, що результат на сказ буде вечером (ну, покусав трохи нас котик - пручався). Іду я далі у поліклініку, щоб записатись на профілактику про всяк випадок. Іду, значить, по тротуару, дивлюсь - якесь лице підозріле йде навпроти. А у мене в руці відро пластамасове. Підходить він, а я йому цим відром - по голові. "Ах, - кажу, - ти скотина, зараз я тобі!" І йому ногою в живіт - "це тобі за маму!" Потім правою по щелепі - "це тобі за дєдушку!" Потім коліном по печінці - "це тобі за хрестик і котика!" Він вже захитався. Я йому: "спробуй ще мені раз на дорозі стати - пошкодуєш!" - і головою йому в носа!.. Він так і розплестався по землі..
  Ну, іду я далі в лікарню, в приймальне:
- Тук-тук.
- Заходьте. Що у вас?
- Підозра на сказ.
- Сідайте. Розповідайте.
- Ну, котик захворів. Ми ж то думали... і т. д.
- Ну, ми вас запишемо, а коли прийдуть результати експертизи, то і вирішимо, що далі робити. Прізвище ваше... Адреса... Телефон...
- Так, без бюрократії в нас не можуть: скрізь бумаги, відмітки, звіти.
- Ну да, такий порядок. Ви нервуєтесь?
- Та ні, все нормально. То так, щось політика згадалась.
- В нас ніякої політики. Лише медицина.
- Я вам вірю. Зозуля Віктор Миколайович...
- До побачення.
- Легкого чергування.

Всяка влада від Бога

  Тоді, за велінням Божим, прийшов до царя Давида пророк Нафан і сказав: "В однім місті жило двоє людей: один багатий, а інший – бідний. Багатий мав численні стада великої і дрібної рогатої худоби, а в бідного не було нічого, окрім однієї овечки, яку він купив ще ягнятком і ростив її разом зі своїми дітьми; вона їла, пила, спала разом з ним і була для нього немов дочка. Та прийшов до багатого мандрівник. Однак він пошкодував своїх овець і волів, аби почастувати подорожнього, а взяв овечку у бідного і заколов її для свого гостя".
  Цар Давид вельми розгнівався на таку людину і сказав Нафанові: "Клянусь Богом, людина, вчинивши зло, гідна смерті, а за овечку він мусить заплатити вчетверо, за те, що він зробив це, не маючи співчуття".
  Тоді Нафан сказав Давидові: "Ця людина – ти. Так каже Господь Бог: Я помазав тебе в царі над Ізраїлем, Я позбавив тебе від руки Саула, навіщо ж ти знехтував Господнім словом? Дружину Урії ти взяв собі, а його ти вбив мечем аммонитян. За це меч не відступить від дому твого. Я учиню на тебе зло з дому твого".
  І сказав Давид Нафанові: "Згрішив я перед Господом".
  Нафан відповів йому: "Господь зняв з тебе гріх твій; ти не помреш, але помре син, що народиться у тебе". І пішов пророк Нафан у дім свій.

В идеале

   В формировании и характерологической стабилизации мотивов, в пе­реходе их на уровень ценностей «я» важная функция принадлежит «внутреннему пути действия» или «способу жизнен­ного действия». Расширенно его можно определить как установившуюся в сходных жизненных ситуациях связь иерархически организованных целей жизненного действия с когнитивной моделью действия, с интеллектуальными, инструментальными, предметными и социальными средствами действия, с оценками личностью своих операциональных возможностей, с промежуточными и конечными результатами действия, с объективной и субъективной эффективностью действия, с рациональной и интуитивной регуляцией действия. В идеале, элементы и их связи в составе способа действия должны быть рефлексивно представлены личности. Тогда, зная детальные различия разных способов, она всегда сможет сделать гибкий жизненный выбор: что делать и как действовать.

   Использование определенного способа приводит к зрелому осмысленному действию при следующих условиях: первое, если личность пытает­ся согласовать образ и концепцию действия с исходными в данной жиз­ненной ситуации мотивом и смыслом; второе, если личность интуитивно и рефлексивно выбирает наилучший из доступных способов и ставит реалистич­ную цель; третье, если личность движима силой креативности, исходящей из опыта творчества; четвер­тое, если она поддерживает в себе установку на само­стоятельность, активность и инициативу; пятое, если личность в своем намерении действовать «верна себе»; шестое, если применение избранного способа может привести к продуктивному результату, который бу­дет социально одобрен.

   Такой подход личности к определению способа жизненного действия означает, что она осознанно, самостоятельно и избирательно включается в деятельность или поступление, что сама личность со своей субъективной позицией является «элементом» собственной активности и ее намеченного способа. Зрелые смыслы, мотивы и я - ценности присущи, как правило, личности, искусной в способах жизненных действий. Становление характера в виде системы обобщенных, устойчивых, побудительных смыс­лов сопряжено с развитием способнос­тей к самостоятельной, деятельной, продуктивной жизни. Мотив, смысл и характер формируют смыс­ловой план жизненных отношений и действий; способ и способности образуют и развивают их операциональный план.

   Мера реализации способностей в продуктах деятель­ности и конструктивных влияниях на других определяет изменения в смыс­ловом мире личности. В частности, когда личность до­стигает результата, который существенно выше или ни­же исходного смысла действия, и это происходит в зависимости от уровня развития ее способностей и определенного социального контекста, она бывает вынуждена произвести смысловую переакцентировку. В одном случае она начинает искать более зрелый смысл даль­нейшей жизнедеятельности, в другом - углубляет исходный смысл, в третьем - снижает смысловой уровень действий.

Старовойтенко Е. Б.

Святий пророче Науме, моли Бога о нас

Молим Тя о сродниціх наших, Госпоже Всецарице, 

 ісціли недуги неісцільния, 

 устави раковия язви стуженіє, 

 терпініє неістощимоє страждущим даруй 

 і водами покаянія омий сердца їх.

Канон Пресвятой Богородиці пред іконой Єя "Всецарица"

  Господь довготерпеливий і великої потуги, та очистити винного Він не очистить. Господь у бурі та в вихрі дорога Його, а хмара від стіп Його курява. 

Як загнівається Він на море, то сушить його, і всі ріки висушує, в'яне Башан та Кармел, і в'яне та квітка Лівану.  

Це за многоту блудодійства розпусниці, привабно ласкавої, вправної в чарах, що народи за блуд свій вона продавала, а роди за чари свої. 

Всі фортеці твої, мов ті фіґи з доспілими овочами: коли затрясуться, то падають в уста того, хто їх їсть.  

Води на облогу собі набери, твердині свої позміцняй, увійди до болота та в глині топчись, форму на цеглу візьми міцно в руку.

mama mama i'm coming home

Ікона архистратига Михаїла з кліроса нижнього храма Михайлівського собора

Гінкго Білоба у парку

Внизу під деревом

Те саме

Майже там само

Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її? ... її геть викидають.

   Погуглив - і нічого не знайшов про те, що зробив вітер у Немирові і ще у деяких селах поблизу.
Мені самому розповіли у минулу неділю, а вітер був ще до Введення, десь біля 2-го грудня. Погляньте на фото.


  Може, ви і не помітили нічого незвичайного, але над центральним куполом нема хреста. Вітром здуло.

  Звісно, можливо, це всього навсього помилки у будівництві. Але навіть якщо і так, то все одно це сприймається людьми як недобрий знак. Як не дивно, але мене цей знак не бентежить. І не тільки через те, що я не відношу себе цілковито до парафіян цього храму, але і через те, що я здогадуюсь, за які гріхи це все діється. Перше - це, звісно, заборона використання на богослужінні української вимови ц.-сл. мови. І це не тому, що цим вони (а храм цей підпорядковується ігумені Немирівського монастиря) ображають мене, а тому, що цим вони ображають взагалі всіх українців. Але постає питання: українську вимову забороняють не тільки в цьому храмі, чому ж тоді саме цей храм так відзначений? Друга причина - скорочення богослужінь. Цей Михайлівський храм - ніби для мирян, і зі згоди ігумені перестали читати кафісми і псалми після "Всякоє диханіє". Багатьох церковних старожилів це справді бентежило, бо таких порядків ми за багато років ніде не бачили. Але ніби заради немочів людських правило таки ввели вже не один рік. Згадується відповідь Іоана Золотоустого на питання "чи можна облишити псалтир": краще сонцю не світити, ніж облишити псалтир. Як на мене, то заради немочі людської (хоча причиною цієї немочі може бути саме і недостача молитви), то можна скоротити кількість служб, а не скорочувати саму службу. Опущення псалтиря - це зміна структури богослужіння, яка вироблялась Церквою більше тисячі років. І це бентежить. А те, що хрест впав, - не бентежить: церква не в бревнах, а в ребрах.