Про три П

  Була у Ющенка ідеологія трьох П: порядність, професійність і патріотизм. Як на мене, то ця ідеологія містить хибу, бо важко уявити, щоб порядна людина була непатріотом. Тобто порядність може зумовлювати патріотизм, але що то за патріотизм такий, якщо він непорядний? :)
  До того ж, тих два П, що залишились, не є рівнозначні. Гарно про це писали ще класики:

  Свифт в своем "Гулливере" дает совет "при выборе лиц для занятия правительственных должностей обращать больше внимания на нравственные качества этих лиц, чем на их способности и таланты". По его мнению, "самые высшие умственные дарования не могут заменить нравственных качеств, и потому опаснее всего поручать правительственные должности даровитым лицам без нравственных устоев, так как при добром намерении ошибка от незнания не может иметь таких роковых последствий для общественного блага, как деятельность нравственно испорченного от природы человека, который, благодаря талантам, имеет возможность еще более развить и скрыть свою порочность".

  Можна згадати і практичне використання "непрофесійних" підходів у розвинутих країнах. Наприклад, суд присяжних - це непрофесійно, але це вважається справедливим і ефективним. Тобто у питаннях суспільних взаємовідносих демократичний і розвинутий світ часто нехтує професіоналізмом заради порядності, безпристрасності владних суджень і тим визнає порядність більш важливою у суспільно-політичних питаннях. В той же час більш відсталі суспільства з тягою до абсолютного монархізму цією тягою підтвержують протилежну прихильність - досвіду і професіоналізму перед порядністю (от є у нас лідер, і він найкраще знає, як нас всіх любити, да). Кожен вибирає у міру свого розвитку, виходить.

  Може, когось розчарую, але я монархіст переважно саме тому, що я розумію, що монархія може бути технологічно продуманою і суспільно ефективною, а не через якусь сакральність монархії. І в той же час я демократ, бо так, як монархія загалом виявляє професіоналізм, так демократія виявляє порядність. А порядність важливіша за професіоналізм. І не тільки у цьому світі.

  

Монархії і технології

  Технології – то невичерпний ресурс. Якщо визначати фінансування монарха фіксованим відсотком від ВВП, то навіть Януковича в молодості можна було б ставити на монарха, і він би був ефективним і корисним монархом, бо мав би пряму матеріальну зацікавленість розвивати країну. Януковичу, звісно, вже пізно ставати монархом не за віком, а за статками, бо друга умова успішного впровадження монархії в наших умовах – щоб претендент мав порівняно нижчі статки, ніж прогнозоване фінансування монархії. Як фінансовий інструмент (у порівнянні з відкатами хоча б) монархія для Януковича – це дуже дрібна річ, і цінувати він її не буде.

Про екстримізм

  Знаходяться ще люди, що сприймають звинувачення опозиції у екстримізмі. Ви кажете, що опозиція закликала людей до революції – незаконних дій. Екстримістами є ті, що звинувачують опозицію в екстримізмі. Ви цього, може, і не розумієте, але це вас не виправдовує. Скажіть мені будь-ласка, що мала казати опозиція півмільйоному натовпу, який був обурений жорстокістю міліції і хотів справедливого суду? Ну от що б ви сказали півмільйоному натовпу, налаштованому рішуче домагатись справедливості? Що б сказали? Ви не знаєте, да? То я вам скажу: ви так само б закликали до революції. Бо якщо лідер півмільонного натовпу не підіграє його рішучим настроям, то вся ця рішучість натовпу звернеться на невинуватого в даному випадку лідера. Рішучий натовпу обирає собі рішучих лідерів або знищує цих лидерів. А наша опозиція все зробила якщо не на 5, то принаймні на 4: жодних екстриміських дій, керованих опозиційною трійкою, здійснено НЕ БУЛО. Таке керівництво опозиції. Який же нам варіант пропонують критики опозиції? Щоб опозиційні лідери сказали півмільйонному мітингу «йдіть по домам»? І щоб потім цей мітинг повбивав опозиційних лідерів, а потім, відчувши смак крові, пішов трощити все підряд? Цього хочуть «миротворці»? То питається: в кого більший екстримізм?

  Повторюю: при всій революційній риториці зі сторони опозиційних лідерів жодних конкретних екстриміських збройних дій здійснено НЕ БУЛО. Знімайте лапшу з вух, "миротворці". Але нагадаю зауваження від Сергія Гайдая (який, оцінюючи ситуацію психологічно, бачить лише два сценарії розвитку: поганий і дуже поганий): до цих пір влада не пішла опозиції на ЖОДНІ поступки, влада не здала позицій ні на міліметр. Тобто навіть про мінімальний компроміс у вигляді звільнення міністра МВС і призначення міністра від опозиції мова не йшлася і не йдеться.  Знімайте лапшу з вух, "миротворці".

Ленін - це гламурно!

Не вірите? То треба зробити так, щоб повірили.

  Наприклад, пора б вже організовувати конкурси серед школярів - типу "зроби Леніна красивим", "Ленін - окраса міста" і т. д. Ні, ну а шо, стоять ці пам*ятники по центральних площах тищщі українських міст і сіл - то нехай же це буде гарно! Хай діти повправляються з фантазією щодо "моє бачання пам*ятника Леніну як окраси міста". Може, щось тим Ленінам не вистачає. Звісно, все має бути під контролем педагогічних колективів, щоб Боже-борони не сталось якогось надругатєльства над образом нашого дорогого Ілліча.

    Це я вчоро випадково подивився буржуазне телебачення про місто Осаку на каналі NHK-world, прости Господи. То я вжахнувся, що в них, в такому культурному центрі і немає НАВІТЬ ЖОДНОГО пам*ятника нашому дорогому Іллічу - це жахливо, товариші. Хоча, товариші, треба відзначити, що по гламурності і так сказать продвиженію своїх брендів - вони нас набагато обігнали. Нам є над чим працювати. Потрібно відкинути усі застарілі і струхлявілі підходи і методи пропоганди, а краще - вижигати ці підходи і методи кальоним желізом, так сказать. Час нам не пробачить і нащадки теж. ЛЕНІН - ЦЕ ЗВУЧИТЬ І БАЧИТЬСЯ ГЛАМУРНО! - це гасло зобов*язане стати основним на кілька п*ятирічок уперед, аж поки воно не закріпиться у свідомості громадян.

ЛЕНІН - ЦЕ ЗВУЧИТЬ
І БАЧИТЬСЯ ГЛАМУРНО!

Контрі - бій.

Це п*ять

  Не зрозуміло, чого добивається Янукович із саботажем УА з ЄС: чи п*ять (а не "переможних" десять) відсотків на наступних виборах - те, що отримав Ющенко, чи п*ять років, яких ще залишолось сидіти Тимошенко. Хоча більше схоже на п*ять відсотків на виборах, бо з Ющенком в нього стосунки кращі. Але як би не підкинули йому ці оранжеві до пари, щоб не з*їли татари.

Про аборти: компромісний варіант м'якої сили

   Я знову не про політичні аборти :), а про звичайні %)

  Хоча я противник абортів, але розумію, що проста заборона має свої значні мінуси і є досить непопулярною серед широких мас. Основна вада – що в результаті заборони ми отримуємо не зменшення кількості абортів, а лише перехід від легальних абортів до нелегальних. Нелегальні ж аборти є більш шкідливими для здоров’я жінок, що зважились на аборт. Навіть якщо сприймати цих жінок як вбивць, то катування навіть злочинців у нас все одно заборонені, і в інших країнах може бути смерна кара – без катувань, але не катування (принаймні офіційно).

  Один з компромісних варіантів полягає у легалізації абортів, але з обов’язковою їх реєстрацією, а також із реєстрацією і нетаємним захороненням залишків ембріонів і недорозвинених плодів. Звісно, було б, мабуть, зайвим обов’язково давати кожним залишкам ім’я, та хоронити їх у окремих могилах. Оптимальна процедура видається приблизно такою:

1.     Жінка, що наважується на аборт, приходить з паспортом, усі паспортні дані вносяться у реєстр, зазначається дата, абортованому плодові присвоюється реєстраційний номер, що сладається з реєстраційного номера абортарія і порядкового номеру аборту, що здійснений саме в цьому абортарії.

2.     Здійснюється аборт. Залишки плоду обов’язково розміщують у окремій посудині чи у окремому пакеті, ставиться мітка реєстраційного номеру. Захоронення економніше здійснювати масово – по 100, 1000 залишків у одній могилі, і тому для зберігання залишків до захоронення треба, мабуть, проводити з ними певні консерваційні процедури – варіанти: висушування інфрачервоними лампами, кремація. Як варіант створення великорегіональних відділів консервації і захоронення, до яких мають відсилатись усі пакети із залишками плодів і інформація про них.

3.     При накопиченні великої кількості законсервованих залишків плодів здійснюється захоронення – закопування в землю із встановленням надгрібної плити. Захороненню присвоюється реєстраційний номер, що складається з номеру відділу захоронення і порядкового номеру захоронення у цьому відділі, цей реєстраційний номер чітко відзначається на надгрібній плиті. Захоронення здійснюється на звичайних кладовищах. Складається карта захоронення, що містить реєстраційні номери усіх залишків і (в комп’ютерному варіанті) усі дані цих залишків. 

4.     Створюється єдина електронна база даних про аборти, місця захоронень. Копія цієї бази даних повинна міститись у кожному абортарії і періодично оновлюватись. Основна мета бази – щоб можна було знайти місце захоронення будь-якого аборту, щоб коли раптом і ті жінки, що зробили аборт, розкаються у скоєному і схочуть виявити своє покаяння відкрито, то щоб вони мали змогу знайти ту могилу, де поховані залишки її плоду і помолитись на тому місці, покласти квіти, можливо, своїй ненародженій дитині, що колись виявилась небажаною.

  Звісно, це, мабуть, не все стосовно абортів. Церква від держави відділена і обов’язкова присутність священників для профілактичної роботи при абортаріях проблематична. Мабуть, варто офіційно все ж залучати кваліфікованих психологів, а вже психолог, після дослідження психологічних особливостей людини, що хоче зробити аборт, може порекомендувати спілкування із священником, пастирем чи іншим представником релігійних організацій, які визнані недеструктивними. Тобто співпраця психологів і представників релігійних організацій має заохочуватись і бути представлена на розгляд офіційним психологам при абортаріях.

  Мабуть, не ідеальний варіант, але варіант, ІМХО.

Про Вільнюс

  Ні, не про підписання угоди, а про саме місто. Вільнюс - одне з небагатьох великих неукраїнських міст, яке мені взагалі довелось відвідати у своєму напівсільському житті. Ще додати можу лише Мінськ і (тоді ще) Ленінград. Вільнюс у пізньоперебудовний час.запам'ятався якоюсь незрозумолою для нас увагою і пошаною до нас, як до українців: пиріжки - та беріть безкоштовно, а що це у вас тут скрізь жовто-блакитні значки, прапорці, тризуби - та це ж ваш прапор і герб ???!!!%)%) Не знаю, де було більше українського націоналізму - чи у Львові, чи у Вільнюсі. Ви обережніше там... :)