Яка рентабельність злого умислу,
коли більшість навколо – телепати?
Тобто, можна казати, що в той час, коли
більшість людей буде телепатами, то зло
втратить свій сенс. Якоюсь мірою це
можна назвати настанням Царства Божого.
Але думаю, що помилково вважати, що ми
вже близько наближаємось до часу переходу
до Царства Божого. Звісно, телепатів ми
можемо знайти не одного, але все ж це
переважно поодинокі випадки. Якщо
говорити про певний фазовий перехід
приблизно на рубежі між другим і третім
тисячоліттями, то це можна сформолювати
як перехід від збільшення кількості до
збільшення якості.
Справді, християнство ніби
підійшло до свого «завершення»:
умовний Захід вже переважно християнізовано,
а Схід з його давньою філософією у стилі
«теорії відносності Енштейна» не
бачить у християнстві чогось надзвичайно
нового і вартого уваги. Це все саме так,
якщо розглядати християнство переважно
зовнішньо – у стилі старозаповітніх
Заповідей. Ми звикли розглядати
старозаповітні Заповіді як такі, що у
розвитку своєму приводять до Заповідей
Блаженств Ісуса Христа: «не порушити
прийшов Я закон, а виконати». Але чому
ми не задаємо питання: до чого приводять
Заповіді Блаженств? Частково ці Заповіді
самі вказують на результат: блеженні
чисті серцем, бо вони Бога побачать. Але
ми звикли сприймати цю вказівку як
вказівку для малочисельних «обраних»,
яких називають ще святими. Ми звикли до
росповсюдження християнства не оцим
«баченням Бога», а лише як певне
відносне впорядкування нашого життя з
будівництвом храмів. Це називається
кількісний розвиток. От про завершення
епохи кількісного розвитку можна вже
говорити в наш час.
Далі нас очікує розвиток якісний.
І завершиться він «страшним судом»,
коли цей видимий світ стане настільки
телепатичним, що він більше стане схожим
на світ духовно-потойбічний (який вже
є тотально телепатичним: «мертві у
Христі воскреснуть першими»), але
все ж залишатиметься тим же звичним нам
матеріальним світом («не всі помремо,
але всі перемінимося», «потім і
ми, живі, разом з ними будем взяті на
зустіч із Господом на повітрі»).
Якісний розвиток, звісно, не має межі,
але є перехід від >0,5 до <0,5, що означає
перехід від наближеності до логічної
одиниці до наближеності до логічного
нуля. Такий перехід стається для функції
у=1/х у точці х=2, у=0,5. За х ми маємо час, а
за у – умовний час передачі інформації.
Коли час передачі інформації у<0,5,
то можна говорити про перехід до
миттєвості передачі інформації і,
відповідно, до настання «страшного
суду». Звісно, може здатись, що настання
«інформаційної ери» - це і є той
«страшний суд», але я думаю, що не
варто так ототожнювати технологічну
інформацію і інформацію духовну. Так,
технологічно ми підійшли ніби до піку
швидкості передачі інформації, але це
лише технологічно. Тепер, при нових
швидкостях інтернету нам потрібно ще
навчитись використовувати його на благо
нашого духу. І це не такий швидкий процес,
як може здатись.
Ще трохи про
графік у=1/х: він одиницецентричний. Так
само як і світ є Христоцентричним. Тобто,
точка х, у=1 – це точка Христа. Якщо
припустити, що від х=1 до «точки
переходу=друге пришестя» х=2 ми маємо
приблизно 2 тис. років, то виходить, що
від х=0 до Христа – теж лише 2 тисячі
років – що є дуже мало. Якщо ж брати
приблизну дату створення світу (мається
на увазі дата створення повноцінної
людини, здатної пізнавати Бога) за
єврейським і християнським календарем,
то маємо десь до 4-х тисяч рокі, що є
достатньо прийнятним. Треба розуміти,
що у-відлік може бути багатозначним, а
також – симетричнозначним. Тобто,
значення у ближче до нуля від точки
Христа можуть мати симетричні значення
замість видимих. Так, наприклад, точка
х=0,5; у=2 може за смислом сприйматись
також як у=0,5 – тобто як образ Христа,
як образ першого пришестя Христа і як
смислова (а не часова) симетрія другого
пришестя. Що ми маємо в історії за образ
пришестя Христа? Звісно, це «принесення»
в жертву Авраамом сина свого Ісаака,
який подібно до Христа ніс свій хрест-дрова
на гору-Голгофу. Коли стався цей образ
– цей 0,5 від Христа – а десь близько 2
тисяч років до Христа. І це знову нам
підходить: 0,5х=2000 років. Тобто, за даною
теорією ми живемо в період, коли х
приблизно дорівнює 1,5. Так, це число теж
можна сприйняти як число переходу, але,
думаю, це лише перехід до розвитку якості
взамін кількості, а не сам остаточний
розвиток якості. І тому «страшний
суд» - це, мабуть, подія, що матиме
місце десь через 2 тисячі років. А зараз
ми лише перший раз відчули наближення
тієї події, доторкнулись краєм чуттів
до тієї великої тайни.
Про антихриста.
Багато хто сприймає Путіна як остаточного
антихриста. Для цього є аргументи: Путін
перший «антихрист», що формально
має можливість знищити все людство,
використавши наявний ядерний збройний
арсенал. Так, раніше «антихристи»
мучили людей, але знищити повністю
можливості не мали, а Путін – перший
«всезнищенний». Але, думаю, нам
потрібно оговтатись і усвідомити, що
Путін – не останній, а навпаки – перший
з багатьох наступних, які теж будуть
«всезнищенними». Як це пояснити?
За вже знайомою аналогією: Путін –
вершина технологічного розвитку
«антихриста», але для того
остаточного антихриста технологічна
можливість знищити все людство і землю
– це не основна ціль. Основна ціль
антихриста – не знищити людство, а
підкорити його духовно, підкорити
сатані. Звісно, можливість матеріального
«всезнищення» - це сильний аргумент,
але не найлукавіший. Від ери спокуси
війною ми переходими до ери спокуси
миром, яка закінчиться пришестям
абсолютного антихриста і післідуючого
за ним «страшного суду» - переходу
до вічної ери торжества істинної
інформації, до ери торжества Христа, до
ери Царства Небесного.
Немає коментарів:
Дописати коментар