Про аборти: компромісний варіант м'якої сили

   Я знову не про політичні аборти :), а про звичайні %)

  Хоча я противник абортів, але розумію, що проста заборона має свої значні мінуси і є досить непопулярною серед широких мас. Основна вада – що в результаті заборони ми отримуємо не зменшення кількості абортів, а лише перехід від легальних абортів до нелегальних. Нелегальні ж аборти є більш шкідливими для здоров’я жінок, що зважились на аборт. Навіть якщо сприймати цих жінок як вбивць, то катування навіть злочинців у нас все одно заборонені, і в інших країнах може бути смерна кара – без катувань, але не катування (принаймні офіційно).

  Один з компромісних варіантів полягає у легалізації абортів, але з обов’язковою їх реєстрацією, а також із реєстрацією і нетаємним захороненням залишків ембріонів і недорозвинених плодів. Звісно, було б, мабуть, зайвим обов’язково давати кожним залишкам ім’я, та хоронити їх у окремих могилах. Оптимальна процедура видається приблизно такою:

1.     Жінка, що наважується на аборт, приходить з паспортом, усі паспортні дані вносяться у реєстр, зазначається дата, абортованому плодові присвоюється реєстраційний номер, що сладається з реєстраційного номера абортарія і порядкового номеру аборту, що здійснений саме в цьому абортарії.

2.     Здійснюється аборт. Залишки плоду обов’язково розміщують у окремій посудині чи у окремому пакеті, ставиться мітка реєстраційного номеру. Захоронення економніше здійснювати масово – по 100, 1000 залишків у одній могилі, і тому для зберігання залишків до захоронення треба, мабуть, проводити з ними певні консерваційні процедури – варіанти: висушування інфрачервоними лампами, кремація. Як варіант створення великорегіональних відділів консервації і захоронення, до яких мають відсилатись усі пакети із залишками плодів і інформація про них.

3.     При накопиченні великої кількості законсервованих залишків плодів здійснюється захоронення – закопування в землю із встановленням надгрібної плити. Захороненню присвоюється реєстраційний номер, що складається з номеру відділу захоронення і порядкового номеру захоронення у цьому відділі, цей реєстраційний номер чітко відзначається на надгрібній плиті. Захоронення здійснюється на звичайних кладовищах. Складається карта захоронення, що містить реєстраційні номери усіх залишків і (в комп’ютерному варіанті) усі дані цих залишків. 

4.     Створюється єдина електронна база даних про аборти, місця захоронень. Копія цієї бази даних повинна міститись у кожному абортарії і періодично оновлюватись. Основна мета бази – щоб можна було знайти місце захоронення будь-якого аборту, щоб коли раптом і ті жінки, що зробили аборт, розкаються у скоєному і схочуть виявити своє покаяння відкрито, то щоб вони мали змогу знайти ту могилу, де поховані залишки її плоду і помолитись на тому місці, покласти квіти, можливо, своїй ненародженій дитині, що колись виявилась небажаною.

  Звісно, це, мабуть, не все стосовно абортів. Церква від держави відділена і обов’язкова присутність священників для профілактичної роботи при абортаріях проблематична. Мабуть, варто офіційно все ж залучати кваліфікованих психологів, а вже психолог, після дослідження психологічних особливостей людини, що хоче зробити аборт, може порекомендувати спілкування із священником, пастирем чи іншим представником релігійних організацій, які визнані недеструктивними. Тобто співпраця психологів і представників релігійних організацій має заохочуватись і бути представлена на розгляд офіційним психологам при абортаріях.

  Мабуть, не ідеальний варіант, але варіант, ІМХО.