субота, 21 грудня 2024 р.

Дискусія митрополитів Озвірінія і Пофігінія



  (Твір художній. Усі персонажі вигадані. Будь-який збіг з реальними людьми є випадковий.)


  Митрополит Озвіріній вчився добре і розумів, що без Бога озвіріти практично неможливо, або стисліше (як треба говорити на проповіді, щоб запам'яталось): Без Бога - не озвірієш!

  Людське співчуття людини до людини закладено в біологічній природі людини як програма розвитку і збереження виду. Щоб подолати цю програму, потрібно стати надлюдиною - піднятися над біологічною природою людини, сприйнявши надлюдські енергії надбіологічного світу, який в народі називають світом духовним і божественним. Щоб пробудити у собі справжнього звіра - треба спочатку справжньою вірою подавити свою людську природу.

  Митрополиту Пофігінію з дитинства було пофіг на надлюдські енергії. Він не прагнув стати справжнім звіром, оскільки і в середовищі людей почував себе добре. Він не розумів грубощів і смислу озвіріння, оскільки вважав це негідним людини розумної. Пофігіній думав так: якщо замість звірства використовувати розум, то вам буде пофіг на звірство. Або інакше: навіщо лякати людей, якщо їх можна вивчати? Знаючи людину - завжди можна підібрати і ключ до управління нею. Звірі з часом набридають, а знавці залишаються у віках. Якщо людям потрібні релігійні ритуали - ми їх вивчимо і дамо людям у найкращому вигляді; люди хочуть почути про Бога - ми знаємо, як про це розповісти найкраще. Так, Штучний Інтелект загрожує нас випередити у знаннях, але козир залишається у нас: біологічна природа і закладена у ній програма співчуття людини до людини, а не до машини.

  Використовувати біологічну людську природу чи підноситись над нею - ось у чому не могли погодитись два митрополити, і, оскільки кожному хотілось стати митрополитом єдиним, то аргументуючи свої позиції вони влаштовували те, що в народі називають дискусією...
 

Частина 2: Перше слово.

  Отже, зустріч перша.
  Ведучий: Перше слово надається кожному з учасників дискусії для того, щоб означити основні аргументи своєї позиції. Першому означити свої основні позиції надається можливість владиці Пофігінію.

  Пофігіній: Ми не розуміємо, чому нам чиниться спротив, адже чинити спротив розуму - це безнадійно. Ми все розрахували дуже точно, і ми гарантовано переможемо. Ми розглянули кожну вашу слабкість,  розглянули різні способи дискредитації наших супротивників через ці слабкості і вибрали способи найефективніші. Натомість основу нашої церковної політики складають базові людські потреби і цінності, які виявив ще науковець Маслоу. Ми вивчили усі потреби наших людей, розробили стратегії їх задоволення, і запрошуємо всіх безнадійно відсталих від життя теоретиків і практиків духовності приєднатися до нашого єдиного корабля спасіння, адже будь-яка нераціональність приречена на погибель, чого ми не бажаємо ані нашим супротивникам, ані навіть нашим ворогам.

  Озвіріній: Ледь не заснув, вас слухаючи. Не дарма ж вас називають також  мікропроцесорним митрополитом, бо ви неначе читаєте книгу по якійсь теорії електродинаміки: тут у нас явища, тут у нас формули, тут можливі результати при різних початкових значеннях показників. Але у вас нема відповіді на одне просте питання: чому мене називають Озвірінієм? Розумієте, я про те, що вам практично байдуже, чи перед вами сидить людина, чи перед вами сидить звір, адже жодна з ваших формул не зміниться від того, чи вони будуть стосовно людей, чи звірів. Тобто саме у вашому світогляді нема різниці між звірями й людьми, а не в моєму і загалом у світогляді нашої спільноти. Тобто саме ваш виграш у боротьбі з нами може стати перемогою звірства, оскільки саме ви не бачите різниці між людьми і звірями. Тому основний мій аргумент такий: Богові перемога звірства не потрібна, і тому вам перемоги не буде.
  Звісно, поки що ви ніби перемагаєте, бо ваші мікропроцесори працюють над завданням вашої перемоги і у простих обчисленнях і аналізах вони зрозуміло досягають успіхів, бо мають на це достатньо інтелектуальних і енергетичних спроможностей.
  Наприклад, легко вчепитись за формальні і очевидні ознаки: мовляв, ім'я Озвіріній вже саме говорить за себе. Люди легко сприймають такі висновки, хоча такі висновки можуть бути помилкові. З однієї сторони - такі висновки не враховують звичайну людську культуру, коли ім'я дається людині не для визначення її сутності, а лише для розрізнення від інших людей. З іншої сторони - дивно чути про негативність озвіріння від тих, хто не розрізняє між звірячою і людською природою. Тобто ваша пропаганда виграє поки що через те, що люди розуміють лише прості і негативні значення мого імені. Але це не означає, що у моєму імені нема інших - більш важливих значень, які можуть і, якщо дослідити глибше, мають бути переможні. "Озвіріній" - це приблизно те саме, що і "нелюд". І ми знаємо з творінь усіх святих отців і вчителів церкви, що спасіння лише людською волею практично не можливе, а здійснюється виключно божественною - тобто нелюдською волею. Звісно, вказувати на потребу звірства всупереч людськості - це трохи дивний спосіб вказівки на потребу божественного, але цілком можливо, що це є саме найкращий спосіб, оскільки, по-перше, люди легко зациклюються на буденному людському житті, і, щоб їх вирвати з цього зациклення, потрібен екстраординарний стимул, а стимулам, що іменовані божественно, люди вже вірять мало, оскільки мають безліч історичних прикладів церковних зловживань і лицемірства. Тому озвіріння - це юродство наших часів, але якщо вдивлятися у внутрішні, а не зовнішні властивості, то можна знайти божественне і непереможне.
  Тому не треба тут розповідати про гарантовану вашу перемогу з нульовими коефіцієнтами похибки. Моя вам порада: поголіть бороду і зробіть собі макіяж і одяг простої людини - наприклад, якось ремонтника залізничних колій або працівника комунальних служб - і спробуйте поговорити з людьми не з висоти вашої кафедри, а ніби ви такі самі, як і вони, - і ви дізнаєтесь багато чого несподіваного, чого нема у ваших формулах. І тоді ви не будете такі самовпевнені у своїй перемозі. Я можу говорити з простими людьми, як один із них, бо я - Озвіріній, я - наче собака з їхнього двору, якій вони можуть розповісти все відкрито, чесно, без лицемірства; і тому саме я знаю, чим вони живуть, які у них настрої, наміри, тенденції і перспективи. А ви - митрополит кабінетний, але кабінетів також нових - кабінетів у фейсбуках, інстаграмах і хештегах; і тому вам ще треба пізнати справжнє непоказне життя людей, щоб могти визначати перспективи цього життя.
 

Частина 3: Усіх звірів випускають гуляти.

  Пофігіній: Звірі мають сидіти в тюрмі! Але хочу зауважити: невже у нас сьогодні є потреба уточнювати назви? Я не визнаю ваших звинувачень, але чи справді важливо, як ми називаємося, якщо у нас відбирають можливість вижити? Мертві однакові всі: і люди, і звірі повертаються в порох. Але якщо Бог нас створив, то Він про нас і піклується, і дає можливості для повноцінного життя, бо Він Бог не бідності, а має всього вдосталь і дає вдосталь усьому творінню, що згоджується жити під Божим покровительством. І щодо імен, то мене теж не треба судити по імені.
  Отже, спробуємо почати знову. Що ми хочемо і як збираємось цього досягти? Можливо, було трохи грубо заявляти про нашу обізнаність, але якщо ми і знаємо про гріхи і слабкості наших братів, то все одно намагаємось використати ці знання для спільного блага. Ми упевнені у нашій перемозі, бо ми вивчили ваші настрої (саме настрої ваших лідерів, які володіють повнотою інформації, а не пересічних, у яких обмежені і знання і можливості), і зрозуміли, що з ними до перемоги прийти неможливо. Ми б приєдналися до вас, якби була хоч маленька надія на ефективність вашої позиції. Але ваш світ - то світ фантазій, світ ваших дивовижних звірів - то світ неіснуючого. Ви навіть у звірстві своєму не щирі: за масками ваших дивних звірів ховаються хитрі задуми і плани цілком людські, і до того ж - людей беззаконних, а найчастіше - це просто старі і злобні звичаї людей зарозумілих і безкарних. Тобто ваше диво - це залишити зло безкарним. Але це псевдодиво і не диво взагалі, а лише прикриття злочинності. А ми піклуємося про загальне благо, в якому є місце і людям, і звірям, але відповідно до функціональності кожного. Ми обмежуємо звірів не тому, що вони нам не подобаються, а тому, що їхня функціональність потребує обмеження для власного ж порятунку.
  Далі. Ви хвалитесь тим, що знаєте настрої простих людей, хоча у вас нема доказів, що ми знаємо ці настрої гірше. Але більше має значення, що ви можете дати цим простим людям. Якщо ви можете їм дати лише фантазії, то, може, краще б ви їх не знали і до них не лізли? Ви кажете, що даєте людям Бога, а не людські розрахунки, але чи можете ви дати людям більше, коли ви не можете дати менше. Ми ж не заперечуємо Божественне, а лише відмовляємось від того, що довело свою нікчемність і, відповідно, непотрібність.

  Озвіріній: Так, ви відкидаєте те, що вже довело свою непотрібність, щоб встановити таке ж непотрібне, але непотрібність якого ще треба довести.

  Пофігіній: Мабуть, ви хочете звинуватити нас у спрощеності підходів. Наприклад, якщо якесь правило працює на шкоду, то спрощений підхід полягає у тому, щоб встановити правило протилежне. Звісно, такий підхід може не призвести до позитивного ефекту, але все ж це рух у правильному напрямку, оскільки він виявляє, а не замовчує шкоди, і, виявляючи різні шкоди з різних сторін, такий підхід забезпечує поступове усунення шкод і загальне покращення життя.

  Озвіріній: А де гарантії, що шкода нового, протилежного першому, правила не буде більша, аніж шкода правила першого. Можливо, у вас перебільшена шкода від першого правила, а через нерозуміння системи впливів явищ одне на одне заміна першого правила на протилежне порушує гармонію у значно більшій і вищій системі - тобто стає більшою шкодою, аніж нібито шкідливе перше правило.

  Пофігіній: Тобто ви таки звинувачуєте нас у спрощенні. Можливо, наші рішення не завжди ідеальні, але можна поставити і друге питання: а чи бувають у нас можливості для кращих варіантів рішень? Коли проблеми загострюються настільки, що потребують негайного реагування, то зрозуміло, що можливостей для знаходження ідеального рішення, яке б враховувало усі зв'язки і впливи, - таких можливостей просто нема. Якби ми були не самотні у наших проблемах, якби, так би мовити, ваше високоповажне звірство зійшло на нашу грішну землю і допомогло нам у наших проблемах, то, мабуть, наші рішення були б кращі і корисніші для суспільства, але крики наших проблем до вух вашого високоповажного звірства не долітають. Ви знаєте, можливо, наша ніби надмірна науковість - це теж лише реакція на вашу високоповажну глухоту: ми намагаємось зробити хоча б щось, де без наших часто своєвольних намагань не можна зробити взагалі ні-чо-го.

  Озвіріній: А може - вся справа у тому, що ви не здатні мислити у достатньому масштабі. Який смисл усього дрібного копошіння, якщо воно не дає позитивного результату? І я намагаюсь навчити вас мислити масштабно, але ви не хочете, бо у вас блинці жаряться на пательні, і вам потрібно за ними доглядати. Ви ніби говорите мені: слухай, допоможи з блинцями, посип їх ваніллю або додай сметани - бо це ваші проблеми. І коли я кажу вам, що завтра вам вже борошна ніхто не привезе - і це справжня ваша проблема, то ви ображаєтесь, ніби я вам не друг.

  Пофігіній: Щось я не пригадую від вас корисних порад ані дрібного масштабу, ані великого. У вас переважно порада одна: шанувати ваше високоповажне звірство зі всіма шкідливими для нашого суспільства звичаями.

  Озвіріній: Я вже сказав, що у вас нема доказів, що ваші звичаї кращі за наші, і тому, можливо, у вас говорять лише ваші страсті: заздрість, гордість і нетерпимість.

  Пофігіній: У нас є докази: є пророблена логічна модель, що домінування ваших правил призведе до краху нашого суспільства.

  Озвіріній: І скільки нам ще чекати, щоб з'явилась надія, що ваші людські правила можуть привести до успіху? Я задам вам питання: якщо шкоди в наших правилах так багато і загалом багато проблем, то чому у ваших рішеннях ви не шукаєте допомоги Божої? Ви скаржитесь, що рішення виходять не досконалі, то чому не вчитесь у своїх рішеннях шукати волю Божу? Чи у вас нема віри у те, що Бог благий, всюдисущий і всемогутній? Чи ви настільки віддалені від церковної практики і церковного досвіду, що вже і не бачите можливостей для того, що завжди  було основою християнського життя,  - пошуку волі Божої?

  Пофігіній: А ви не припускаєте, що ваше звірство теж може не узгоджуватись із волею Божою? Ми принаймні намагаємось виключити і не робити те, що з досвіду церкви найбільше супротивне волі Божій. Але нашої Богоцентричності ви не приймаєте, бо вам ближче до душі ваша звіроцентричність. Ви настільки ідеалізували церковну звичку, що стали її рабом, не врахувавши те, що в церкві можуть приживатись і гріховні звичаї. Про це пише апостол: "увійдуть до вас (у церкву) вовки хижі, які введуть (у церкві) ганебні звичаї", і в притчі Євангелія бачимо, що бур'ян на доброму ґрунті проростає і росте не гірше пшениці. Як можна в такій ситуації самозакохуватись у свої церковні звичаї настільки, що відмовлятись від їх дослідження - чи чиста в них пшениця, чи все ж з бур'янами?

  Озвіріній: Здається, я починаю звіріти. Ви так багато на себе берете, що можете справедливо потрапити під гнів, який падає від Бога на всіх зухвалих.

  Пофігіній: А мені чомусь навпаки: зовсім не пофіг. Можливо - треба продовжити нашу дискусію в інший час.

  Ведучий: Отже, ми побачили, що ефективніше було б використовувати в житті Божественне для нашого блага, але це значно зухваліше і небезпечніше, аніж використовувати людей. І так само не дуже безпечно підноситись над людською природою, бо ще не відомо, куди тебе занесе, і чи зможеш ти звідти повернутись. Дякуємо нашим гостям. Було цікаво, що сподіваємось повторити з новими силами і аргументами.

понеділок, 9 грудня 2024 р.

Як Мойсей вісімдесят років у школу ходив

  Мойсей мав своїх 40 років "пустелі" ще до виходу з Єгипту. Пустеля приписується для очищення і здобуття нового і кращого розуміння. Перший раз Мойсей спробував виводити свій народ з Єгипту ще коли він був біля сорока років, але отримав невдачу і був відісланий аж на сорок років у нерідну землю для навчання і кращої підготовки.

  Але якого розуміння не вистачало Мойсею у сорок років? Він же навчався при дворі фараона як син - що він міг не знати?

  Святе письмо нам розповідає, що не знав Мойсей. Мойсей втручається у конфлікт єврея з єгиптянином і вбиває єгиптянина. Це прояв грубої сили. І тут Мойсей отримує перемогу, показуючи, що він має достатньо грубої сили і влади, щоб вбивати єгиптян і захищати євреїв. Думаючи, що він уже достатньо все зробив для встановлення свого лідерства серед євреїв, він втручається у конфлікт між євреями, закликаючи їх до миру. І тут він отримує поразку, бо євреї не приймають його за керівника, а навпаки - звинувачують у злих намірах стосовно них. І через цю поразку Мойсей йде на сорок років у чужий край.

  Що це була за поразка? Мойсей виявив своє незнання, що здатність обороняти від зовнішнього ворога - це ще не основне у побудові суспільного благополуччя. Він обороняв від зовнішнього ворога і сподівався, що цього достатньо - і це була його помилка незнання. Незнання того, що здатність до ефективної самоорганізації - це може бути важливіше, аніж здатність до оборони. Іншими словами можна сказати про нерозуміння м'якої сили і засобів ідеології. Єгиптяни побачили, що Мойсей має силу оборонятись, але вони не мали мойсейових ідей, а жили ідеями єгипетськими і навіть самого Мойсея вважали все ще представником єгипетських ідей, тому і питали: чи ти не хочеш і нас вбити, як вбив єгиптянина. Мойсей на сорок років йде в чужу землю, щоб очиститись від Єгипту - щоб очиститись від єгипетської ідеології, щоб люди нарешті повірили, що він не єгипетський агент, який  розмовами про обіцяну землю незалежності приховує чергову неволю і гноблення. З іншої сторони - сам Мойсей сорок років вивчає урок про те, як потужно світська влада може впливати на свідомість людей і їхню здатність до самоорганізації через посилення внутрішньої конфліктності під надуманими і неіснуючими приводами.

  Фараон, мабуть, вважав за щастя собі, що цей потужний бунтар Мойсей втік у чужу землю. Вся ідеологічна машина Єгипту працювала ефективно і далі, і тому фараон був упевнений у своїй силі. Фараон вважався живим богом, і ніщо не віщувало неприємностей. Навіть коли Мойсей робив дива перед фараоном, то це не сильно бентежило фараона, бо єгипетські жерці могли робити майже все так само. Але губить фараона його ж велич і самовпевненість від цієї величі. Мойсей приносить із собою дещо, що не можуть заперечити єгипетські жерці: перше - ідею, що влада - від Бога любові, який, бачачи людські страждання, може повторити державні здібності в інших людях, а не лише віддавати все в руки фараона; друге - розуміння Мойсеєм не лише грубої сили, але й розуміння принципів і засобів протидії ідеологічним диверсіям.

  У псалмі 118 написано: блаженна людина, яку Ти покараєш, щоб навчитися їй заповідей Твоїх. Це точно про Мойсея: першою поразкою його Бог покарав, щоб він за сорок років підготувався до наступної великої перемоги. У фараона ж в житті настільки все було добре і успішно, що він зрештою програв дуже трагічно. Про це варто пам'ятати, дивлячись на багатих і успішних.

понеділок, 24 червня 2024 р.

Не бійтесь тих, що вбивають тіло, а душі вбити не можуть

Іоан Златоуст, Бесіди на Євангеліє від Матвія, Бесіда 34, частини 2-3

Потім, підбадьоривши і піднісши їх, Він знову пророкує небезпеки, окрилюючи їхній дух і підносячи понад усе.  Що Він говорить?  "Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, а душі не можуть убити" (Матв. 10:28).  Чи бачиш, як Він ставить їх понад усе?  Не тільки вище турбот, лихослів'я, небезпек і наклепів, але переконує їх зневажати те, що найстрашніше - саму смерть, і не просто смерть, але смерть насильницьку.  Він не сказав, що ви будете умертвлені, але з властивою Йому величчю відкрив усе, кажучи: "Не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; а бійтесь більше Того, Хто може і душу і тіло згубити в геєні" (Матв 10:28), що Він і завжди робить, вживаючи у промові протилежність.  Що, насправді, Він каже?  Ви боїтеся смерті і тому не смієте проповідувати?  Але тому саме ви й проповідуйте, що боїтеся смерті.  Це вас позбавить істинної смерті.  Хоча вас будуть умертвляти, але не згублять того, що у вас є найкраще, хоча б про те і всіляко намагалися.  Тому не сказав Він: "душі" не вбиваючих, але: "не можуть убити".  Хоча б вони й хотіли це зробити, та не зможуть.  Отже, якщо ти боїшся муки, то бійся муки набагато жахливішої. Чи бачиш, що Він знову не обіцяє їм спасіння від смерті, але, допускаючи померти, дарує більше благо, ніж коли б Він не дозволив їм постраждати таким чином?  І справді, змусити зневажати смерть - набагато важливіше, ніж звільнити від смерті.  Отже, Він не наражає їх на небезпеку, але вивищує над небезпеками, у коротких словах стверджує в них вчення про безсмертя душі, двома-трьома словами насаджує рятівне вчення і втішає їх іншими міркуваннями.  І щоб тоді, коли їх будуть умертвляти і заколювати, вони не подумали, що терплять усе тому, що залишені Богом, знову починає мову про Божий промисл, кажучи: "Чи не два малі пташки продаються за асарій? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого” (Матв. 10:29).  "У вас же й волосся на голові все пораховане" (Матв. 10:30).  Що, каже, малозначніше за них?  Однак і їх не можна вловити без відання Божого.  Він не те каже, що падають за Божим сприянням (це негідно Бога);  а тільки те, що нічого не відбувається такого, щоб Йому було невідомо.  Якщо ж Він знає все, що тільки відбувається, а вас любить сильніше, ніж батько, - любить так, що й волосся ваше у Нього обчислене, то вам не треба боятися.  Втім, сказав це не тому, ніби Бог обчислює волосся, але щоб показати досконалість Божого відання і велике піклування про них.  Отже, якщо Бог і знає все, що відбувається, і може зберегти вас, і хоче, то хоч би яким ви не підпадали стражданням, не думайте, що страждаєте тому, що Бог залишив вас.  Він не хоче позбавити вас від бід, але хоче змусити вас зневажати біди, тому що в цьому і полягає справжнє звільнення від бід.  Отже, “не бійтеся ж: ви кращі за багатьох малих птахів” (Матв. 10:31).  Чи бачиш, що тоді страх уже опановував їх?  Він знав таємні думки.  Тому й додав: "не бійтеся" їх.  Якщо вони й здолають, то здолають лише найгірше, тобто тіло, яке хоча б вони й не вбивали, все одно природа зруйнує.

Таким чином, вони не владні і над тілом, але воно залежить від природи.  А якщо ти боїшся цього, то мусиш тремтіти, маєш боятися набагато більшого - Того, Який може і душу і тіло занапастити в геєні.  Він хоч і не каже прямо, що є Той самий, Який може занапастити душу і тіло, але з вищесказаного вже показав, що Він є Суддя.  А нині в нас буває протилежне: Того, Хто може занапастити душу, тобто покарати нас, ми не боїмося, а від тих, хто вбиває тіло - тремтимо;  Бог може згубити і душу і тіло, а люди не тільки не можуть згубити душі, а й тіла;  хоча вони і незліченним карам піддають тіло, але через те роблять його тільки славетнішим.  Чи бачиш, як Він показує подвиги легкими?  Смерть сильно потрясла їхню душу, обіймаючи їх страхом тому, що не була ще зручною для подолання, і ті, які повинні були зневажати її, ще не сподобилися благодаті Святого Духа.

Найкраще диво - виконання заповідей

Іоан Златоуст, Бесіди на Євангеліє від Матвія, Бесіда 32, частина 8.
Отже, вправлятимемося в чесноті;  вона становить велике багатство та велике диво.  Вона дає істинну свободу, виявляє її і в самому рабстві, не звільняючи від рабства, але самих рабів роблячи шанованішими за вільних;  а це набагато важливіше, ніж дати саму свободу.  Вона не робить бідного багатим, але і в самій бідності робить його достатнішим за багатого.  Якщо ти хочеш і чудеса чинити, то звільнися від гріхів – і все тобою буде зроблено.  Улюблені, гріх є найзліший біс.  І якщо його з себе виженеш, то зробиш більше, ніж ті, що виганяють тисячі бісів.  Послухай, як Павло чесноту ставить вище чудес: "ревнуйте", каже він, "про дари більші, і я покажу вам шлях ще більший" (1 Кор. 12:31);  і далі, показуючи цей шлях, не згадав ні про воскресіння мертвих, ні про очищення прокажених, ні про що інше подібне, але замість усього того сказав про любов.  Послухай, що говорить і Христос: "Тому не радійте, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена написані на небесах" (Лк. 10:20).  І раніше, в іншому місці: "багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! чи не від Твого імені ми пророкували? і чи не Твоїм ім'ям бісів виганяли? і чи не Твоїм ім'ям багато чудес творили? І тоді оголошу їм: не  знаю вас" (Матв. 7:22-23).  Також перед хресним стражданням, покликавши учнів, сказав їм: "По тому дізнаються всі, що ви Мої учні, якщо матимете любов між собою" (Івана 13:35), - а не тому, що виганятимете бісів.  І знову: з цього дізнаються всі, що Ти Мене послав (Івана 17:23) - не з того, що вони будуть воскрешати мертвих, але з того, що будуть єдині.  Чудеса часто іншому приносять користь, а тому, хто творить їх, шкодять, або, доводячи його до гордості та марнославства, або іншим чином;  а від добрих діл нічого такого очікувати не можна: вони приносять користь і тим, що їх творять, і іншим багатьом.  Отже, будемо здійснювати їх з усією старанністю.  Якщо ти з жорстокосердого став милостивим, то зцілив суху руку;  якщо, залишивши видовище, пішов до церкви, то виправив кульгаву ногу;  якщо відвернув очі свої від блудниці і від краси чужої дружини, то розплющив сліпі очі;  якщо замість сатанинських пісень вивчив ти духовні псалми, то, будучи раніше німим, почав говорити.  Ось найбільші дива!  Ось чудові знамення!  Якщо ми невпинно будемо чинити такі чудеса, то за допомогою них і самі станемо великими і дивовижними, і всіх порочних привернемо до чесноти, і досягнемо майбутнього життя, - якого ми нехай сподобимося всі благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, Йому слава і держава на віки віків.  Амінь.

Не мир, а меч


Іоан Златоуст, Бесіди на Євангеліє від Матвія, Бесіда 35, частина 1.

“Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю;  не мир прийшов Я принести, а меч” (Мт. 10:34). 
  Знову Спаситель пророкує великі скорботи, до того ж набагато численніші, - і що учні могли б заперечити Йому, про те Сам говорить їм наперед.  А саме, щоб чуючи слова його, вони не сказали: “Отже, Ти прийшов для того, щоб занапастити нас і наших послідовників, і запалити на землі загальну боротьбу?”  - Він Сам попереджає їх, кажучи: "Не мир прийшов Я принести на землю" (Мт. 10:34).  Як же Сам Він заповідав їм, входячи до кожного дому, вітати миром?  Чому ж, так само, ангели оспівували: “Слава у вишних Богові, і на землі мир” (Лк. 2:14)?  Чому також і всі пророки благовістили про те саме?  Бо тоді особливо й оселяється мир, коли заражене хворобою відсікається, коли вороже відокремлюється.  Тільки таким чином можна небу з'єднатися із землею.  Адже лікар тоді рятує інші частини тіла, коли відсікає від них невиліковний член;  і воєначальник відновлює спокій, коли руйнує згоду між змовниками.  Так було і при стовпотворінні.  Поганий мир зруйнований доброю незгодою, - і стався мир.  Так і Павло поселив розбрат між тими, що згодилися проти нього (Дії 23:6).  А згода проти Навуфея була гірша за всяку війну (3 Цар. 21).  Однодумність не завжди буває добра: і розбійники бувають згодні.  Отже, битва була наслідком не Христового визначення, а ділом волі самих людей.  Сам Христос хотів, щоб усі були однодумні у справі благочестя;  але як люди розділилися між собою, то й сталася битва.  Проте Він не так сказав.  А що ж каже?  "Не мир прийшов Я принести", - чим самим втішає їх.  Не думайте, каже, що ви винні в цьому: Я це роблю, тому що люди мають такі схильності. Отже, не бентежтесь, ніби ця битва виникла понад очікування.  Для того Я і прийшов, щоб зробити боротьбу; саме такою є Моя воля.  Отже, не бентежтеся тим, що на землі будуть битви та зловмисності.  Коли гірше буде відсічене, тоді з кращим з'єднається небо.  Так Христос говорить для того, щоб зміцнити учнів проти поганої думки про них у народі.  Притому не сказав: війну, але, що набагато гірше - меч.  Якщо сказане занадто тяжке і грізне, то не дивуйтеся.  Він хотів привчити слух їх до жорстоких слів, щоб вони у важких обставинах не вагалися.  Тому й ужив такий образ мови, щоб хтось не сказав, що Він переконував їх лестощами, приховуючи від них труднощі.  З цієї причини навіть те, що можна було б висловити м'якше, Христос виявляв страшнішим і грізнішим.  І дійсно, краще бачити легкість насправді, ніж на словах.  Тому-то Він не задовольнився і цим виразом, але, пояснюючи сам образ битви, показує, що вона буде набагато гірше навіть міжусобної війни, і каже: “Прийшов розділити людину з батьком її, і дочку з матір'ю її, і невістку зі свекрухою її.  ” (вірш 35).  Не тільки, каже, друзі та співгромадяни, а й самі родичі повстануть один проти одного, і між однокровними станеться розбрат.  "Бо Я прийшов, - каже, - розділити чоловіка з батьком його, і дочку з матір'ю її, і невістку зі свекрухою її";  тобто битва буде не просто між домашніми, але навіть між тими, які з'єднані щирою любов'ю та найтіснішими зв'язками.  Це особливо і доводить силу Христову, що учні, чуючи такі слова, самі приймали їх і інших переконували.  І хоча не Христос був причиною цього, але злість людська, проте каже, що Сам Він це робить.  Такий спосіб висловлення властивий Письму.  Так і в іншому місці говориться: дав їм Бог очі, щоби вони не бачили (Іс. 11:9; Єз. 12:2).  Так говорить Христос і тут, щоб учні, як вище сказав я, заздалегідь звикнувши до такого образу мови, не бентежилися і серед самих ганьб і образ.  Якщо ж деякі вважатимуть це тяжким, то нехай пригадають давню історію. І в давні часи було те ж саме, чим і показується особливо єдність Старого Завіту з Новим, і те, що тут говорить Той самий, Який тоді давав заповіді.  І в юдеїв, саме коли вилили тільця, і коли долучилися Веельфегору (Вих. 32:28; Числа 25:3), коли кожен умертвив ближнього свого, Бог припинив гнів на них.  Отже, де ж стверджувачі, що той Бог був злий, а цей благий?  Ось і цей Бог наповнив всесвіт кров'ю родичів.  Втім, ми говоримо, що це справа великого милосердя.  Тому, показуючи, що Він же Сам схвалював і те, що було у Старому Завіті, згадує і про пророцтво, яке хоча не на цей випадок сказано, проте пояснює те саме.  Яке ж це пророцтво?  "Вороги людині - домашні її" (вірш 36).  І в юдеїв трапилося щось подібне.  І в них були пророки та лжепророки;  бували також у народі розбіжності, і будинки поділялися.  Одні вірили тим, інші другим.  Тому пророк, умовляючи, каже: “Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля;  від лежачої на лоні твоєму стережи двері уст твоїх.  … вороги людині – домашні її” (Мих. 7:5,6).  А говорив це для того, щоб тих, що приймуть вчення, поставити найвище.  Не смерть адже зло, а погана смерть - зло. Тому й сказав: “Вогонь прийшов Я звести на землю” (Лк. 12:49).  Говорячи про це, Він показував силу і гарячість тієї любові, яку вимагав.  Оскільки сам Він багато нас полюбив, то хоче, щоб і ми любили Його стільки ж.  А такі слова і апостолів зміцнювали та піднімали в дусі.  Якщо й учні ваші, казав Він, залишатимуть родичів, дітей та батьків, то які, подумайте, маєте бути ви, вчителі!  Лиха ці не скінчаться на вас, але перейдуть і на інших.  Оскільки Я прийшов дарувати великі блага, то й вимагаю великого послуху та старанності.  “Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, не гідний Мене;  і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, не гідний Мене” (Мт. 10:37).  "І хто не бере хреста свого і слідує за Мною, той не гідний Мене" (вірш 38).  Чи бачиш гідність Вчителя?  Чи бачиш, як Він, наказуючи все залишити нижче і любов до Нього поставити вище всього, показує тим, що Він є єдинородний Син Отця?  І що говорити, сказав Він, про друзів та родичів?  Якщо навіть душу свою ставитимеш вище любові до Мене, ти ще далекий від того, щоб бути Моїм учнем.  Що ж?  Чи не суперечить це давньому закону?  Ні, - навпаки, дуже з ним згідне.  І там Бог наказує не тільки ненавидіти ідолослужителів, а й побивати їх камінням;  а у Повторенні Закону, хвалячи таких ревнителів, каже: “Котрий говорить про батька свого та матір свою: "я на них не дивлюся", і братів своїх не визнає, і синів своїх не знає;  бо вони, Левити, слова Твої бережуть” (Втор. 33:9).  Якщо ж Павло багато заповідає про батьків, і велить у всьому їм коритися, не дивуйся.  Він велить коритися їм тільки в тому, що не суперечить благочестю.  Святе діло - віддавати їм будь-яку іншу повагу.  Коли ж вони вимагатимуть більше належного, не треба їм коритися.  Тому і в євангеліста Луки говориться: «Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, і жінки і дітей, і братів і сестер, а також й самого життя свого, той не може бути Моїм учнем» (Лк. 14:  26).  Наказує не просто зненавидіти, бо це абсолютно протизаконно;  але якщо хтось із них захоче, щоб ти любив його більше, ніж Мене, то зненавидь його за це.  Така любов і любленого, і люблячого губить.

середа, 19 червня 2024 р.

Perfume - Spending All My Time

Витратила весь свій час

https://youtube.com/watch?v=H4znsXCH_2Y

Витратила, витратила весь свій час
На любов, любов до тебе вічну
Витратила, витратила весь свій час
На любов, любов до тебе вічну

Витратила, витратила весь свій час
На любов, любов до тебе вічну
Витратила, витратила весь свій час
На любов, любити тебе хочу я

Втратила, втратила увесь я свій час
На любов, на любов, любов до тебе вічну
Втратила, втратила увесь ясвій час
На любов, на любов, любов до тебе вічну

Витратила весь свій час, ти завжди в моїх думках весь мій час

Витратила, витратила весь свій час
На любов, любов до тебе вічну
Витратила, витратила весь свій час
На любов, любити тебе хочу я

Втратила, втратила увесь я свій час
На любов, на любов, любов до тебе вічну
Втратила, втратила увесь я свій час
На любов, на любов, любов до тебе вічну
Втратила, втратила увесь я свій час
На любов, на любов, любов до тебе вічну - вірю тобі я
Втратила, втратила увесь я свій час - всі твої штучки
На любов, на любов, любов до тебе вічну

Витратила весь свій час, не покидай мене весь мій час 

Втратила весь свій час, ти завжди в моїх думках весь мій час, весь мій час, весь мій час

Втратила, втратила увесь я свій час
На любов, на любов, любов до тебе вічну - вірю тобі я
Втратила, втратила увесь я свій час - всі твої штучки
На любов, на любов, любов до тебе вічну

Втратила, втратила увесь я свій час
На любов, на любов, любов до тебе вічну
Втратила, втратила увесь я свій час
На любов, на любов, любов до тебе вічну

Витратила весь свій час, не покидай мене весь мій час Витратила весь свій час, ти завжди в моїх думках весь мій час

Spending all spending spending all my time
Loving you so loving you forever
Spending all spending spending all my time
Loving you so loving you forever

Spending all spending spending all my time
Loving you so loving you forever
Spending all spending spending all my time
Loving you so loving you I wanna do

Spending all spending spending all my time
So loving you loving loving you forever
Spending all spending spending all my time
So loving you loving loving you forever

Spending all my time...
(いつもキミを想うよ all my time)

Spending all spending spending all my time
Loving you so loving you forever
Spending all spending spending all my time
Loving you so loving you I wanna do

Spending all spending spending all my time
So loving you loving loving you forever
Spending all spending spending all my time
So loving you loving loving you forever

Spending all spending spending all my time
So loving you loving loving you forever (信じてる)
Spending all spending spending all my time (キミのこと)
So loving you loving loving you forever

Spending all my time...
(このまま離さないで all my time)
Spending all my time...
(いつもキミを想うよ all my time) all my time

Spending all spending spending all my time
So loving you loving loving you forever (信じてる)
Spending all spending spending all my time (キミのこと)
So loving you loving loving you forever

Spending all spending spending all my time
So loving you loving loving you forever
Spending all spending spending all my time
So loving you loving loving you forever

Spending all my time...
(このまま離さないで all my time)
Spending all my time...
(いつもキミを想うよ all my time)

вівторок, 18 червня 2024 р.

Кріс Норман, Сюзі Кватро - Схибили ми


Кріс Норман, Сюзі Кватро - Схибили ми

Наша любов ще живе, і ми почали
Бездумно на стіл поклали серця
Схибили ми
Любов - то вогонь, у нас він горить
Сьогодні і потім вогонь нас піймає
Схибили ми

Куди б ти не йшла, що б не робила ти
Знаєш, мої нерозважні думки за тобою хочуть іти
За тобою впаду, що б ти не робив
Бо, любий, дуже багато незнаного раніше показав ти мені
Що б там не було, для тебе зроблю

Наша любов ще живе, і ми почали
Бездумно на стіл поклали серця
Схибили ми
Любов - то вогонь, у нас він горить
Сьогодні і потім вогонь нас піймає
Схибили ми

Ти була молода, вільний я був
Зовсім не те я хотіла б почути від коханої людини
Ну, ти єдина була. - Але чому саме я?
Бо ти показала багато небаченого раніше мені
Що треба тобі, все дам я тобі

Наша любов ще живе, і ми почали
Бездумно на стіл поклали серця
Схибили ми
Любов - то вогонь, у нас він горить
Сьогодні і потім вогонь нас піймає
Схибили ми
Схибили ми
Схибили ми
Бездумно на стіл поклали серця
Схибили ми



Chris Norman, Suzi Quatro - Stumblin' in 

Stumblin' In 
Our love is alive, and so we begin
Foolishly layin' our hearts on the table, stumblin' in

Our love is a flame, burning within
Now and then, firelight will catch us stumblin' in

Wherever you go, whatever you do
You know these reckless thoughts of mine are following you
I've fallen for you, whatever you do
'Cause baby, you've shown me so many things that I never knew
Whatever it takes, baby, I'll do it for you

Our love is alive, and so we begin
Foolishly laying our hearts on the table, stumblin' in
Our love is a flame, burning within
Now and then, firelight will catch us stumblin' in

You were so young, oh, and I was so free
I may have been young, but baby, that's not what I wanted to be
Well, you were the one, oh, why was it me?
'Cause baby, you've shown me so many things that I'd never see
Whatever you need, baby, you got it from me

Our love is alive, and so we begin
Foolishly laying our hearts on the table, stumblin' in
Our love is a flame, burning within
Now and then, firelight will catch us stumblin' in

Stumblin' in, stumblin' in
Foolishly laying our hearts on the table, stumblin' in