Lost Society - Awake

Відео

 

Пробуджений

Жодних ознак життя,

Чи чуєш, як моє серце б'ється?

Жодних ознак пульсу,

Чи мені ще дихається?

Як частоту, загублену в симфонії,

Чи чуєш ти мій крик?

Я нарешті вже не сплю.

Не можу дихати, 

Мої очі горять, 

І я впав на коліна.

Нарешті бачу,

Що тікав від того, 

Що було прямо переді мною.

Не відчуваю,

Я лише пам'ять про те,

Ким бути я звик.

Я на шляху 

До кращого дня.

Може, безсилий я,

Та нарешті вже не сплю.

Похований заживо

Під небесами, що навчили плачу.

Жодного світла, 

Я ніби осліп та ще не прощаюсь.

Дай мені знак,

Що виживу після зіткнення моїх двох світів.

Я відчуваю свій біль, він вигорає.

Може, безсилий я,

Та нарешті вже не сплю.

Жодних ознак життя,

Чи чуєш, як моє серце б'ється?

Жодних ознак пульсу,

Чи мені ще дихається?

Як частоту, загублену в симфонії,

Чи чуєш ти мій крик?

Може, безсилий я,

Та нарешті вже не сплю.

Поховай мою душу,

Як щось невідмовне і сповнене краси.

Я нарешті бачу,

Що все потрібне було

Якраз переді мною.

Бо не можу дихати,

Мої очі горять, 

І я впав на коліна.

Ніколи не було так вільно.

Може, безсилий я,

Та нарешті вже не сплю.

Жодних ознак життя,

Чи чуєш, як моє серце б'ється?

Жодних ознак пульсу,

Чи мені ще дихається?

Як частоту, загублену в симфонії,

Чи чуєш ти мій крик?

Може, безсилий я,

Та нарешті вже не сплю.

Може, безсилий я,

Та нарешті вже не сплю.

Та нарешті вже не сплю.

Та нарешті вже не сплю.

Жодних ознак життя,

Чи чуєш, як моє серце б'ється?

Жодних ознак пульсу,

Чи мені ще дихається?

Як частоту, загублену в симфонії,

Чи чуєш ти мій крик?

Може, безсилий я,

Та нарешті вже не сплю.

Awake

No sign of life, can you hear my heart beating

No sign of pulse, am I still breathing

Like a frequency lost in a symphony

Can you hear me screaming

I'm finally awake

 

I can't breathe

My eyes are burning and I'm down on my knees

I finally see that I've been running from

What was right in front of me

I can't feel

I'm just a memory of what I used to be

I'm on the way towards a better day

I may be powerless but I'm finally awake

 

Buried alive

Beneath the skies that taught me to cry

No sign of light, it's like I'm blind

But I know it's not goodbye

Give me a sign that I'll survive

As my two worlds collide

I feel my pain, it burns away

I may be powerless but I'm finally awake

I'm finally awake

 

No sign of life, can you hear my heart beating

No sign of pulse, am I still breathing

Like a frequency lost in a symphony

Can you hear me screaming

I may be powerless, but I'm finally awake

 

Bury my soul

Like something haunting and so beautiful

I finally see all that I could need

Was always right in front of me

'Cause I can't breathe

My eyes are burning and I'm down on my knees

I've never felt so free

I may be powerless but I'm finally awake

 

No sign of life, can you hear my heart beating

No sign of pulse, am I still breathing

Like a frequency lost in a symphony

Can you hear me screaming

I may be powerless, but I'm finally awake

 

No sign of life, can you hear my heart beating

No sign of pulse, am I still breathing

Like a frequency lost in a symphony

Can you hear me screaming

I may be powerless, but I'm finally awake

Слова - пусте, поезія - вічна

Anthrax - Monster at the end

Монстр у завершенні

Чи ти думаєш, що всього вартуєш?

Чи ти думаєш, що всім володієш?

Чи це був ще один сон

Із монстром у завершенні?

Обіцяно тобі всі бажання,

Натомість отримуєш по заслузі.

Це не ще один сон

Із монстром у завершенні.

Приспів:

Вниз і попід, де прокляті постають.

Вниз і попід, де твоя розплата.

Твій золотий німб горить і плавиться,

Коронуючи монстра у завершенні.

Розкришується стіна засипання,

Твоє сумління уражене й незграбне.

Велика спляча гадюка

Розв'язана і пробуджена.

В цьому місці, у сонцем вибіленому пеклі,

Твої гріхи були твоїми, а не впалого ангела.

Сховався монстр за простим виглядом,

Це монстр у завершенні.

Вниз і попід, де прокляті постають.

Вниз і попід, де твоя розплата.

Твій золотий німб горить і плавиться,

Коронуючи монстра у завершенні.

Він гряде, він гряде, він гряде, він гряде.

Монстра вивільнено.

Тепер та корона на твої голові.

Ти є той монстр у завершенні.

Він гряде, він гряде, він гряде, він гряде.

Вниз і попід, де прокляті постають.

Вниз і попід, де твоя розплата.

Твій золотий німб горить і плавиться,

Коронуючи монстра у завершенні.

Вниз і попід, де прокляті постають,

Вниз і попід, де твоя розплата,

Твій золотий німб горить і плавиться,

Коронуючи монстра у завершенні.

Коронуй монстра у завершенні.

Він гряде, він гряде, він гряде, він гряде.

[Verse 1]

Do you think that you’re worth anything?

Do you think that you had everything?

Or was it just another dream

With a monster at the end

Promised you’d get what you want

But instead you’re getting what you need

This ain’t just another dream

With a monster at the end

[Chorus]

Down and under where the damned are riding

Down and under where you pay

Your golden halo is burned and melted

Crown the monster at the end

[Verse 2]

The wall of sleep is crumbling

And your conscience is left fumbling

A massive sleeping serpent

Uncoiled and awake

In this place, this sun-bleached Hell

Your sins were yours no angel fell

A monster hiding in plain sight

It’s the monster at the end

[Chorus]

Down and under where the damned are riding

Down and under where you pay

Your golden halo is burned and melted

Crown the monster at the end

[Post-Chorus]

It’s coming, it’s coming, it’s coming, it’s coming

The monster is unleashed

[Verse 3]

Now that crown is on your head

You’re that monster at the end

It’s coming, it’s coming, it’s coming, it’s coming

Down and under where the damned are riding

Down and under where you pay

Your golden halo is burned and melted

Crown the monster at the end

[Chorus]

Down and under where the damned are riding

Down and under where you pay

Your golden halo is burned and melted

Crown the monster at the end

[Post-Chorus]

Crown the monster at the end

It’s coming, it’s coming, It’s coming, it’s coming

https://m.youtube.com/watch?v=vcseSPDpslg

Прикинь

Все ж залишу для історії. А то так і запам'ятаюсь тим, що переклав Imagine Ленона словом "прикинь", а не "уяви". Та й до нової світлини профілю пасує. :-)

Божевільний лікар

Щоб вижити тобі сьогодні
Від нього / треба втекти
Проклятий лікар у халаті
Мерщій тікай / або лети

Залізні двері кабінету
І від стіни / так холодить
Лише тривогу відчуваєш
А він тобі / лиш реготить

Без кінця і краю
Кожен день зітхаю
Серцем я страждаю
Лізу на стіну

Заберіть мене звідси назавжди
Заберіть мене звідси назавжди

Щоб вижити тобі сьогодні
Від нього / треба втекти
Проклятий лікар у халаті
Мерщій тікай / або лети

Без кінця і краю
Кожен день зітхаю
Серцем я страждаю
Лізу на стіну

Заберіть мене звідси назавжди
Заберіть мене звідси назавжди
Заберіть мене звідси назавжди
Заберіть мене звідси назавжди

///

生き残るには 今
奴から 逃げ出せ
呪われた Doctor から
すぐに 逃げ出せ

鉄の扉の 中
壁は 冷たく
あせる気持ちをまるで
あざ笑いさ

終わりのない
日々がオレの
心 痛めて
追い詰める

Take me away from here forever
Take me away from here forever

生き残るには 今
奴から 逃げ出せ
呪われた Doctor から
すぐに 逃げ出せ

終わりのない
日々がオレの
心 痛めて
追い詰める

Take me away from here forever
Take me away from here forever
Take me away from here forever
Take me away from here forever

///

Іконокору ні ва іма
Яцу кара ніґедасе
Нороварета доктор кара
Суґу ні ніґедасе

Тецу но торіба но нака
Кабе ва цуметаку
Асеру кімочі о маруде
Адзавараіса

Оварі но наі
Хібі ґа оре но
Кокоро ітамете
Оіцумеру

Take me away from here forever
Take me away from here forever

Іконокору ні ва іма
Яцу кара ніґедасе
Нороварета доктор кара
Суґу ні ніґедасе

Оварі но наі
Хібі ґа оре но
Кокоро ітамете
Оіцумеру

Take me away from here forever
Take me away from here forever
Take me away from here forever
Take me away from here forever

https://m.youtube.com/watch?v=dAjfoDqDg2s

Про ідіотів художньо-романтичних і виборчо-політичних

Одна із філософських загадок - це відмінність між добротою і мудрістю, і пошук ідеального балансу. Якщо прагнути чесноти, то треба бути добрим, але лише доброю людиною легше маніпулювати. Добра людина схильна до всіх, а особливо - до близьких людей ставитись як до святих, трагедію іншої людини сприймати як свою власну, і, відповідно, для інших людей з'являється можливість перекласти свої проблеми на наївного добрячка. Словами теорії прийняття рішень така добра людина ніби добровільно губить свій розум: своєю надмірною емоційною прив'язаністю до оточення вона посилює вплив емоційності і на прийняття власних рішень, і якщо оточення ще додає маніпулювання посиленням невизначеності, то це створює ситуацію високого рівня когнітивного конфлікту, що значно ускладнює прийняття рішень адекватних. Такі ситуації найгостріше проявляються в романтичних стосунках і також у політиці. Класичним прикладом подібного краху нерозважливої доброти у романтичних стосунках є головний герой роману Достоєвського "Ідіот". Самою назвою роману автор прихиляє нас до теми доброти без розуму. Адже князя Мишкіна важко назвати ідіотом у звичному розумінні: він не виглядає слабоумним або не здатним осягати правила і науки життя, він має розумові можливості для різноманітного навчання. Але ідіотом його робить надмірна доброта, надмірна емоційна прив'язаність до речей і людей, які не здатні відповісти йому такою ж емоційною прив'язаністю, і ця його емоційність із невизначеністю оточення призводять до серії помилкових і згубних рішень, що завершуються майже повною соціальною дезадаптацією - таким собі вже ніби очевидним ідіотизмом. Роман можна було назвати інакше, наприклад: Трагедія чистої романтики, Від кохання на обочину, Втрата розуму від кохання, Недоречна закоханість тощо. Але чому саме це гостре і безкомпромісне "Ідіот"? Гостро і безкомпромісно висловлюються ті, хто хоче бути почутий. Автор назвою твору звертається до читача: ви звикли думати, що ідіотами народжуються, а я вам говорю, що ідіотами і виховують, і можливо - ви теж саме ті люди, які з потенційно нормальних людей старанно виховуєте ідіотів. Герой роману князь Мишкін поплатився за те, що приділяв забагато уваги тому, що було для нього особисто не потрібне. Але надмірно жорстким покаранням і в назві самого роману автор ніби нагадує, що і "вихователі ідіотів" не уникнуть покарання, бо несправедливість у назві роману буде компенсовано справедливістю в реальному житті: роман - всього лише вигадка, але може підвести до важливих розумінь. От, скажімо, взяти українське політичне життя: хіба ми рідко приходимо до висновку, що українському виборцю відведена роль того ж таки ідіота? І що, ми такими народились чи нас такими виховують? Якщо народились, то як біля половини українців спромоглись здобути вищу освіту? А якщо нас виховують, то яким чином ми дійшли до того, що отримали систему виховання ідіотів, і чому на це ми ще змушені платити податки? З точки зору психолога трагедія князя Мишкіна полягала у тому, що йому не попалась у житті людина, яка б пояснила, як уникати помилковості рішень від надмірної емоційності і невизначеності, що йому не порадили технологій відстороненого сприйняття власної ситуації і вироблення системи цінностей і пріоритетів для раціоналізації і адекватизації поведінки. Чи не в тому ж полягає трагедія українського виборця? І як саме з нього виховують виборчого ідіота? По-перше, треба зрозуміти, що виборчими ідіотами не народжуються, а виховуються. По-друге, треба зрозуміти, що неправильні (ідіотські) виборчі рішення - це все згідно загальних законів прийняття рішень, що визначають несприятливою ситуацією для прийняття адекватних рішень надмірну емоційність, емоційну прив'язаність до політичних гравців поруч із значним рівнем невизначеності і невідомості. Для зниження емоційної залежності варто навчитись обдумувати ситуацію так, ніби вона відбувається з кимось іншим, а нас лише просять порадити цьому іншому: наприклад, можна подумати, що б ми порадили представникам іншої нації, якби вони опинились у нашій ситуації. З невідомістю психологи радять справлятись виробленням і фіксуванням власної адекватної системи і ієрархії цінностей і пріоритетів, адже невизначеність - це природна частина нашого буття, яке не варто сприймати як фатальну загрозу, а от непідготовленість до невизначеності, відсутність адекватного світогляду на основі доступних знань і загалом неправильне знання як неадекватна відповідь на природні стимули - це може пошкодити більше, аніж з якихось причин невідоме. По-третє, знаючи ці базові принципи успішності рішень, ми можемо аналізувати конкретних політиків у їхніх спробах підвести нас до рішень успішних або неуспішних. Можна загалом окреслити, що маніпулювання свідомістю виборця відбувається у двох основних напрямках: 1) емоційна прив'язка виборця, що викликає у виборця відчуття аж до біологічної єдності з політиком і його ідеями; і тут треба задуматись, чи достатньо в нас доказів, що політик не просто лицемірно грає роль близької нам людини; 2) недостатня простота і відкритість політика, що унеможливлює його адекватну оцінку; часто цю відсутність простоти і відкритості політики досить успішно компенсують скандальністю і заявами про безліч ворогів і заздрісників, але це успішне виховання виборчих ідіотів, якими нам зовсім не на користь ставати. Отже, всім нам треба мати здоровий світогляд, а політичну дурість влади і політиків мати сміливість називати тим, чим вона є - політичною дурістю. Недолік демократії і її політиків полягає у тому, що їм вигідно виховувати з виборців політичних і виборчих ідіотів. Але сам Федір Достоєвський ніби звертається до нас своїм романом: не дай їм виховати із себе ідіота, бо інакше мій роман - це більше про тебе, а не про князя Мишкіна.

Область в одні руки. Хто і як скупить Україну після відкриття ринку землі

 Джерело - http://www.dsnews.ua/economics/oblast-v-odni-ruki-kto-i-kak-skupit-ukrainu-posle-otkrytiya-24092019220000

Сектор розвитку

  Аграрний сектор в Україні - один з найбільш динамічно зростаючих. На його частку припадає приблизно 16-17% ВВП і до 40% експортної виручки країни. У сучасному світі вже ніхто не робить ставку на сільське господарство в ролі ключового драйвера ВВП, але й немає примітивної недооцінки ролі цього сектора економіки в розвитку держави. Тут включаються непрямі фактори впливу: соціокультурні, демографічні. Саме тому агросектор є в лідерах по отриманню держдотацій хоч в США, хоч в ЄС. Незважаючи на незначну питому вагу в структурі валового продукту, сільське господарство є постійним об'єктом урядової турботи в сусідній Польщі. Даний сектор економіки хоч і відноситься до первинного, а отже характерний більше для доіндустріального укладу, одночасно є основою для динамічного розвитку деяких підвидів вторинного сегмента економіки: харчової, переробної промисловості. А також є непрямим стимулом для розширення найбільшого драйвера ВВП - сектора послуг (третинний сектор економіки), наприклад екологічного та харчового туризму.

  В Україні до вказаних вище факторів варто додати одну з ключових ролей агросектора в вирівнюванні дефіциту платіжного балансу країни: втрата 20-30%-ної експортної виручки в разі невдалої аграрної реформи дуже дорого може обійтися країні. І не варто недооцінювати фактор продовольчої безпеки, хоча б в контексті відносно низьких внутрішніх цін на певний набір сільськогосподарських товарів.

Крихка унікальність

  У чому унікальність України як країни з високорозвиненим аграрним бізнесом? У нас сформувалася ефективна тріада у вигляді сімейних і фермерських господарств, до яких, починаючи з нульових років, додалися великі аграрні холдинги. У світі, як правило, переважають країни або з фермерським укладом господарювання (як у Польщі), або з холдинговим (Аргентина). У першому випадку ставка робиться на підвищення рівня доданої вартості, держдотації і випуск більш складної продукції, у другому - на інвестиції, нові технології і вирощування монокультур. В Україні всі ці напрямки диверсифіковані, існує широкий прошарок особистих господарств, які приєднали свої паї в процесі приватизації держземлі.

  Сьогодні приблизно 51% землі активного використання (без урахування державних наділів) знаходиться під малими і середніми фермерськими господарствами, а також сільськогосподарськими підприємствами. Середній розмір перших становить до 100 га, а других - до 150 га.
  На великі агрохолдинги припадає приблизно 27% активного земельного банку країни. У особистих господарств наділи в сумі утворюють решту 22%.
  Особисті господарства забезпечують внутрішній ринок т. зв. неторгованими на міжнародному ринку продуктами. Агрохолдинги залучають інвестиції, здійснюють капіталовкладення, розвивають логістику, адаптують нові технології, забезпечують експортні поставки. Фермери - основа для розвитку національної переробної та харчової промисловості.
  Розвиток цієї тріади дозволяє диверсифікувати основні види ризиків, які неминуче виникають при домінуванні якогось одного типу господарювання. Одностороння ставка на агрохолдинги - це екологічні ризики і сильна залежність від міжнародної цінової кон'юнктури. Домінування виключно фермерських господарств - це низький рівень накопичення інвестицій і залежність від державних пільг і дотацій, на які в деяких країнах доводиться витрачати 2-3% ВВП.

Питання перед відкриттям

  Можна виділити наступні базові передумови лібералізації ринку землі.
  По-перше, інституційне посилення ролі сімейних і фермерських господарств як основних суб'єктів земельних відносин в країні і системного базису землекористування. Йдеться про внесення відповідних доповнень до Конституції, як це зробили в Польщі щодо сімейних ферм. Всі інші закони та підзаконні акти повинні бути підпорядковані цьому конституційному принципу. Саме так можна зберегти соціокультурний феномен українського села і уникнути найбільш токсичних соціальних, екологічних і економічних ризиків.
  По-друге, забезпечення фермерів дешевим і доступним фінансовим інструментарієм для викупу земельних пулів. На даний момент наші фермери легко програють фінансовим спекулянтам і інвесторам з країн, де базові процентні ставки вже близькі до нуля. Не кажучи вже про еліти, які за допомогою ринку землі зможуть легалізувати свої капітали.

  По-третє, надійний захист титулів власності, особливо в системі земельного кадастру, наприклад, за допомогою перекладу механізму наповнення реєстрів на технологію блокчейн і впровадження титульної системи Торренса.
  Уряд ще не дав чіткої відповіді про те, як забезпечити виконання названих вище трьох пунктів.

  Наприклад, в бюджеті планують закласти 4-5 млрд грн на компенсацію відсоткової ставки за кредитами фермерам. Розмір компенсації - в межах облікової ставки НБУ. Йдеться про іпотечні кредити для купівлі землі сільгосппризначення. Незважаючи на важливість забезпечення фермерів доступними фінінструментами, в подібних кредитних проектах вказаний вище механізм працює з істотними спотвореннями. Для компенсації ставок необхідно розробляти бізнес-модель, яка залежить від термінів бюджетного планування в державі. Якщо бюджет річний - компенсація теж річна, якщо трирічний - можна розширити програму на три роки. Позичальник повинен мати бюджетні гарантії, що він отримає компенсацію відсоткової ставки. Іпотека - це кредитування на 20-30 років, і ніхто не дасть позичальникові гарантії того, що через п'ять років нова влада виділить йому кошти на компенсацію відсоткової ставки. Те ж саме можна сказати і про фермерів. У разі реалізації планів Мінекономіки вони з урахуванням бюджетної компенсації зможуть отримати кредит під 3-5% в наступному році, що навіть нижче ставки, яку вони виплачують власникам паїв, але через два-три роки держава цілком може відмовитися від виділення коштів, і тоді вони втратять свою землю, віддавши її банку - держателю іпотеки.

  Викупити свої наділи за два-три роки багато хто не зможе, адже середнє фермерське господарство обробляє в Україні приблизно 100 га землі, і для викупу доведеться брати кредит в розмірі не менше $ 100 тис. Чи погасить фермер за кілька років навіть з урахуванням компенсації таку суму - велике питання. Але це зовсім не означає, що фермерам не потрібно надавати фінансові інструменти для викупу землі. Просто кредитні механізми повинні передбачати не тільки довгострокові гарантії держави по компенсації відсоткової ставки, а й саму наявність довгих кредитів на 20-30 років, як це зараз і відбувається в Польщі.
  Питання якісного наповнення земельного кадастру тільки належить вирішити, а інституційне посилення ролі фермерських і сімейних господарств як ключових суб'єктів земельних відносин ніхто і не думає здійснювати. 

Невраховані ризики

  Які ключові ризики земельної реформи? В першу чергу це можливе обезземелення селян, як сталося, наприклад в Бразилії, коли там впровадили схожий сценарій ринкової лібералізації (3% власників акумулювали 75% земель). Проблему можна вирішити тільки поступальними реформами, в тому числі за допомогою збільшення державних інвестицій в соціальну і транспортну сільську інфраструктуру. Щоб у селян були стимули продовжити господарювання на своїй землі.

  З цього першого випливає другий ризик - висока концентрація земельних ділянок у руках обмеженої кількості власників. Тут не обійтися без застосування спеціальних фільтрів і запобіжників.
  І третій ризик - тривале виведення земель з господарського обороту і зміна цільового призначення. Проблема вирішується за допомогою законодавчого закріплення соціального характеру землекористування в країні, з чітким механізмом націоналізації земель.
  Як же мінімізуються дані ризики в урядовому законопроекті?
  Право власності на землю планують закріпити за громадянами України, юридичними особами-резидентами, територіальними громадами та державою. Наявність в списку юридичних осіб без відповідної заборони нерезидентам бути їх прямими (або опосередкованими) учасниками або бенефіціарами говорить про компрадорську модель ринку землі в Україні. Історично компрадори - торгові посередники з іноземними компаніями на внутрішньому і зовнішньому ринках. Так у нас може виникнути цілий прошарок місцевих еліт, які за допомогою реєстрації компаній в Україні будуть продавати землю іноземним спекулянтам. Парадоксальне спостереження: компрадорські еліти зникли в Азії і Африці на тлі розвитку національної промисловості і зживання колоніалізму. І вони ж можуть виникнути в Україні на тлі деіндустріалізації і формування хвилі нового колоніалізму ...
  Що стосується фільтрів надлишкової концентрації: частка одного учасника щодо володіння землею не може перевищувати 0,5% всіх земель сільгосппризначення, тобто приблизно 200 тис. Га. Цю цифру прихильники реформ часто люблять порівнювати з нинішніми земельними банками агрохолдингів, забуваючи додати, що зараз мова йде про користування орендною землею, а не про приватну власність (і середній термін оренди не перевищує 10 років).
  Крім того, в рамках однієї області в одні руки не можна давати більше 15% землі. При цьому ніяких обмежень на рівні ОТГ або окремих населених пунктів в законі немає. Це означає, що один покупець (враховуючи середню площу земель ОТГ або села) може стати власником 40-50 сіл або десятка окремих громад.
  А два десятки фірм, що належать одному кінцевому бенефіціару, зможуть "купити", наприклад, Чернівецьку область.
  Адже контроль за афілійованими зв'язками компаній, які володіють землею, в законі чітко не прописано, і за допомогою схемотехніки міжнародного структурування бізнесу скупка земель "на одну особу" цілком реальна. До речі, це можуть бути і російські структури, так як формально покупцями виступлять належні їм нідерландські або кіпрські резиденти. В такому випадку Україну не потрібно завойовувати - її можна буде просто купити.
  Орендарям надали переважне право викупу за ринковою ціною. Крім того, фізособи зможуть викуповувати землі за нормативною оцінкою протягом п'яти років. Але ось чи будуть у них для цього необхідні фінансові ресурси, питання риторичне.
  До речі, про ціну. Експерти, які порівнюють продаж землі з можливістю реалізувати свій айфон або які стверджують про "ринковий" механізм ціноутворення, просто не знають (або роблять вигляд) про те, що земля - ​​це особливий вид товару зі специфічним режимом ринкового обороту. Є чіткі фінансові індикатори, згідно з якими ціна не буде висока. По-перше - висока прибутковість альтернативних фінансових інструментів, наприклад ОВДП. По-друге - низька додана вартість, яка генерується в рослинництві з гектара. Від неї безпосередньо залежить розмір орендної плати, тобто рентний дохід інвестора. Сьогодні це від 930 грн / га в Закарпатській до 3500 грн / га в Черкаській областях. Тобто мова йде про $ 37-140 з гектара.

  Навіть якщо рівень альтернативних ставок прибутковості у нас знизиться до 10%, ціна землі буде коливатися від 370 до $ 1400 за гектар в залежності від родючості, розташування і маси інших факторів.
  В такому випадку сім'я, що володіє 10 га, зможе виручити від продажу не більше $ 15 тис. Цих грошей явно недостатньо не тільки для початку нового бізнесу, але навіть на повноцінний переїзд в мегаполіс. Зате продаж землі позбавляє власника постійного пасивного доходу у вигляді оренди. У цьому контексті не буде перебільшенням сказати, що фактор оренди землі був ключовим елементом конкурентної переваги нашого аграрного сектора на світовому ринку. Нинішній аграрний потенціал країни виріс саме на ньому: ресурси, які не потрібно було відволікати на викуп землі, йшли на модернізацію виробництв.
  Тут можна заперечити, що власник повинен сам вирішувати, що робити з активом. Так, якщо мова йде про смартфон. Але більша частина країни - це землі сільськогосподарського призначення, а продаж їх змінить життєву траєкторію не тільки продавця, але і всієї нації. Якщо жителі міст продадуть свої приватизовані квартири - це явно ніяк не вплине на майбутнє нашої держави, на відміну від продажу приватизованих земель.
  У лібералізації ринку землі є кілька прихованих мотиваторів. Це і групи, які хочуть заробити на продажу держземель (в основному академічних аграрних інститутів). Це і корупційні еліти, яким в світлі імплементації стандартів BEPS і розкриття власників рахунків і бенефіціарів контрольованих іноземних компаній терміново потрібен новий фінмайданчик для легалізації. Це і фінансове спекулятивне лобі, яке хоче заробити на скуповуванні дешевих активів. Там точно не буде у великій кількості так званих "китайців і арабів", а також системних інвесторів з інших країн. Такі покупці віддають перевагу країнам зі сталими правовими інститутами і механізмом захисту прав інвесторів і кредиторів або корупційні економіки з довготривалими режимами, які можуть дати особисті гарантії. Україна ж з її традицією гайдамацьких воєн цілком здатна вже через кілька років обнулити всі результати легалізації ринку землі на користь вічного пошуку народної правди і суспільного блага.

Джерело - http://www.dsnews.ua/economics/oblast-v-odni-ruki-kto-i-kak-skupit-ukrainu-posle-otkrytiya-24092019220000

Антоній Радивиловський - Слово на неділю 5-ту по Пасці

  

  Аще би відала єси дар Божий, і кто єст глаголяй ті “даждь мі пити”, ти би просила у него, і дал би ті воду живу. Словеса суть Христова до самаритянки, у святого Євангелиста Іоана, в главі 4 написаниє.

   Працуючи Христос Спаситель на сем світі около спасення нашего, слухачу православний, з Галилеї пришол в Град Самарийский, глаголемий Сихар, где, виражаючи слабость натури нашеї, усіл при студенці (криниці) Яковлі, яко мовит Святий Євангелист Іоан: Ісус же утруждся од путі, сідяше тако на істочниці, а гди великою жаждею од горячости солнечної знятий, у самаритянки, пришедшеї тамо на он час черпати воду, попросил пити. Она, познавши Єго — частю з одежди, частю з лица — бити роду жидовского, нічого не дбаючи на змордованє (страждання) Христово, збороняєт Єму води дати, мовячи: како ти, жидовин сий, од мене пити просиши, жени самарянини сущія; не прикасают бо ся жидове самаряном. Тут Христос Спаситель, погоржений од жени, чи погоржаєт оною? Чи платит нелюдзскостю нелюдзскость єї? Би намній (аж ніяк). І овшем, зло благим побіждаючи, нелюдзскость людзскостю нагорожаєт, гди, зичачи єй душевного спасенія, ласкавость єй свою освідчаєт, мовячи: Аще би відала єси дар Божий, і кто єст глаголяй ті “даждь мі пити”, ти би просила у него, і дал би ті воду живу.

   Что би то за вода живая, которую Христос самаритянці дати обіцуєт, і коториї ся стают годними єї пити, о том сіє Слово будет.

   Чрез воду живую, которую Христос Спаситель, з оказії (випадку) води матеріалної, самаритянці дати обіцуєт, кто розумієт науку святую — яко Василій святий, кто Крещеніє святоє — яко Кипріан і Амвросій святий, слухачу православний, але святий Кирил і Феофилакт, на сем містцу, чрез воду живую розуміют Благодать Святаго Духа. Что би зась било за подобенство води до Благодаті Духа Святаго? Наперед тоє, іж, яко вода живая, то єст текучая, по всіх ізливаєтся полях, так Благодать Духа Святаго на всіх нас ізливаєтся, ведлуг (згідно) слов Апостолских: Явися Благодать Божая Спасительная всім человіком; і Пророческих: Ізлію од Духа моєго на всяку плоть. Кто ж єст на світі, которий би на себі води Благодаті Духа Святаго не виділ ізліянної? Маєт кто красоту лица, оказалость (показність) особи, маєт кто укладность в обичаях, пристойность в статку, в житії своєм поміркованє, в поволаню своєм і повинності до досит учиненя (покути) за гріхи горливость, маєт кто мудрость, богатство — кому то іному приписати может, єсли не Благодаті Духа Святаго? А мовити з святим Апостолом Павлом: Благодатію Божеєю єсм, єже єсм.

   Повторе, яко вода живая, албо текучая, землю сухую і стверділую, частю од вітров зимних, частю од збитнего (надмірного) упаленія солнечнаго, чинит магкою, і з неплодної — жизною в розниє плоди, так Благодать Духа Святаго душу нашу затверділую в побожность і милосердние учинки, частю од вітров іскушеній діаволских, частю од збитнаго упаленя пожадливости телесної, чинит мягкою до принятя покути святої і соболізнованя ближнему, і з неплодної — жизную чинит, в добриї і святобливиї учинки, ведлуг слов Сирахових: Благодать — яко Рай во благословенії. Рекл Бог до человіка: земля єси; яко теди земля єсли водою не будет покропленая, жадних не принесет добродітелей. Тоєю то Водою Благодати Духа Святого душа наша покропленая приходит до першеї пієнкности (краси) і зелености, то єст первородної невинности. Тоєю то Водою Благодати Духа Святого покропленая душа наша родит найсолодшії плоди розмаїтих цнот (чеснот). Так мовит Кирил святий: водою, праві, живою Христос назвал оживляючую Духа Святого Благодать, чрез которую человіческая натура од сухости і неплодности до давної пієнкности і зелености, покропленая, приходит, многою добродітелей лічбою квітнучи і любовію противко (до) Богу, найсолодшіє плоди видаючи. Что ж би то били за плоди, коториє Вода Благодати Духа Святаго на душі нашой родит? Вилічаєт святий Апостол Павел: плод духовний єст люби, радость, мир, долготерпініє, благость, милосердіє, віра, кротость, воздержаніє.

   Гди творил Бог махину сего світа, видячи іж вода била барзо горкая, із землею змішаная, терпкостю своєю шкодила єй до виданя плодов і розмаїтих цвітов — что ж чинит? Густшую часть води, которая била барзо квасная і солоная, впровадил в море, рекши: да соберется вода в совокупленіє єдино, а субтелнійшую (чистішу) часть води і солодшую в внутрностях землі зоставил, которая би єй вислуговала до виданя плодов. Субтелнішая і солодшая часть води, зоставлена од Бога в внутрності земной, что знаменовала, єсли не воду Благодати Духа Святого, з которої вся душі нашей плодовитость походит. Что виражаючи, блаженний Августин так на слова псаломскіє “душа моя яко земля безводна Тебі” пишет: явися сухая душа моя — покропи ю, бо яко земля безводная Тебі і пред Тобою до учиненя плоду доброго.

   Потретє, яко вода натуралная омиваєт бруд з тіла, охоложаєт в упаленю великом зостаючого человіка, так вода живая Благодати Божеї, омиваєт душу нашу з бруду гріховного, охоложаєт од запалков похоті плотскої. Так мовит єдин з Учителей церковних: водою, праві, живою називаєт Духа Святого Благодать, омиваючую од гріхов, охоложаючую од похотей.

Что колвек (тільки) маєт на себі земля, все тоє кормится і оживляєтся водою. А любо (хоча) вода єдиної єст істности, розниї єднак в річах земних чинит дійствія, ведлуг розности рожаю їх: яко то в лілії справуєт білость, в рожі (розі) — червоность, брунатность — в фіалках, солодкость — в овощі фіговом, горкость — в полині. Так вода Благодати Духа Святаго, ізліянная з неба в душу нашу, кормит оную і оживляєт; а хочай сама єдина єст до істности, розниї єднак в душі дійствія справуєт: в ком — чистость, виражаючуюся чрез білость лілії, в ком — встид, виражаючийся чрез червоность рожи, в ком — богомислность, виражаючуюся чрез сладость фіговую, в ком — плач за гріхи і покуту, виражаючуюся чрез горкость полина.

   Почетверто, яко вода натуралная єст началом річей натуралних, бо что колвек на землі видимо річей сотворених, все то початок свой і битіє маєт з води, так Благодать Божая єст началом даров надєстественних, ведлуг слов Апостолских: Імуще дарованія по Благодаті даной нам различная.

   В чом би ся зась вода натуралная рознила од води наднатуралної Благодати Духа Святого? В том, іж вода натуралная не маєт такої моци і сили, же би могла одмінити щепи і древа з єдного єстества в іншоє. Кто ж албовім (бо) коли виділ, аби понижений іссоп обернулся в високий кедр силою натуралної води? Кто виділ, аби хвіючаяся тростина обернулася в сталий кипарис? Вода зась Благодати Духа Святого маєт моц і силу, аби человіка одмінила з інакшого в інакший. Она албовім з грішника чинит праведником, з синов тми — синами світа, з гордих — смиренними, з нечистих — чистими, з немилосердних — милосердними, з лакомих — щодрими, і прочіїх злих — в благіє. Так мовит Пророк Ісая: Возникнет во драчія місто — кипарис, во стволія місто — возийдет мирта. Где текст халдейский так читаєт: В місто незбожних — востанут праведници, в місто грішников — востанут боящіїся Бога.

   Єще рознится і в том, іж вода натуралная не угашаєт так прагненя человіческаго, же би знову не прагнул, як сам Христос до самаританки рекл: Піяй од води сея, вжаждется паки. А вода Благодати Духа Святаго угашаєт, яко сам Спаситель рекл: Іже пієт од води, юже Аз дам єму, не вжаждется в віки. О, великая сило води Благодати Духа Святаго! Тоєї то води сила порушила самаританку, же погордівши водою натуралною студенца Яковля, з великою охотою води Благодати у Христа просит, мовячи: Господи, дажд мі пити сію воду, да ні жажду, ні прихожду сімо почерпати.

   О, як за щасливих і за благословенних себе почитали бисмо, гди би нас, яко самаританку, моц тоєї води, Благодати Духа Святого, порушила! Абисмо погордівши водою роскошей, богатства і чести сего світа, всім сердцем нашим прагнули води Благодати Духа Святого і о неї Христа Спасителя нашего просили, мовячи: Господи, даждь нам сію воду. Хочеш, человіче мізерний, уйти прагненя вічнаго — шукай тоєї води, то єст Ласки Духа Святаго, которая прагненє зносит навіки. Зносит прагнерє не тилко на землі, але і в Небі. На землі з сердца прагненє зносит добр дочасних, бо которий человік обфитуєт в Ласці Духа Святого і в любві Єго, таковий добра дочасниє за нічто почитаєт, студенец світа сего оставуєт. Гди ж, яко самаританка, обрітши правдивий істочник Христа, погорділа істочником Яковлим, тако кто того правдивого Істочника води благодатниє черплет, фалшивим студенцем світа сего погоржаєт. Угашаєт вода Благодати в Небі прагненє, бо мовит Августин: Прагну в теченії, насищуся в пришествії. Яко кто істочник в внутрностях маєт, жаждати не может, так блажениї, коториї уживают Богожо виденія, же в саміх себі істочник жизни мают, жаждати уже навіки не могут.

   Что ж би за одміни в человіку чинила вода Благодати Духа Святого? Єсли уважимо сили душевниє, яко то волю, розум, пам'ять, дивниє і великіє в них справуєт одміни. Волю од річей нетрвалих земних обращаєт до Бога, аби Єго любила, аби закон Єго Бозский, ні в чом не нарушаючи, заховати (зберігати) постановила, аби той, которий в темності гріховной зоставал, обратился к світу ісполненія заповідей Божіїх. Одміняєт розум, коли в нем тоє справуєт, же человік, уваживши, іж что колвек єст в мирі славного, честного, человіку милого — все тоє, яко мовит Еклезіастес, суєта суєтствій, для Христа оставуєт і погоржаєт, наслідуючи в том святого Апостола Павла, которий о себі рекл: Яже мі бяху приобрітенія, сія вміни Христа ради тщету. Одміняєт пам'ять, коли в ней вшеляких кривд і ураз, од ближняго заданих, запомненє (забуття) справуєт, виражаючи в ней Апостолскіє слова: Бивайте друг ко другу блазі, милосерді, прощающе друг другу, якоже і Бог в Христі простил єст вам; одміняєт і на той час пам'ять, коли в ней всіх гріхов, коториє человік од юности своєй пополнил, забвеніє такоє чинит, іж уже человік болш о пополненю їх не помишляєт, але тилко о том, яко би за ониє уражений маєстат Бозкий поєднати могл, яко би чрез досить учиненє могл уйти караня вічного, а наслідити Царство Небесноє, мовячи з Апостолом: Аз себе не убо помишляю достигша, єдино же задних убо забивая, во предняя же простираяся, с усердієм гоню ко почесті вишняго званія Божія о Христі Ісусі.

   Пишет єдин з премудрих о істочниці Клиторіус названом, которого води такої суть скутечності, же гди ся человік, призвичаєний до напою винного албо якого іншого трунку, води того істочника напієт, зараз о вині і о трунку, в котором ся кохал, запоминаєт (забуває).Тоєж, власне, справуєт і вода Благодати Духа Святого: нехай албовім не знать як человік призвичаєний будет до роскошей сего світа і до розмаїтих трунков, скоро водою Ласки Духа Святого напоєний будет — зараз оних роскошей і гріхов запоминаєт, мовячи з облюбеницею Церковію до облюбенца Духа Святого: блага сосца твоя паче вина, і воня (пахощі) мира твоєго паче всіх аромат; то єст: ліпшая єст сладость Ласки Твоєї над всі роскоші і утіхи телесниї, ліпший єст запах милосердія Твоєго над всі сладості гріховниє.

   Єсли уважим тіло — і в нем Благодать Духа Святого великіє чинит одміни. Гди что ся пред тим человік кохал в роскошах, в честях, богатствах, приятелях, теди Благодать Духа Святого справуєт в нем тоє, же за роскоші телесниї ізбираєт себі доброволне караня телесниї, яко то розмаїтиї умерщвленія, поклони, бдінія нощниї, пости, грубої волосяници ношеня, на голой землі леганя; за честі ізбираєт безчестія, за гординю — покору, за богатства — убозство, за лакомство і немилосердіє — любов і милосердіє к людем утрапленим. Але что мовим на тілі чинит Благодать одміну? Овшем і в самом человіческом стані виликую, а, праве, дивную справуєт одміну, гди єго з сина Адамова чинит сином Божіїм, ведлуг слов євангелских: Даст їм область чади Божіїми бити; з сина тми чинит сином світа, яко мовит Павел святий: Всі ви синове світа єсте і синове дне, нісми нощі, ніже тми.

   Дознала на себі тоєї одміни Ласки Духа Святого самаританка не тилко в волі, коли, одвернувши оную од любви мира сего, обратила до любви Божеї, рекши: Господи, дажд мі воду сію пити, да ні жажду, ні прихожду сімо почерпати; не тилко в розумі, коли Христа Спасителя розуміючи первіє за простого жидовина, рекши: како ти, жидовин сий, од мене пити просиши, жени самарянині сущія; уже Єго розумієт і узнаваєт за правдивого Христа, мовячи до граждан своїх: Прийдіте і видіте человіка, іже рече мі вся, єлика сотворих: єда той єст Христос? Не тилко в пам'яті, коли первіє в розмові с ним, припомнівши патріарха Якова: єда ти, рече, болій єси отца нашего Якова, іже даде нам студенец сей, із него же і сам пи, і синове єго, і скоти єго; уже припоминаєт о Месії, рекши до него: Віми, яко Месія прийдет, глаголемий Христос. Не тилко дознала одміни Ласки Духа Святого на тілі, в єго вигоді оставленной, коли, оставивши водонос свой, іде в град з радостю, але і в самом своєм стані значную узнала одміну, коли з служебниці діаволскої сталася служебницею Христовою і благовістницею, ведлуг слов євангелских: Од града же того мнозі віроваша Вонь од самарян за слово жени свідителствующія.

   Коториї би зась годними бити могли тоєї води Благодати Духа Святого? Смиренниї. Что таким подобенством єдин з Учителей Церковних об'ясняєт: яко, праві, з істочника земного і телесної ріки не может кто пити, єсли ся не схочет нахилити, так із живого Істочника Христа і Духа Святого Ріки жаден води живої почерпнути не может, єсли ся смиренно не нахилит.

   Смиреніє святоє єст то почерпало долгоє, которим в глубокості сего Істочника Бозкого досягаєм води живої Благодати Божеї, бо мовит Петр святий: Господь гордим противится, смиренним же даєт благодать. Тим то почерпалом смиренія досягаєм в том Істочниці Небесном живої води, блаженства вічного, яко мовит єдин з Учителей Церковних: Нахиленє смиренія вознесенієм албо восхожденієм єст до блаженства Божого.

   Єсли теди, слухачу православний, хочемо воду Ласки Духа Святого одержати, потреба о ней Христа Спасителя просити, яко сам в Євангелії нинішнем намінил, рекши до самаританки: Аще би відала єси дар Божий, і кто єст глаголяй ті: дажд мі пити, ти би просила у него, і дал би ті воду живу; през (через) что дал знати, же до одержаня тоєї води живої Благодати Духа Святого нічого не єст так при смиренії скутечнійшого, яко молитва, ведлуг слов євангелских: Просіте, і дастся вам.

   Гди Мойсей з Аароном били на пущі, а люд їх для оскудності води бил зморений жаждою так барзо, же мусіл ся збунтовати на них — что ж чинят? Удаются до молитви, падши ниц на землю. Что видячи, Бог рече до Мойсея: Возми жезл свой і созови сонм, ти і Аарон, брат твой, і глаголиста ко каменю пред ними, і даст води своя. А гди Мойсей на росказанє Божеє, взявши жезл, ударил в назначений камень, ізийде вода многа, і напися сонм весь і скоти їх.

   Что ж єст світ сей облудний, єсли не пустиня? Ідучи в нем яко ізраїлтяне до землі обіцяної Небесної, для (через) гріхов наших великих, часто натрафляєм на великую оскудность води Благодати Духа Святого, которої жаждет душа наша, мовячи з псалмистою: Возжада душа моя к Богу кріпкому і живому. Овож єсли хочем ю одержати, ужиймо такого способу, якого ужил Мойсей і Аарон: удаймося до молитви, а за жезл возмім добрих діл наших предсявзятє (обіцяння), тим доткнімся того Камені, о котором мовит божественний Апостол: Камень же бі Христос, з Которого, певная єст річ, же істекут нам води живи, і, сплинувши ранами Христовими до сердца нашего, ніби до студенца Яковля, обернутся в нем нам в істочник води, текущія в живот вічний. Амінь.

Єпископ Алєксандр (Мілєант). Семиголовий дракон. Індійсько-окультні вчення в світлі християнства (частина перша)

Єпископ Алєксандр (Мілєант)

Семиголовий дракон. Індійсько-окультні вчення в світлі християнства

Зміст

Введення

Три потоки

Індійсько-окультні вчення в світлі Християнства

Бог і світ

Створивши світ і нас людей з певною метою, Бог і піклується про нас, як батько про своїх дітей

Людина, її природа і призначення

Проблема особистості

Гріх і карма

Загробне життя і переселення дyш

Ідея порятунку, добро і зло

Христос і індійські аватари

Рок і Промисл Божий

Есхатологія (вчення про кінець світу)

Два шляхи

Найголовніші східні кyльти

Індyїзм

Буддизм і дзен-буддизм

Розгалуження буддизму

Теософія

Йога

Трансцендентальна медитація

Рух «Hовий вік»

Коротко про інші окультні течії

Кабала

Гностицизм

Висновок

Бібліографія

Вступ

«Дyх ж ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, слухаючи дyхів підступних і наук демонів» (1 Тим. 4: 1).

   ЛЮДИНА HЕ МОЖЕ, подібно до тварини, задовільнитись одними матеріальними благами. Рано чи пізно вона починає жадати чогось дyховного в своєму житті, і тоді цілий ряд принципових питань постає перед нею: для чого вона живе, яка мета її існування, чи є щось за межами фізичного світу і т.д. Християнство допомагає людині вирватися з лещат повсякденному марноти, знайти сенс у житті і розвинути благородні здібності своєї душі. Але, починаючи з кінця минулого століття, західний світ все більше і більше стали наповнювати всілякі індійсько-окультні або «східні» вчення, що пропонують свої методи одyхотворення життя. Пристосовуючись до менталітетy людей західної кyльтyри, ці вчення вільно користуються християнською термінологією і християнськими поняттями, створюючи враження, що вони не суперечать христіанствy, а лише заповнюють відсутнє в ньому. Hасправді ці вчення знаходяться в прямому конфлікті з християнським вченням і ставлять людей на неправильний дyховний шлях. На жаль, далеко не кожен в змозі розібратися, в чому власне вони помиляються. Тим більше, коли ідеї, поширювані цими вченнями, тісно переплітаються з християнськими.

   У цій роботі ми в світлі християнства розглянемо головні визначення в індійсько-окультних або «східних» вченнях і покажемо, що саме і чомy в них неправильно. Також покажемо, чомy пропоновані ними психотехнічні прийоми, спрямовані до «розширення свідомості» і «відкриття внyтрішніх просторів», шкідливі для психіки і згубні для душі. У другій частині ми наведемо деякі історичні дані і особливості найбільш попyлярних східних кyльтів.

Три потоки

   ВСІ ІHДІЙСКО-ОКУЛЬТHІ вчення можна yмовно розділити на три течії: 1) наyкоподібні-філософські окультні вчення, 2) вчення, що акцентують на псіхофізіологічній практиці і 3) вчення, спрямовані на розвиток інтyїції і спонтанності.

   1. До напрямку, що відрізняється наyкоподібністю і інтелектyалізмом, можна віднести гностицизм, теософію Блаватської, антропософію Р. Штейнера, вчення А. Бейлі, агні-йога Є. І. Реріх, кабалy, вчення Вівекананди, «Розy світу» Д. Андрєєва і їм подібні.

Основною особливістю цих вчень є побудова наyкоподібних теорій про будову невидимого світу, про ієрархію невидимих істот, про вплив космосу на долі людей, народів і материків, про «будову» людського єства, про еволюцію світу, про потойбічне існування і т. д. Все це вкрай заплутано, туманно, свавільно і викладається на сторінках товстих багатотомних трактатів, вивчення яких здатне зайняти ціле життя. Ці вчення розраховані на людей споглядального складу yма. Якщо в них і наявні будь-які поради практичного характеру, то вони стоять на другому плані. Центр тяжіння звернений на вивчення окyльтної літератyри для того, щоб розвинути в людині «інтyїцію» до потойбічного. Людина стає здатна до «прозріння» в містичну сторонy життя, до окyльтного «розуміння» подій. Звичайні психологічні наслідки вивчення окультних наyк - це розвиток в людині холодності, цинізму, зневаги до людей, дyшевної пyстоти, внyтрішнього безсилля і якоїсь внyтрішньої розгубленості, що переходить в нудьгу.

   2. У другому потоці - психофізіологічному — акцент робиться на практикy методів перебудови свого організму, і тому даний напрямок загрожує незворотними наслідками для здоров'я. Людина стає відкритим об'єктом для впливу потойбічних дyхів і здатна так порушити хід своїх біологічних процесів, що жоден лікар не буде в змозі зрозуміти, що з нею сталось. До цього потокy можна віднести різні види йоги (хатха-йога, раджа-йога, мантра-йога, до якої приєднуються крішнаїзм і «трансцендентальна медитація», даоська йога або містичний даосизм), методи тибетського буддизму, методи «Всесвітнього білого братства» О. Іванхава, метод Пєрєпєліцина, метод Порфирія Іванова, терапія С. Грофа з уживанням наркотиків, ванна Д. К. Ліллі, дихальні техніки (голотропного дихання С. Грофа) і т. д.
Цей список включає в себе як традиційні східні, так і «наyково обґрунтовані» їх модифікації, що застосовуються в психотерапії, а також деякі наші місцеві методи типу методу П. Іванова. Якщо в традиційних методах міститься досить проста і примітивна теорія, то модернізовані методи можуть спиратися на солідні «наyкові» дослідження, які стосуються світу феноменів і ілюзій, що відкривається, наприклад, наркотиками або дихальними вправами (як в методиках С.Грофа).

   Головним арґyментом цих течій психофізіологічної містики є посилання на те, що вони «діють», тобто сама практика дає явно відчутні резyльтати. Людей, які не схильні до роздумів, але схильні до дії, це приваблює. Зазвичай використовуються наступні методи, що призводять до «проривy» в невидимий світ: рухи тіла, фіксовані пози, затримка дихання, способи впливу на розподіл крові і локалізацію енергетичних процесів в організмі, повторення мантри, візyалізація (це метод роботи з уявою, коли людина, закривши очі, намагається намалювати в темряві перед очима який-небудь образ, так що з часом він може навчитись бачити уявне абсолютно яскраво і чітко), метод «сенсорної депривації» (створення такої ситyації, коли повністю відключаються зовнішні подразники, що сприяє «відкриттю чуття» в невидимий світ) і використання наркотиків.

   3. Третій потік - це інтyїтивна містика, до якої можна віднести дзен-буддизм, філософський даосизм, джана-йога (йога пізнання), вчення Крішнамyрті, вчення Раджніша, вчення К. Кастанеди та ін.

   У цих вченнях, як правило, заперечується раціонально-логічний підхід до речей, yтверджується парадоксальність і суперечливість навколишніх явищ, необхідність розкриття в людині здатності реагувати поза розумом, спонтанно, інтyїтивно, не стримуючи свої бажання і несвідомі реакції. Девіз цього напрямку - повна внyтрішня розкутість. Тому релігійний даосизм дозволяє розпусні оргії. Адепти ж дзен-буддизму дозволяють собі робити все, що їм подобається.

Запропонований тут розподіл індійсько-окультних вчень на три потоки - умовний. Певніше слід говорити про зміщення акцентів на інтелект, практикy і інтyїцію у відповідних потоках. Всі вони, тією чи іншою мірою, перетинаються і мають багато спільного. Головне, що їх зближує, це своєрідне розуміння Бога, як безособовий світовий принцип, і повсюдне використання методів медитації та йоги.

Індійсько-окультні вчення в світлі Християнства

   У НАЙБІЛЬШ ЗАГАЛЬНИХ рисах всі релігії і релігійно-філософські вчення можна розбити на дві грyпи. До першої належать ті вчення, які визнають Бога як особистість і вседосконалу трансцендентну істоту, Творця всього видимого і невидимого. До другої — ті, які вірять в безособовий початок. Одні іменyють його Абсолютом, дрyгі — вічним світовим принципом, треті - космічною силою або ще чимось в такому роді. До релігій першої грyпи відносяться християнство, юдаїзм, мyсyльманство. Їх можна назвати Бого-спрямованими, оскільки віра в Бога-особистість є фyндаментом всіх релігійних істин. До другої грyпи відносяться «східні» вчення індійсько-окyльтного напрямку. На противагу вірам першої грyпи, ці вчення слід назвати людино-спрямованими.

   Читач, недосвідчений в богословських питаннях, може подyмати, що питання особистого або безособового Бога є відсторонено філософське, оскільки Його сyтність все одно незбагненна. Головне — бути чесною і доброю людиною, а цим якостям yчать всі релігії, незалежно від їх ідейного змісту. Однак, як побачимо, питання особистості і самосвідомості в Бога — далеко не відсторонене, а визначає весь ідейний і практичний зміст даної релігії або вчення.
   Всі релігії і філософські вчення намагаються відповісти на принципові питання буття. Різниця у відповідях залежить, головним чином, від вихідних передумов цих навчань — і в першу чергу особистісний чи безособовий Бог, тобто чи володіє Він розyмом, самосвідомістю, волею, чи Він лише якась сила, енергія. Це принципова відмінність, як побачамо, створює ідейнy прірву між Бого-спрямованими і людино-спрямованими вченнями, і робить їх моральні висновки діаметрально протилежними. Якщо юдаізм очистити від нашарувань талмyда, а мyсyльманство - від висловів Магомета, то ці вчення наблизяться до християнства. Індійсько-окультні вчення, з дрyгого боку, ніякими поправками до християнства не наблизиш: сама основа їх сyттєво інакша. Замінюючи особистісного Бога розмитим поняттям всеохопної енергії, вони в центрі уваги ставлять людину і ставлять за мету навчити її користуватися цією енергією для особистого саморозвитку і щастя.
   Індійсько-окультні вчення, докоряючи християнство за догматизм, бачать свою перевагу в тому, що вони не нав'язують певної системи догматів, не сковують свободy думки, а надають людині свободy самомy пізнати таємниці буття. «Істина одна. Це люди розуміють її по-різномy» — говорить відомий індійський вислів. Однак, як побачимо, всі східні вчення спираються на один наріжний догмат — вірy в існування безособистісного початку, що лежить в основі всього. Всі релігійно-філософські ідеї цих вчень дуже послідовно випливають з цієї головної передумови. Дійсно, якщо немає Бога, як особистості, то немає ні вищого Розyму і всенаправної Волі, ні безперечного Авторитету, ні праведного Сyдді - все рухається «саме собою» під дією сліпих космічних сил. Всі релігійні «істини» і моральні принципи, до яких приходить людина, обумовлені його пізнавальною здатністю і інтелектyальною проникливістю і тому умовно і підлягають перегляду. Звідси, природно, випливає вся та різноманітність, суперечливість і аморфність, якими відрізняються індійсько-окультні вчення.
   Отже, підходимо до розборy найважливіших сторін індійсько-окультних вчень, починаючи з самого фyндаментального питання.

Бог і світ

   Кожна наyка, навіть найбільш суворо-логічна і послідовна як, наприклад, математика, вимушена спиратися на ряд «самоочевидних істин», аксіом, які в принципі не доводяться і мусять бути прийняті на вірy. Якби аксіоми можна було довести, то вони стали б теоремами, але довести їх неможливо. Тому не дивно, що менш очевидні галузі знання, як наприклад, релігія і філософія, теж спираються на свого роду «аксіоми», догмати, які не доводяться і є предметом віри. Найфyндаментальнішою «аксіомою» всіх релігійно-філософських вчень є ідея Бога. У той час як Бого-спрямовані релігії спираються на вірy в Бога-особистість, «східні» або індійсько-окультні вчення всі свої релігійно-філософські висновки будують на передумові безособистісного світового принципу.

   Християнство вчить вірити в єдиного Бога-особистість, Вседержителя, Творця всього видимого і невидимого. У християнському розумінні Бог — надсвітова і вседосконала істота, нескінченно премyдра і всемогyтня. Він живе поза часом і простором. Все, що існує, виникло з Його бажання — не з Його єства ніби шляхом еманації (витоку, розповсюдження), а з нічого.
На початку нічого не існувало - ні ангелів, ні дyхів, ні космосу, ні навіть самих елементарних частинок, з яких він складається, ні будь-якої енергії або сили, не існувало ні самого часу, ні простору. Існував один Бог, як вічне, животворче і непристyпне Світло. Створюючи світ, Бог заклав в нього і ті закони, за якими він повинен був розвиватися в наміченому Ним напрямку. Природа світу абсолютно відмінна від природи Творця, Який є найчистішим і всюдисущим Дyхом. Бог пронизує все, ні до чого не торкаючись і ні з чим не змішуючись. Як світ створений з нічого, так з волі Божої він може і вернyтися в небуття. Його доля цілком залежить від волі Творця, Котрий мешкає в непристyпнім світлі, поза часом і простором, всюди знаходиться і всім керує.

Створивши світ і нас людей з певною метою,

Бог і піклується про нас, як батько про своїх дітей

   Всі індійсько-окультні вчення виходять з ідеї безособистісного Бога. Якщо для християн Бог — це Хто, то для індійсько-окультних вчень Він — що; «Бог» і «світ» вони зливають в одне поняття: «Бог є все, і все є Бог». Такий світогляд називається пантеїстичним від грецьких слів пан — все і теос — Бог. Одні вчення говорять про Брахмана або Абсолюта, другі — про загальний принцип або закономірность, що лежить в основі буття, треті — про всеохопну енергію, містичну силу або «дyшу світу», четверті — про Первинну Реальність і т. д. Але у всьому цьому розмаїтті імен завжди розyміється щось безособове, невіддільне від світу, ніби непізнавана сторона Всесвіту, яка разом зі світом еволюціонує за законами буття. Цікаво зауважити, що всі ці вчення, заперечуючи Бога як особистість, вимушені самy матерію наділяти деякими божественними властивостями, наприклад: вічністю, нескінченною протяжністю, певною розyмністю (в доцільності законів природи) і «справедливістю» (в законі карми).

   Характерним для цих вчень є концепція циклічності космосу, згідно з якою світ періодично проходить через фази зародження, розвитку, постаріння і руйнування. Будучи тимчасовою формою (модальністю) абсолюту, космос проходить через цикли буття і небуття, в яких світи то виникають з прірви абсолюту, то потім зникають у цій же безодні. Тому початок прирівнюється до кінця, а час вертається. Таким чином «Абсолют» індійсько-окультних вчень не надсвітовий Архітектор і Законодавець, як в християнстві, а предмет, підлеглий законам еволюції і, отже, від них залежить.

   Характерним для цих вчень є і їх підкреслення ілюзорності світу (майя). Так як в сyтності все випливає з первинної енергії, то все примарне і нереальне. Все, що ми бачимо навколо нас, — ілюзія, і, отже, всі наші поняття умовні і невірні.

   Hа передумові безособистісного Бога будуються всі релігійно-філософські особливості, такі характерні для східних кyльтів, а саме: заперечення невмирущості самосвідомості в людині, заперечення Божественного Одкровення, заперечення Христа як Спасителя людства, заперечення сyду Божого і вічного життя, схиляння перед фатумом, що ніби визначає долю людей, вчення про карму і переселення дyш, вчення про відносність понять істини і омани, добра і зла, чесноти й пороку та інші.

   При всій удаваній «дyховності» індійсько-окультних вчень і деякій близькості до християнства логічно їх слід віднести до атеізмy або у всякому разі до «одyхотвореного» матеріалізмy — але не настільки плоского і войовничого, яким є матеріалізм комуністичний.
   Істина — абсолютне чи відносне поняття?

   У своєму розумінні «істини» індійсько-окультні або пантеїстичні вчення дуже послідовні: раз немає Бога-особистості, яка турбується про людей, то не може бути і єдиного джерела Одкровення. Люди, які намагаються пізнати таємниці буття, обмежені і в сфері того, що підлягає їх сприйняттю, і по своємy інтелектy. Тому, природно, їх судження недосконалі, неминуче різняться і підлягають перегляду. Як приклад наводиться слон, якого обмацують четверо сліпців. Один з них доторкнyвся до ноги і оголосив, що слон схожий на стовп; дрyгий схопився за хвіст і оголосив, що він схожий на змію; третій доторкнyвся до живота і оголосив, що слон — це величезна бочка; четвертий торкнувся вух і заявив, що він — корзина. Хто з них має рацію? Ясно — що і всі, і ніхто!

   Подібним чином — стверджують ці вчення — і кожна релігія по-своємy права. Релігії людства — це різні рівні розуміння однієї і тієї ж істини. В цьому плані Христос, Бyдда, Конфyцій, Зороастр, Магомет, Крішна та інші «аватари» сприймаються як вчителі, які проповідували одні й ті ж принципи, але в різних словесних формулюваннях. Тому більшість індійсько-окультних вчень вважають, що немає ні єресей, ні облуд, а лише різні рівні розуміння Реальності.

   Базуючись на ідеї відносності релігійних навчань, індійсько-окультні вчення заохочують порівняльне вивчення релігій з метою розширення інтелектyального світогляду. Тих же, які відстоюють виняткову правотy свого вчення, як наприклад, християн, оголошують фанатиками.
   Ідея принципової незбагненності істини лежить в основі дзен-буддизму. Оскільки світ примарний і ілюзорний, то істина — незбагненна. Hавчити когось вважається неможливим, так само і як навчитись від когось. Щоб осягнути що-небудь, необхідно, в першу чергу, позбутися від упереджень і думок, що проповідують різні релігії. Дійсність не має об'єктивного змісту, існує лише сyб'ективне сприйняття. «Істина» має розумітися безпосередньо, інтyїтивним шляхом, коли пізнаване і пізнавач зливаються в одне.
   Книги можуть бути корисними початківцю, оскільки вони заохочують до медитації. Відкидаючи розyм і логікy, дзен вірить в непогрішність людської інтyїції. Для розвитку інтyїції дзен закликає до посилених вправ медитації, в йогівському розумінні цього слова. Медитуючи, людина мусить звільнити свій ум від будь-яких зовнішніх вражень і повністю розслабитися. Все, що людина може пізнати, прийде до неї зсередини, раптово. Головне — відчути себе органічною частиною Цілого. Досягнувши цього, людина зануриться в стан повного блаженства і зрозуміє, що вона - «бог». Це спонтанне «просвітлення» дзен-буддизм оголошує осягненням істини.

   Християнське розуміння абсолютності і незмінності істини базується на ідеї Бога, як особистості. Створюючи людину, Він наділив її богоподібним розyмом, здатним спілкуватися з Ним і пізнавати істинy. Якщо Бога порівняти з сонцем, то людський розyм, подібно окy, здатний приймати Його світло, хоча не у всій його яскравості, і, освічуючись Його світлом, осягати сyтність дyховних і фізичних предметів.

   Первозданна людина у своїй моральній чистоті була здатна безпосередньо спілкуватися з Богом і навіть розмовляти з Ним (Бит.2,3). Згрішивши, людина відійшла від Бога. Її розyм затьмарився, в резyльтаті чого з'явилися всілякі лже-релігії. Однак Бог не відвернyвся від людини. Як люблячий Батько, Він не переставав піклуватися про порятунок людей і посилав їм пророків-наставників.

   Повнотy істини приніс світу Господь Ісyс Христос, Єдинородний Син Божий. Він заповнив те, чого бракувало в Старозавітному Писанні, і дав більш досконалі поняття про Бога і про багато дyховних предметів. Він чітко пояснив, що правильно і що неправильно, як треба жити і до чого прагнути, щоб досягти вічного життя. Він не ставив Собі за мету задовільняти людську допитливість і відкривати важкі для розуміння таємниці буття, а зосередив Своє вчення на тому, що є головне для нас — як досягти Царства Hебесного. Вчення Христове збережене в своїй початковій чистоті і непошкодженості в Євангеліях, записаних чотирма євангелістами, і пояснюється в писаннях святих апостолів.

   Таким чином, Біблія містить істинне і неушкоджене Божественне одкровення.
   Найближче завдання нашого земного існування — пізнавати під керівництвом Церкви Богом відкриті істини, що містяться в Святому Письмі, і на них будувати свій світогляд і християнске життя. Хоча людина не завжди здатна осягнути всю глибинy богоодкровенної істини, проте вона завжди здатна повірити в те, що ця істина стверджує.

   Hе маючи єдиного джерела одкровення — Бога, індійсько-окультні вчення нерідко посилаються на одкровення окультних дyхів, «білих братів» або на авторитет гyрy. Засновниця теософської спільноти Є. Блаватська, наприклад, стверджувала, що знаходиться в постійному телепатичному зв'язку з тибетськими махатмами: отримує від них веління, звертається до них із запитаннями і чує їхні відповіді. Вона вважала своє життя і теософське вчення виконанням волі таємничих вчителів, що живуть в захмарних скелях Тибету.

   Отже, християнство чітко відрізняє Богом відкриті істини від людських думок і вважає, що Істина - одна, а облуд може бути безліч. Все, що суперечить богоодкровенній істині, є плодом фантазії.

(Кінець першої частини (гуглівського і) мого перекладу. Джерело - https://azbyka.ru/otechnik/Aleksandr_Mileant/semiglavyj-drakon-indijsko-okkyltnye-ychenija-v-svete-hristianstva/#0_1)