Спочатку два маленькі відступи
В Америці є відмінність між лібералами і лібертаріанцями: ліберали прагнуть свободи від корпорацій, а лібертаріанці - свободи від держрегулювання і податків.
Америка знала громадянську війну, але громадянська війна не призвела до зовнішньої окупації або повалення демократії. Причинами такої нестандартної для Європи ситуації є як природний бар'єр для потенційних агресорів у вигляді океану так згодом і масштаб економіки самих США.
Сьогодні в Україні складно визначити правих політиків. Класично до цієї групи відносять тих, хто хоче зберегти існуючий політичний лад. Тобто правими в Україні можна назвати різноманітних слуг і прихильників олігархату. Але сам олігархат з'явився як результат радикальних змін. Тобто історично олігархи ніби прихильники радикальних змін, а постісторично - вже проти змін. Тобто наша олігархія не є надійним охоронцем традиційного ладу, бо головною боротьбою їхнього життя була боротьба зовсім не за це.
Далі за такою логікою правими консерваторами можуть себе назвати і комуністи, оскільки вони були керівниками політичного ладу протягом десятків років. Але і їхня життєва ідея полягала початково зовсім не у збереженні політичного ладу, а скоріше навпаки.
Що ж у нас є настільки початковим, що може вважатись за традиційну цінність, якщо і олігархи, і комуністи не відповідні цьому визначенню?
А далі по історії у нас ідуть цінності Російської імперії. Є група людей, які вважають за найпершу цінність статки дореволюційних заможних людей і бачать потребу відновлення власності і використання її за основу традиційних цінностей. Відновити власність проблематично, і вона вже не має того розміру і значення, що, наприклад, власність, яка відібрана в держави після комуністів. Але навіть це, мабуть, не головне, бо якщо вже розглядати цінності Російської імперії, то приватна власність (частково у вигляді кріпосних душ також) не була головною цінністю, бо такою цінністю все ж була монархія.
Тобто третім захисником традиції, після олігархофілів і комуністів, у нас ідуть русскоімперці і РПЦУ - пророки їхні.
І тут ми можемо відзначити певну циклічність: зовнішня імперія через рідних комуністів змінюється на переважно зовнішніх олігархів. Або інакше: комунізм - рідний шлях заміни зовнішньої імперії на зовнішніх олігархів. Комунізм парадоксально виходить найбезглуздішою, але найріднішою справою. Хоча і комунізм був нам нав'язаний іззовні, але в глибині душі обивателя він залишиться найріднішим - найприємнішою політичною фантазією.
З іншої сторони стає цілком зрозуміло, чому комуністи мріяли показати світу останнього попа. Сучасні українські дві великі православні конфесії хоч б'ються між собою, але одностайні у несприйнятті комуністів. В ПЦУ хоч і називають себе найдемократичнішими і найпрогресивнішими, але підсвідомо розуміють важливу роль традиції і порядку, і тому схиляються до тих, хто більше платить - тобто до олігархів із їх карнавально-бутафорською демократією.
В РПЦУ ж не здатні встояти перед силою традиції іноземної - традиції Російської імперії. За це вони наражаються на гнів багатьох українців, що зазнають горя від останніх років відкритої московської агресії, і намагаються знайти своє місце і значення в сучасній Україні.
Але перш за все вони можуть зазначити, що їх традиція є найпочатковіша і найтрадиційніша. Тобто українці можуть скакати скільки хочуть, але традиції, які захищає РПЦУ є найдавніші з тих, що пропонуються в сучасній Україні на рівні потужних суспільних організацій. Що ці традиції є колоніальні і безглузді - то це тим краще для олігархів, які, долаючи за допомогою безглуздих захисників традицію російської імперії і за допомогою неконсервативно керівництва ПЦУ долаючи традицію комуністів і русскоімперців з іншої сторони, залишаються в Україні єдиними захисниками традиції - традиції вічного олігархату.
Іншими словами можна сказати, що там, де можна було очікувати захисту якихось вічних незмінних і тому традиційних цінностей, які б могли бути покладені в основу потужного правого консервативного руху у нас не знайшлося майже нічого, і тому найбільшими консерваторами і правими у нас виявляються слуги олігархів.
Немає коментарів:
Дописати коментар