Тоді, за велінням Божим, прийшов до царя Давида пророк Нафан і
сказав: "В однім місті жило двоє людей: один багатий, а інший – бідний.
Багатий мав численні стада великої і дрібної рогатої худоби, а в бідного
не було нічого, окрім однієї овечки, яку він купив ще ягнятком і ростив
її разом зі своїми дітьми; вона їла, пила, спала разом з ним і була для
нього немов дочка. Та прийшов до багатого мандрівник. Однак він
пошкодував своїх овець і волів, аби почастувати подорожнього, а взяв
овечку у бідного і заколов її для свого гостя".
Цар Давид вельми розгнівався на таку людину і сказав Нафанові:
"Клянусь Богом, людина, вчинивши зло, гідна смерті, а за овечку він
мусить заплатити вчетверо, за те, що він зробив це, не маючи співчуття".
Тоді Нафан сказав Давидові: "Ця людина – ти. Так каже Господь
Бог: Я помазав тебе в царі над Ізраїлем, Я позбавив тебе від руки Саула,
навіщо ж ти знехтував Господнім словом? Дружину Урії ти взяв собі, а
його ти вбив мечем аммонитян. За це меч не відступить від дому твого. Я
учиню на тебе зло з дому твого".
І сказав Давид Нафанові: "Згрішив я перед Господом".
Нафан відповів йому: "Господь зняв з тебе гріх твій; ти не
помреш, але помре син, що народиться у тебе". І пішов пророк Нафан у дім
свій.
Немає коментарів:
Дописати коментар