Одна з багатьох невигаданих історій

  В голод два мужики ходили по лісі, шукали якогось моху, щоб поїсти. Повіддаль за ними ходив ще один мужик. Чого він ходив - ніхто не знав. Але ось той третій наблизився до смерті і позвав тих двох. "Хочу посповідатись перед вами. Знаєте, чого я за вами ходив? Та дивився, кого з вас можна було забити та й зварити якогось борщику... Але дивився я за вами, дивився: а ви ж такі худі - одні кістки і шкіра. Не наїмся я з тих голокостих, подумав. Та й перестав за вами ходити".

Угорю я, и мне, угорелому, пар горячий развяжет язык

По словам В. Анисимова, именно под влиянием главы УПЦ Киевского Патриархата Филарета Господь перестал поддерживать власть Виктора Януковича и она развалилась: «Во времена Януковича он был тише воды, ниже травы, быстро вспомнил, что он коренной дончанин, выслужился до того, что впервые был удостоен чести от имени всех конфессий воспеть хвалу власти и лично Виктору Федоровичу на ежегодном благодарственном молебне на Владимирской горке в декабре 2013 года. Господь, как известно, такого святотатства не выдержал, и через месяц власть развалилась, а Филарет стал зажигать на майдане, клеймя того же Януковича».

http://bogoslov-club.org.ua/?p=8113#more-8113

Минин и Пожарский как представители московской хунты

Святитель Феофан Затворник о хунте 

 По-моему, военная карьера - есть самая лучшая.

 Учь (интеллигенция) наша почти сплошь и рядом вся

 перелгалась. Судьи в том только и упражняются, 

чтобы покривлять весы правды. Остается жить частно

 помещиком, делая вокруг посильное добро,

 или идти в военную... Блажь заходит и к военным,

 но пушки все выбивают из головы, и там всякий невольно

 вспоминает Бога и крестится.  Военный путь 

самый хороший - чистый, честный, самоотверженный.

  Какое терпение надо иметь, чтобы смотреть на исторические события с многостолетней перспективы. Как же всё повторяется и в какое уныние всё это может вовлекти. Сегодня зелёные в северных воротах, а синие - в южных; завтра наоборот: синие в северных воротах, зелёные - в южных. Погнали мячик, ребята! Так это должно выглядеть в глазах ангельських, которые наблюдают ход истории уже тысячи лет.

  Сегодняшние русские поразительно напоминают южноросов 17-го века: такие же умные и горделивые. Сагайдачный подошел к Москве, но не все проявили решимость и хунта борцов за незалежность Московии в лице Минина и Пожарского успела укрепиться, и шанс был упущен. Соратники Сагайдачного в гневе: ну, мы же говорили, что надо было брать Москву! Надо было делать это быстро и не раздумывать! Мы же не желали московитам зла, мы несли культуру и просвещение братскому московскому народу! А теперь - они насобирали отряды с разных диких племён и на своих майданах дружно кричат, помахивая мечами: кто не махает, тот литвин! Теперь уже поздно брать Москву. Как бы и самим не сложить головы...  

  Что-то напоминает, правда?

  Умность и горделивость южноросов 17-го века закончилась веком  18-ым: южнорусское войско - Запорожская Сечь была разогнана, а южнорусское произношение вытеснено из церковной и образовательной сфер. Настал век 19-й век - век украино-южнорусской ночи.

  История повторяется. Только команды поменялись местами. Ну, разве что полузащитник зелёных получил травму, а нападающего синих удалили за нарушение. А еще разрешили допинг, и все футболисты стали бегать быстрее, и потому матч сократили с полутора часа до одного часа. Спрашивается: обязательно ли быть пророком, чтобы спрогнозировать ход событий? 

  Пусть живёт хунта!

 

Якось все підозріло просто

Сьогодні мені з'явився Ангел Бога, якому я служу.
Ангел: Тобі треба готуватись до виходу на служіння, для якого ти призначений. Вже дуже скоро.
Я: Гм, якось так несподівано. Ну, припустимо, що українці мене за це не вб'ють... Але що робити з росіянами? І, особливо, з їхніми ядерними зарядами?
Ангел: Не бійся: жоден з них до України не долетить. І, якщо ти хочеш, то я можу хоч зараз підірвати будь-який з них на території Росії...
Я: Е-е-е... ямщік нє гоні лошадєй... ну, в смислі, я ж не ставлю собі знищення людей за мету...
Ангел: Але скажи росіянам, щоб вони не дратували Бога і поступово, але впевнено виходили і з Донбасу і з Криму так само, як вони туди і зайшли.
Я: Добре. Скажу.

P. S. Правильно було б написати, що я бачив видиння подібне до Ангела Божого. Я так не написав, бо перебував трохи у шоковому стані. Тепер пишу це доповнення, але залишаю і оригінал. Намагаюсь не відходити від традиції отців обережно ставитись до різних знамень і видінь. Мабуть, треба ще раз перечитати свт. Ігнатія "О чувственном видении духов".

Прп. Паїсій Афонський

...Те, що в деяких людях нема злоби, але є просто поверховість, значення не має. Бо ж спокуси своєю поверховістю вони теж створюють.
...Тим, хто знаходиться в неправильному духовному стані, Бог своєї благодаті не дає. Інакше Він допомагав би дияволу.
...Треба робити добро там, де в ньому є найбільша необхідність.
...Злоба і страждання - це одне і те саме.
...

Все геніальне просте, але не все просте геніальне

  Графік ACEGJ - умовно могутність імперій. Графік ABFIJ - умовно духовність імперій. Все пояснення до графіків - досить нудне, якби не 4-та - парадоксальна фаза: духовність росте, а імперія занепадає.
  Колись робив аналіз Рос-мос-імперії. Був дуже здивований, що рік приєднання України співпадав із піком духовності. Виходить: Богдан був приречений. :)
  Зараз вже цим не займаюсь: суєта суєт. :)

Хай Бог милує

Аж ось вибухла революція. Отже можна собі уявити, що почуло недодушене, затоптане, понижене українство, коли залізна рука спала з його горла, коли воно могло підвестись, умитись, людськими, не запльованими очима глянути в очі таким же людям, рівним, дружим, радісним. Уся замучена душа українства в ці дні побожно стала на коліна й молилась Революції: „Нині одпущаєши раба твого, Владико”.

Володимир Винниченко. Відродження нації.