О як много єст і теперішних часов людей, в том Євангелскому сему Богачу подобних! Коториї гди мало заплачут за гріхи свої, то уже розуміют, же тоєю єдиною кроплею слезною угасят огонь пекельний, которий їм єст за гріхи зготованний. Розуміют, же отпокутовали уже; але ошукиваются на том барзо, бо малая і легкая скруха засліпляєт їх рачей, а нежели досить чинит за гріхи, ведлуг слов Павла святаго: Даде їм Бог дух умиленія, очі не видіти, і уши не слишати. Дивная річ: скруху залецаєт Павел святий, а тут же ораз при ней кладет сліпоту і глухоту! Что тут за злученє скрухи з сліпотою і глухотою? Що ж би того била за причина? Подобно тая, іж чрез тоє научал Павел святий Римлян, же не тилко за єго віку били такії люде, але і за нашего міли бити, коториї умилишася нічто на сердцу своєм, троха заплачут за гріхи свої, і розуміют, же тим уже прешлиє гріхи свої згладили, же досить уже за ониє учинили, але тая легкая і малая скруха сліпит їх і глушит, же не смотрят уже назад, то єст на прешлиє свої гріхи не помнят, аби за ониє належите покутовали, о чом так єдин Церковний Учитель мовит: Чили той рожай умиленія не засліпляєт очей? Чили ушей не заглушаєт тих, коториї великіє і тажкіє гріхи пополнивши, розуміют, же ониє без плодов Покаянія малими слезами зглажают? Же теди таким бил в нинішнем Євангелії вспомнений Богач, для того просячи Авраама о милосердіє, не упросил оного; і овшем на посрамленіє своє услишал: Чадо, помяни, яко восприял єси благая в животі твоєм.
А. Радивиловський. Вінець Христов. Слово на неділю 22-гу.
А. Радивиловський. Вінець Христов. Слово на неділю 22-гу.
Немає коментарів:
Дописати коментар