Штірліц сказав: Нечестивий розмножується для того, щоб бути знищеним. Єретик розмножується для того, щоб бути знищеним.
Плейшнер сказав: Московська традиція вимови церковнослов'янської - це смертельна для українців традиція.
Штірліц сказав: Малороси без великоросів завжди були схильні до єресі, до католицизму - це погибель для Малої Росії і для українців. Єдиний спосіб врятувати українців від тієї неминучої загибелі, яка чекає на увесь Західний єретичний і тому нечестивий світ, - єднання з оплотом правої віри - з Великою Росією. Штірліц хоче українцям добра. Найбільш надійний спосіб пов'язати Малу Росію із Великою - універсалізація вимови церковнослов'янської, тобто - прийняття українцями єдиної для росів - московської вимови. І в більшості своїй українці це правило прийняли, бо зрозуміли його важливість: на прикладі життя під Старою Польщею українці зрозуміли, що все, що може дати їм Західний Світ, - це відірвати їх від чистої Східної Православної Віри. Саме тому українці пішли на вічний союз із Москвою і ніякі Мазепи не змогли переконати їх у протилежному. Сьогодні на захисті українців твердо стоїть митрополит Онуфрій - цей відважний воїн і захисник України від тих, хто хоче льстивими словами увести українців і Україну у блудовірство і погибель. Сьогодні Західний Світ величається своєю силою, яка була здобута ще православними їх предками, але дні їхні вже полічені, і навіть вже сьогодні вони тремтять від відваги і могутності руського православного воїнства, а далі - вони не мають з чого черпати сил для свого розвитку, бо їх віра - не благочестива, їх віра - це розсип бісівських єресей. Свята Русь - це оплот святої віри останніх часів. Усі, хто намагається відірвати малоросійську народність від спасительного єднання з Руссю Великою, будуть знищені, бо українці - це традиційно православні благочестиві християни, які призначені для порятунку і життя із Христом, і цей порятунок - у єднанні з Руссю Великою. Хто буде протидіяти - буде знищений, хто буде сумніватись і обертатись назад - подібно до жінки Лота перетвориться на сольовий камінь - закам'яніє від мертвості своєї думки.
Плейшнер сказав: Але ж прийняття московських правил вимови знищує малоросійську самобутність. Це ж видно навіть по історії і національній географії: там, де відмовляються від малоросійських правил вимови церковнослов'янської, там поступово відмовляються і від решти малоросійських традицій, і ми спостерігаємо зникнення цілого християнського народу. Хіба Бог бажає зникнення християнських народів?
Штірліц сказав: Українці мусять усвідомити свою історичну місію і роль. Раніше Русь була одна. Потім були міжусобиці і Русь поділилась. Кожна частина виробляла свої мовні та інші традиції і відмінності. А Бог на це все дивився: Він дивився, яка частина збереже чисту Православну Віру. Бог спостерігав, яка частина Русі збереже Православ'я і здобуде тим Боже благословення для того, щоб стати основою для майбутнього об'єднання і відновлення єдиної Русі. Історія засвідчує, що такою частиною стала Русь Велика, або, як ви кажете, Московія. Русь Мала дійшла була до того, що усі православні її єпископи прийняли унію з Римом, і якби не допомога великоросів, то б Мала Русь була б сьогодні вся римсько-єретична. Хтось може заперечити цим історичним фактам? Ні? Тож хіба не зрозуміло, що об'єднувати Русь потрібно на здоровій - великоросійській основі, а не на будь-якій іншій? Бог судить по плодам. Можливо, великороси багато у чому були історично не праві, але результат - збереження Православної Віри - не перекрити нічим. І малороси мають з цим змиритись або загинути. І цілком зрозуміло, що багато малоросів оберуть загибель, грунтуючись на своїй національній гордині. На жаль, багато людей не здатні зрозуміти, що нація, яка не здатна зберегти Православної Віри, не має права на майбутнє. Бог зневажений не буває.
Плейшнер сказав: Але ж саме московська вимова і московські традиції в Українській Церкві і відводять багатьох українців від Православ'я. Українець дивиться, що Православ'я вимагає від нього зречення від своєї національності, і він починає сумніватись у святості Православ'я, бо жоден з Апостолів не вимагав від язичників зречення від своєї національності. Апостоли вимагали від учнів зречення від поганської віри і поганських звичаїв, але мови і національних мовних традицій вони не зачіпали. І навіть навпаки: Апостоли не вимагали від греків ставати євреями і вчити єврейську мову, а самі ж Апостоли, передбачаючи більше поширення християнства саме серед греків, записували Святе Благовістування - Євангеліє переважно грецькою, а не єврейською мовою. Українець, коли бачить нав'язування собі чужої мови задля ніби спасіння, починає сумніватись, що це Православ'я - справді віра Апостольська, бо Апостоли мали зовсім протилежні нрави. Українець шукає інших варіантів, і найбільш зручним знаходить католицизм, який вже відійшов від традицій мовного нав'язування. Декотрі, як православні українці США, пішли до Константинопольського патріархату, але Константинопольський патріарх занадто слабкий, щоб протистояти Росії-Московії у питаннях всієї України, він навіть не може дорікнути митрополиту Онуфрію, що той підтримує смертельні для української нації традиції богослужбової мови, бо Константинопольський патріархат боїться втратити підтримку Росії-Московії в своєму доволі скрутному становищі перебування під владою Туреччини.
Штірліц сказав: Бідний нещасний українцю! Як же туго до тебе доходить слово правди! Але з любови моєї я тобі поясню ще раз: Бог не може безкінечно бути милостивим до своїх ворогів! Грецька Церква не один раз ішла на унію з Римом - цим центром гордині і єресі. Невже ти думаєш, що Бог цього не бачить? І невже ти думаєш, що це простий випадок, а не справедлива закономірність, що усі, хто ще хоч трохи залишається православним, шукають допомоги, заступництва і покровительства у Великій Русі? Ні, брате-малоросе, це не випадковість, а таки справедлива закономірність. Чи ти думаєш, що так легко було Русі-Московії зберігати чисту віру, коли практично увесь світ (разом із греками, скажімо, у Флорентійській унії) відходив у єретичне нечестя. Це саме вони - великороси - мали право подібно до розіп'ятого Господа на хресті заволати у стражденному відчаї: Боже наш, Боже наш, навіщо ти нас залишив самотніх і покинутих усіма у цьому світі єресі, гріха і облуди. Чи наслідком таких страждань не мала стати слава Великої Росії - її воскресіння у славі? І так і сталось: Московія зміцнилась у стражданнях і стала оплотом і суддею православних, а через них - і всього світу. Хіба ми, великороси, винуваті у тому, що багато малоросів пішли до католиків? Хіба з початку ми вводили в Україні московську вимову? Ні, українці почали переходити до римської церкви ще тоді, коли їх православні ще молились вимовою малоросійською, а потім у тій частині українців, що залишились православні, деяка ще частина виявила бажання відмовлятись від своєї малоросійської окремішності задля збереження Православ'я - хіба ж московити їх до цього примушували? Не московити роз'єднали українців по мовному питанню і по питанню окремішності чи об'єднання з великоросами, а роз'єднала їх жага тимчасового комфорту, відступ від Православ'я і, відповідно, відступ від Бога. І не московити винуваті в тому, що українство стало синонімом неправослав'я і тим самим накликало на себе прокляття від Бога. Православні українці не знаходили собі підтримки від своїх же братів-українців, а знаходили підтримку від "диких" московитів. І тепер ви хочете примусити цих українців не бути вдячними своїм православним братам-московитам? Ви хочете заборонити українцям шанувати московитську культуру заради православ'я, яке вона несе? І як ви збираєтесь забороняти: ви з ним мучеників робити будете? Так на мученицькій крові і росте Церква, і кожна мученицька кров возродиться стократно аж до загибелі мучителів. А молитись малоросійською вимовою ми не забороняємо, але бажаючих - вкрай обмаль, і тому зусилля українізаторів богослужіння приречені: українців історія навчила, що Православну Віру і спасіння вони можуть зберегти лише в єднанні з Церквою Московською, а для цього єднання потрібно зберігати єдність із московськими правилами єдиної вимови церковнослов'янської мови. Хочете іти проти волі українських православних? Тоді ми будемо їх захищати, і їх буде захищати Бог.
Плейшнер сказав: Тобто ви захищаєте Православну Віру без любові?
Штірліц сказав: Не може бути любові без Православної Віри.
Плейшнер сказав: Московська традиція вимови церковнослов'янської - це смертельна для українців традиція.
Штірліц сказав: Малороси без великоросів завжди були схильні до єресі, до католицизму - це погибель для Малої Росії і для українців. Єдиний спосіб врятувати українців від тієї неминучої загибелі, яка чекає на увесь Західний єретичний і тому нечестивий світ, - єднання з оплотом правої віри - з Великою Росією. Штірліц хоче українцям добра. Найбільш надійний спосіб пов'язати Малу Росію із Великою - універсалізація вимови церковнослов'янської, тобто - прийняття українцями єдиної для росів - московської вимови. І в більшості своїй українці це правило прийняли, бо зрозуміли його важливість: на прикладі життя під Старою Польщею українці зрозуміли, що все, що може дати їм Західний Світ, - це відірвати їх від чистої Східної Православної Віри. Саме тому українці пішли на вічний союз із Москвою і ніякі Мазепи не змогли переконати їх у протилежному. Сьогодні на захисті українців твердо стоїть митрополит Онуфрій - цей відважний воїн і захисник України від тих, хто хоче льстивими словами увести українців і Україну у блудовірство і погибель. Сьогодні Західний Світ величається своєю силою, яка була здобута ще православними їх предками, але дні їхні вже полічені, і навіть вже сьогодні вони тремтять від відваги і могутності руського православного воїнства, а далі - вони не мають з чого черпати сил для свого розвитку, бо їх віра - не благочестива, їх віра - це розсип бісівських єресей. Свята Русь - це оплот святої віри останніх часів. Усі, хто намагається відірвати малоросійську народність від спасительного єднання з Руссю Великою, будуть знищені, бо українці - це традиційно православні благочестиві християни, які призначені для порятунку і життя із Христом, і цей порятунок - у єднанні з Руссю Великою. Хто буде протидіяти - буде знищений, хто буде сумніватись і обертатись назад - подібно до жінки Лота перетвориться на сольовий камінь - закам'яніє від мертвості своєї думки.
Плейшнер сказав: Але ж прийняття московських правил вимови знищує малоросійську самобутність. Це ж видно навіть по історії і національній географії: там, де відмовляються від малоросійських правил вимови церковнослов'янської, там поступово відмовляються і від решти малоросійських традицій, і ми спостерігаємо зникнення цілого християнського народу. Хіба Бог бажає зникнення християнських народів?
Штірліц сказав: Українці мусять усвідомити свою історичну місію і роль. Раніше Русь була одна. Потім були міжусобиці і Русь поділилась. Кожна частина виробляла свої мовні та інші традиції і відмінності. А Бог на це все дивився: Він дивився, яка частина збереже чисту Православну Віру. Бог спостерігав, яка частина Русі збереже Православ'я і здобуде тим Боже благословення для того, щоб стати основою для майбутнього об'єднання і відновлення єдиної Русі. Історія засвідчує, що такою частиною стала Русь Велика, або, як ви кажете, Московія. Русь Мала дійшла була до того, що усі православні її єпископи прийняли унію з Римом, і якби не допомога великоросів, то б Мала Русь була б сьогодні вся римсько-єретична. Хтось може заперечити цим історичним фактам? Ні? Тож хіба не зрозуміло, що об'єднувати Русь потрібно на здоровій - великоросійській основі, а не на будь-якій іншій? Бог судить по плодам. Можливо, великороси багато у чому були історично не праві, але результат - збереження Православної Віри - не перекрити нічим. І малороси мають з цим змиритись або загинути. І цілком зрозуміло, що багато малоросів оберуть загибель, грунтуючись на своїй національній гордині. На жаль, багато людей не здатні зрозуміти, що нація, яка не здатна зберегти Православної Віри, не має права на майбутнє. Бог зневажений не буває.
Плейшнер сказав: Але ж саме московська вимова і московські традиції в Українській Церкві і відводять багатьох українців від Православ'я. Українець дивиться, що Православ'я вимагає від нього зречення від своєї національності, і він починає сумніватись у святості Православ'я, бо жоден з Апостолів не вимагав від язичників зречення від своєї національності. Апостоли вимагали від учнів зречення від поганської віри і поганських звичаїв, але мови і національних мовних традицій вони не зачіпали. І навіть навпаки: Апостоли не вимагали від греків ставати євреями і вчити єврейську мову, а самі ж Апостоли, передбачаючи більше поширення християнства саме серед греків, записували Святе Благовістування - Євангеліє переважно грецькою, а не єврейською мовою. Українець, коли бачить нав'язування собі чужої мови задля ніби спасіння, починає сумніватись, що це Православ'я - справді віра Апостольська, бо Апостоли мали зовсім протилежні нрави. Українець шукає інших варіантів, і найбільш зручним знаходить католицизм, який вже відійшов від традицій мовного нав'язування. Декотрі, як православні українці США, пішли до Константинопольського патріархату, але Константинопольський патріарх занадто слабкий, щоб протистояти Росії-Московії у питаннях всієї України, він навіть не може дорікнути митрополиту Онуфрію, що той підтримує смертельні для української нації традиції богослужбової мови, бо Константинопольський патріархат боїться втратити підтримку Росії-Московії в своєму доволі скрутному становищі перебування під владою Туреччини.
Штірліц сказав: Бідний нещасний українцю! Як же туго до тебе доходить слово правди! Але з любови моєї я тобі поясню ще раз: Бог не може безкінечно бути милостивим до своїх ворогів! Грецька Церква не один раз ішла на унію з Римом - цим центром гордині і єресі. Невже ти думаєш, що Бог цього не бачить? І невже ти думаєш, що це простий випадок, а не справедлива закономірність, що усі, хто ще хоч трохи залишається православним, шукають допомоги, заступництва і покровительства у Великій Русі? Ні, брате-малоросе, це не випадковість, а таки справедлива закономірність. Чи ти думаєш, що так легко було Русі-Московії зберігати чисту віру, коли практично увесь світ (разом із греками, скажімо, у Флорентійській унії) відходив у єретичне нечестя. Це саме вони - великороси - мали право подібно до розіп'ятого Господа на хресті заволати у стражденному відчаї: Боже наш, Боже наш, навіщо ти нас залишив самотніх і покинутих усіма у цьому світі єресі, гріха і облуди. Чи наслідком таких страждань не мала стати слава Великої Росії - її воскресіння у славі? І так і сталось: Московія зміцнилась у стражданнях і стала оплотом і суддею православних, а через них - і всього світу. Хіба ми, великороси, винуваті у тому, що багато малоросів пішли до католиків? Хіба з початку ми вводили в Україні московську вимову? Ні, українці почали переходити до римської церкви ще тоді, коли їх православні ще молились вимовою малоросійською, а потім у тій частині українців, що залишились православні, деяка ще частина виявила бажання відмовлятись від своєї малоросійської окремішності задля збереження Православ'я - хіба ж московити їх до цього примушували? Не московити роз'єднали українців по мовному питанню і по питанню окремішності чи об'єднання з великоросами, а роз'єднала їх жага тимчасового комфорту, відступ від Православ'я і, відповідно, відступ від Бога. І не московити винуваті в тому, що українство стало синонімом неправослав'я і тим самим накликало на себе прокляття від Бога. Православні українці не знаходили собі підтримки від своїх же братів-українців, а знаходили підтримку від "диких" московитів. І тепер ви хочете примусити цих українців не бути вдячними своїм православним братам-московитам? Ви хочете заборонити українцям шанувати московитську культуру заради православ'я, яке вона несе? І як ви збираєтесь забороняти: ви з ним мучеників робити будете? Так на мученицькій крові і росте Церква, і кожна мученицька кров возродиться стократно аж до загибелі мучителів. А молитись малоросійською вимовою ми не забороняємо, але бажаючих - вкрай обмаль, і тому зусилля українізаторів богослужіння приречені: українців історія навчила, що Православну Віру і спасіння вони можуть зберегти лише в єднанні з Церквою Московською, а для цього єднання потрібно зберігати єдність із московськими правилами єдиної вимови церковнослов'янської мови. Хочете іти проти волі українських православних? Тоді ми будемо їх захищати, і їх буде захищати Бог.
Плейшнер сказав: Тобто ви захищаєте Православну Віру без любові?
Штірліц сказав: Не може бути любові без Православної Віри.
Плейшнер сказав: Тобто Православна Віра з любов'ю все ж можлива, але ні ви, ні ті підмосковські "поки що українці" на неї не здатні?
Штірліц сказав: Черговий! Черговий! Сюди бігом! Зв'язати професора і розстріляти! Він ганьбив фюрера! Прощавайте, професоре! Занадто багато вас таких мрійників!
Черговий відводить Плейшнера у іншу кімнату. Чути глухий постріл. Штірліц витягнув замотану в газету печену картоплю і подумав, що гнилим європейцям ніколи не зрозуміти ані краси чистої віри, ані краси замотаної в газету печеної картоплі.
Штірліц сказав: Черговий! Черговий! Сюди бігом! Зв'язати професора і розстріляти! Він ганьбив фюрера! Прощавайте, професоре! Занадто багато вас таких мрійників!
Черговий відводить Плейшнера у іншу кімнату. Чути глухий постріл. Штірліц витягнув замотану в газету печену картоплю і подумав, що гнилим європейцям ніколи не зрозуміти ані краси чистої віри, ані краси замотаної в газету печеної картоплі.
