Цікаві були часи

транслітерація

Надзвичайно цікаве інтерв'ю патріарха РПЦ Кіріла

Все інтерв'ю - http://www.patriarchia.ru/db/text/4327642.html

Цитата:

>>>  Как заманивают людей в террористическое сообщество? Деньгами, наркотиками, какими-то посулами, — весь этот, так сказать, неидеалистический фактор работает в полной мере. И не надо идеализировать каждого, кто вступает в это сообщество. Очень многие движимы исключительно жесткими прагматическими интересами — нажиться, завоевать, уворовать, схватить. То же использование сирийской нефти в полной мере свидетельствует о присутствии жажды наживы, завоевания. Но есть и люди честные или, по крайней мере, такие, кто вступает в ряды террористов действительно по религиозным мотивам. Уверен, что есть, ведь люди откликаются на призыв экстремистов чаще всего в мечетях, после молитвы, а как можно воздействовать на человека, который только что помолился, чтобы заставить его взять в руки оружие? Нужно связать его религиозные чувства, его веру совершенно конкретными аргументами, направленными, в том числе, на участие в боевых операциях и на всем прочем, что сопровождает террористическую деятельность. А что может быть аргументом — мы когда-нибудь об этом задумывались? «Ты становишься борцом за халифат». — «А что такое халифат?» — «А это такое общество, где в центре вера, Бог, где господствуют религиозные законы. Ты создаешь новую цивилизацию по отношению к той, что сейчас установлена в мире, — обезбоженная, секулярная и тоже радикальная в своем секуляризме».

  Мы сейчас видим, что эта безбожная цивилизация действительно наступает, в том числе на права людей, которые провозглашаются чуть ли не высшей ценностью, — но вот крест носить нельзя. Можно проводить парады сексуальных меньшинств, это приветствуется, — а миллионная демонстрация французских христиан в защиту семейных ценностей разгоняется полицией. Если вы называете нетрадиционные отношения грехом, как велит нам Библия, и вы священник или пастор, то можете не просто лишиться возможности служить, но и отправиться в тюрьму.

Я могу и дальше продолжать приводить просто страшные примеры того, как наступает эта обезбоженная цивилизация. И вот ведь на что пальцем указывают молодым людям, которых соблазняют экстремисты. «Посмотрите, какой они строят мир — мир дьявольский, а мы вас приглашаем построить мир Божий». И на это откликаются, ради этого идут отдавать жизнь. Потом могут и наркотики использовать, и все что угодно, но для того чтобы человека возбудить на борьбу, нужно сперва показать ему врага. Что и делают, называя конкретные адреса и говоря, почему те или другие люди являются врагами по отношению к тебе, а может быть, и по отношению ко всему роду человеческому.

Поэтому примиряться надо не на основе борьбы с терроризмом. Нам всем нужно подумать о путях развития человеческой цивилизации, нам всем нужно подумать о том, как современное научно-техническое или, как теперь говорят, постиндустриальное общество соединить с теми духовными и религиозными ценностями, без которых человек жить не может. Можно Церковь притеснять, задвинуть, можно лишить людей возможности отправлять свои религиозные потребности, но религиозные чувства невозможно убить, и это хорошо известно. Нужно соединить человеческую свободу с нравственной ответственностью. Нужно дать возможность каждому человеку жить в соответствии с Божиим законом. Не нужно ограничивать проявление религиозных чувств и одновременно не нужно ограничивать свободу человеческого выбора. Если мы сумеем соединить все эти составляющие части, то построим жизнеспособную цивилизацию. А если не сумеем, то мы обречены на постоянную борьбу и на постоянные страдания. Нельзя путем перетягивания каната, путем победы одной модели над другой, путем создания неких искусственных форм человеческого общежития, которые не соответствуют ни нравственной природе, ни религиозному чувству, пытаться строить будущее. И если удастся человечеству добиться нравственного консенсуса, если удастся этот нравственный консенсус включить каким-то образом в международное право, в законодательство, то есть шанс на построение справедливой глобальной цивилизационной системы. >>>

Коментар: якщо замінити мечеть на храм РПЦ, то можна зрозуміти з чим ми маємо справу.

Цитата: 

>>> У меня только одна надежда, что существует Украинская Православная Церковь, Церковь-исповедница, которая сегодня реально объединяет народ. Ни одна политическая сила не объединяет народ, ни одна политическая сила не работает на соборную Украину, особенно те самые громко говорящие люди, которые провозглашают идею соборной Украины как свою политическую программу. Они не работают на эту программу, а работает Украинская Православная Церковь, которая объединяет и восток, и запад, и север, и юг, которая смиренно, но мужественно говорит правду, которая ведет людей к объединению, а ведь только так и только с этим объединительным фактором можно связывать благополучное будущее Украины.>>>

  Коментар: УПЦ МП України не об'єднує. Ніколи групу людей не може об'єднати ідея, орієнтована на зовнішнє. Об'єднатись можна лише навколо внутрішнього. І я тут не маю на увазі байки деяких моїх співвітчизників, що УПЦ МП фінансує Москву. Фінансово якраз навпаки Москва допомагає УПЦ МП для того, щоб УПЦ МП дотримувалась лінії ідейного підпорядкування Москві, щоб дотримувались орієнтації на зовнішнє, яке не може об'єднати Україну. Основним у цьому зовнішньому є московська вимова церковнослов'янської мови. Балачками про сучасний екстремізм і тероризм патріарх Кіріл відволікає від усвідомлення, що московська вимова була нав'язана українцям таким же самим екстремістським і терористичним шляхом, нав'язана як фактор роз'єднання і засобу управління українцями. Сюда смотрі, а туда нє смотрі, - говорить українцям патріарх Кіріл між рядків, - не займайся відновленням своєї історичної вимови, говори, що на це нема часу, нагальної потреби, та й фінансів нема, на храми є фінанси, на відновлення української вимови цсл мови - фінансів нема, прикидайся дурником, що ти не розумієш питання, розповідай байки, що українці самі так захотіли і хочуть і т. д. А на допомогу актівізації "нєпонімающіх" є усі наявні засоби, які описані у першій цитаті про ісламський тероризм: як казав Мирослав Маринович, мрійливе заколисування у позачасовому літургійному дійстві. Але коли Маринович це писав, то російсько-православний тероризм ще тільки готувався і не був таким явним - то і відповідальність за мрійливий сон була менша. А зараз прокидатись треба терміново. Кому не вистачає рішучості - просто напросіться у друзі або духівники до солдатської вдови - таких знайти нині не важко і далеко їхати не треба.
  Також для того, щоб не дивились, куда нє надо, російською владою у союзі з церквою (як відомо, воз'єднання церкви з державою в Росії значно просунулось у розвитку) знищувались і знищуються свідки того, на што нє надо смотрєть. Тут вам і раптові смерті генералів і пожежі в архівах і бібліотеках.

  Це, можна сказати, я написав для адептів УПЦ МП. Але і для адептів інших конфесій у мене є слово: будьте реалістами: неможливо перебудувати за кілька років те, що будувалось кілька століть. Я не маю на увазі, що не треба працювати, але очікувати швидкого результату - це майже як рухатись назад.
  Багато чого вже описано, не буду повторюватись.

1. Має бути контроль за доходами общин. Не за тим, куди УПЦ МП платить гроші, а хто фінансує УПЦ МП. Не треба тут сподіватись на якісь арешти чи конфіскації. Основний ефект - інформаційний: якщо вас фінансує Москва, то значить ви робите те, що вигідно Москві, бо Москва даремно грошей нікому не дає.

2. Вияснення позицій офіційних представників УПЦ МП щодо різних листівок, які росповсюджуються в УПЦ МП і дезінформують людей як щодо подій - сучасних і давніх, так і щодо понять. Якщо УПЦ МП офіційно не засудить свої провокаційні агітматеріали, то ініціювати судові процеси проти авторів і тих, хто розповсюджував, щодо приниження честі і гідності, наклепу, розпалюванні міжнаціональної ворожнечі і т. д. Між іншим, відсутність легітимізації української вимови церковнослов'янської мови - це теж можна підвести під усі згадані статті, бо це і є приниження честі і гідності українців, наклеп і розпалювання міжнаціональної ворожнечі через приниження однієї із слов'янських націй - українців, коли їм відмовляють у праві мати свою вимову спільнослов'янських текстів. Навіть якби такої вимови раніше не було, то українці мали б право на створення такої, але в тому і трагізм, що нічого видумувати не треба, а заважає лише лінь-матушка або гордість, що не хоче визнати свою помилку. І ця лінь або гордість коштує Україна занадто дорого, щоб Україна так довго закривала на це очі. Церковникам з УПЦ МП треба усвідомити, що російська вимова цсл мови - це зовнішнє, і воно ніколи не об'єднає Україну, скільки б ви не возносили руки до неба і не молились про об'єднання і мир. Українська вимова цсл мови - це водночас і внутрішнє і не дуже радикальне, і тому не може спричинити конфронтації. Хочете миру - хоч пальцем поворухніть щось реально, а не все "Боже, дай Україні мир, а мені дай миру і спокою ще більше". Ми вже й так всі ці більш як двадцять років незалежності все служили в УПЦ МП російською вимовою - яку ми отримали за це вдячність? Війну? Тож який сенс і надалі продовжувати підтримувати тих, хто за добре діло для них йде війною? Чи не було б більш розумно зробити добре діло тим, хто може бути за це вдячним, - українцям? Тим більше, що вони так давно і так гостро цього потребують...

Закон державний і Закон Божий

  Закон державний ніколи не буде настільки ж досконалим, як закон Божий. Але закон Божий ніколи не буде таким інструктованим (чітким для виконання), як закон державний. Не знаєш, як діяти (через недостачу гармонізуючої інформації), - дій по закону державному - чіткому і ясному. Не хочеш діяти по державному закону (через його моральну недосконалість) - дій по совісті (совісті, можна сказати, християнсько-інтегральній - такій, яка судить справедливо, не дивлячись на обличчя та інші зовнішні ознаки).

  Іноді між церковною конфесією і державою може виникнути конфлікт через різне розуміння потреб людей і напрямків розвитку суспільства. Церква може впливати на державу дуже сильно, коли має певну  монополію в суспільстві. Церква тоді стає частиною влади, і, відповідно, несе за це відповідальність перед Космосом, так би мовити :) В Україні такої монополії нема, і церква не має домінуючого впливу на державу. І в такій ситуації більш держава впливає на церкву через державні закони, виконавчу і судову влади, спецслужби. Але і відповідальність падає вже більше не на церкви, а на владні структури. Це просте правило Космосу: влада=відповідальність.

  При відсутності конфесійної монополії церкви постають у державному житті як свого роду громадські організації - інституції громадянського суспільства. Сильні і численні громадські організації - це ознака сильної держави, і совісні держслужбовці мали б підтримувати громадські організації. Тільки є один виняток: громадські організації, що містять у собі антидержавні ознаки. Таким організаціям владні структури зобов'язані протидіяти. Але протидія не може спиратись на свавілля: люди повинні чітко розуміти, що спецслужби, наприклад, протидіють певним організаціям тільки тому, що ці організації протидіють самим цим людям - протидіють громадянам України, позбавляючи їх права на самореалізацію. Тобто має бути чітка доказова база, що якась організація загалом чи окремі її члени чинять антинародні дії, які повинні бути припинені. Ефективність дій спецслужб визначається тим, наскільки суспільство схвалює їхні дії, і наскільки ці дії об'єднують-інтегрують суспільство. Це дві рівнозначні ознаки.

  Для досягнення цих цілей не достатньо лише волі і досвіду в розробці самих операцій, але має бути також відповідна законодавча база. Така проза життя, що антидержавні елементи можуть і приймати закони держави. І тому завдання всіх людей (адже всі ми своїми діями, голосуванням впливаємо певною мірою на прийняття законів і, відповідно, розвиток держави), а ще більше - тих, хто має певний авторитет і вплив на владу - перш за все сприяти тому, щоб у владу приходили люди, які приймають закони в інтерасах держави і народу. Бо в умовах недосконалості закону, порушуючи закон державний заради закону морального, ми все ж посилюємо дезінтеграцію суспільства. Але маємо те, що маємо, і маємо моральний обов'язок працювати в цих умовах, які є. Але правило рівнозначності ознак схвалення і інтегративності дій, і визначення ефективності дії по сумарному значенню цих ознак - це правило діє при будь-яких законах. Хай допомагає Бог вам у добрих ділах.

 

Чергове з'єднання хвостів лисиць

 Символіка з'єднання хвостів лисиць досить проста: роздумувати про те, чим закінчаться сьогоднішні наші дії. Для отців і братів з УПЦ МП я можу розповісти:

  Десь через років двісті якийсь будівельник, копаючи фундамент для своєї хатинки, що з краю села, наштовхнеться лопатою на якісь трухляві кістки. Біля кісток лежатиме запаяний скляний футляр з вибитим прізвищем "Зозуля Віктор" і іконкою. Перевернувши футляр текстом до себе, будівельник заверещить: Ах ти ж москалюка паршива!!!

  Так, через двісті років дослідники і археологи визначать, що я був московітом. А чому? Тому що я купив іконку в самому що не є западеньському монастирі УПЦ МП - Почаївській Лаврі. І на зворотній стороні написана молитва - не церковно-слов'янською мовою, а московською транслітерацією церковно-слов'янської мови. І хто ж я після цього, як не москаль?

  Звісно, через двісті років археологи і дослідники, мабуть, будуть не набагато розумніші за теперішніх, і вони не здогадаються, що навіть цю вимову я здатен читати ось так:

Молитва Пресвятой Богородиці в честь ікони Єе, іменуємой "Прибавленіє ума".

День празднованія 15 августа.

Богородице Пречистая, Доме, єгоже созда Себі Премудрость Божія, даров духовних Подательнице, от мира к премирним ум наш возводящая і всіх к познанію разума приводящая! Приймо молебноє пініє от нас, недостойних раб Твоїх, с вірою і умиленієм покланяющихся пред пречистим образом Твоїм. Умоли Сина Твоєго і Бога нашего, да даруєт властем нашим мудрость і силу, судіям правду і нелицеприятіє, пастирем мудрость духовную, ревность і бдініє о душах наших, наставником смиренномудріє, чадом послушаніє, всім же нам дух разума і благочестія, дух смиренія і кротости, дух чистоти і правди. І нині, Всепітая, Вселюбимая наша Мати, подай нам ума прибавленіє, умири, соєдини во вражді і разділенії сущія і положи їм соуз любве неразрішимий, всіх заблуждших от неразумія к світу істини Христови обрати, страху Божію, воздержанію і трудолюбію настави, слово премудрости і душеполезноє знаніє просящим даруй, осіни нас вічною радостію, Херувимов світлійши і Серафимов честнійши сущая. Ми же, славная діла і многоразумную премудрость Божію в мирі і жизні нашей видяще, устранимся земния суєти і ізлишних житейских попеченій, і ум, сердце наше на Небеса возведем, яко да Твоїм заступленієм і помощію славу, хвалу, благодареніє і поклоненіє за вся в Троїці славимому Богу і всіх создателю возсилаєм, нині і присно і во віки віков. Амінь.

Москаляку - на гиляку! - закричить знову будівельник і розвіє, попередньо розтрощивши, ні в чому не повинні трухляві кістки. 

Ось так. На гріх штовхаєте нещасного будівельника.

Це я почитав про єпархіальні збори УПЦ МП. Скажете: та ти, чому не помічаєш позитивів? 

Відповідаю: 

Преп. Симеон Новий Богослов. 152 діяльні та богословські глави.

112. Того, хто дав милостиню сотні людей, а міг і іншим дати, напоїти і нагодувати багатьох, що просять його, але відправив прохачів із порожніми руками, судити буде Христос, бо він Христа не нагодував. Бо ж у всіх них присутній Він сам, як і в кожному найменшому, якому даємо їсти.

117. Це може видатись всім обтяжливим, тому й візьмуться говорити в собі: "Хто це все може виконати, щоб усім послужити, всіх нагодувати і нікого з них не зневажити?" Але нехай почує слова апостола Павла, що виразно каже:"Любов до Христа спонукує в нас цю думку: коли один умер за всіх, то всі померли" (2 Кр. 5.14).

  Звісно, що говориться про матеріальну милостиню, те можна сказати і про духовну. Дати зелене світло українській вимові цсл мови - це милостиня українцям. І не було б гріха, аби для духовенства це було зробити важко. Але в тому і біда, що зробити це зовсім легко, але робити цього не хочуть.

Суд не забариться.

З Новим Роком!

 З'їздив перед новим роком у Почаїв. 

  Штірліц виконував завдання на західній Україні. Коли він допоміг одній жіночці пронести сумку, то вона дала йому шоколадку. На обгортці було написано: Золотая Русь. Це провал. - подумав Штірліц.

  Хоча і до того Штірліцу були знаки, які сповіщали, що подорож буде непростою. Ось у Здолбунові йому зустрівся пес, у якого навколо голови і тіла було наче сяйво.

 

  Коли приїхав у Лавру, Штірліц побачив вказівки, що фотографувати і знімати на камеру заборонено. Хтось, мабуть, провідав інформацію про приїзд Штірліца і попередив адміністрацію Лаври. Але Штірліцу це було не вперше, і на те він і Штірліц, щоб фотографувати там, де фотографувати заборонено. Штірліц пішов ночувати у храм разом з бідними людьми, які не мали або не хотіли заплатити 40 грн за готель. Коли адміністратор спального храму побачив, що Штірліц лежить у куртці на голій підлозі, то дав йому каремат. Штірліц ліг і побачив перед собою картину "Милосердний самарянин". Це був ще один знак, що за ним слідкують.

  Штірліц ліг рано, бо о четвертій треба було вставати. Хоча до початку богослужіння залишалась ще година, але о четвертій адміністратор усім сонним особисто подзвонив великим дзвоником на вухо: підйом - і з храму! Штірліц одягнувся і попрямував на вихід. Одразу перед собою побачив ще одну багатозначущу картину "Вигнання з раю". Співпадінь бути не могло: його, Штірліца, жорстко пасуть.

   Було очевидно, що проводити операцію зараз вкрай небезпечно. Довелось обмежитись загальними зовнішніми спостереженнями. Що можна було б відзначити для Центра: українофоби є, але загалом українофобії нема. Не допрацьовуєм. Хоча, звісно, більшість книг, які там продаються, одобрені Центром, і загалом Лавру можна сприймати як рай для москалів: служба на понятном і українські баби варять борщ, але боюсь, що це зовнішнє благополуччя досить хитке. Ось можете поглянути на оце:

http://lavka.pochaev.org.ua/id/svyate-evangel-568.html

http://lavka.pochaev.org.ua/id/novyy-tovar-432.html

Це ж так до чого може дійти? 

  Наших людей там багато, але їм все менше приділяють уваги: на свої очі бачив, як священник сидить для сповідання і позіхає, бо до нього ніхто не йде на сповідь... І це при тому, що на богослужінні в будний день десь біля чотирьох сотень чоловік... 

  Філаретівців на поминання не записують - це добре. Але, на жаль, мощі преподобного Іова для людей мають більше значення, ніж поминання теперішніх ієреїв. А до мощів пускають всіх і не питають, чи філаретівець чи зі згоди Центра. І осмілюсь висловити припущення, що поки є мощі преп. Іова, то український дух з Почаїва повністю витравити не вдасться: то тут, то там він все ж проривається. З цим треба щось робити, і не будь я Штірліцом, якщо в мене нема плану. А план такий: треба заборонити філаретівцям доступ до святинь і до мощей преп. Іова також. Почати все потрібно з "благого возмущєнія": а до яких пір нечестиві розкольники будуть оскверняти православні святині своїми мерзкими лобизаніями?! Іов Почаївській - не розкольник, щоб до нього розкольників допускати!.. і т. д. Потрібно запровадити опитування всіх, хто підходить до святині: Філарету анафема чи ні? Якщо ні - геть із Лаври. Це, звісно, викличе обурення зі сторони філаретівців, і вони все активніше будуть робити спроби захопити Лавру силою. А нам хіба не цього треба? Як кажуть діти: з Новим Роком, миу, здойобля! Хай хохли поб'ються, а ми посміємось. Філаретівці будуть дискредитованими, а тих, які під Ценром, ми будемо ублажати, що вони все роблять правильно, коли б'ють філаретівців, а не йдуть з ними на діалог або компроміс. Це головне: не буде діалогу, не буде і компромісу, і згоди не буде. Доти ми і будемо сильні там. 

  Є в Україні люди, які вже задають питання: скільки відрубаних українських голів коштує позолотити храм? Ці питання мене тривожать. Нам потрібно діяти твердо і рішуче, не шкодувати коштів для збереження нашого впливу. Адже якщо буде допущено перехід УПЦ МП на українську вимову ц.-сл. мови, то від наших пожертвувань ми не будемо мати жодного зиску. Іскупующе время, яко дніє лукави суть. З найщирішими побажаннями для Центра, ваш агент Штірліц із Почаєва.

 

 

 

Прилетит вдруг волшебник в голубом вертолете

  Волшебники летают, но не часто и не как рабы. Такой волшебник прилетал в Севернороссию - Советская власть ему имя. В то время, когда белогвардейские войска северных пытались истребить почти такие же по идеологии белогвардейские войска южноросов, в среду этого белого угара вдруг прилетает на красном петухе Волшебник-Комунизм, взмахивает волшебной палочкой, и враждующие народы вдруг, по мановению палочки, понимают, что в мире им будет жить лучше - в этом новом Коммунистическом мире. Волшебник, видя что его волшебство действует, машет палочкой вновь и вновь - и, как в сказке, вырастают заводы, фабрики, самолеты, космические аппараты и водородные бомбы. Все довольны, никто не голоден, есть еда, есть семья, и дети учатся решать уравнения. И только один Волшебник как-то все больше удаляется, уединяется, как будто что-то пытается скрыть. И это правда: Волшебник хочет скрыть тот факт, что волшебная палочка, оказалось, имеет ограниченный ресурс, и ресурс этот уже на исходе. И эта правда как-то не вписывается в атмосферу всеобщего ликования окружающего народа. Волшебник вспомнил про свой вертолет и периодически захаживал в свою тайную мастерскую, прихватив в охапку журналы "Квант" и "Радиолюбитель". Вертолет требовал ремонта и советские журналы в этом очень пригодились: за несколько лет вертолет был не только отремонтирован, но и модернизирован.
  И вот, одним летним днем, в небе затрепетали лопасти победительным ревом. Волшебник смотрел в окно: как его будут провожать? Или, может, никто и не заметит? Ну, нет, его - Волшебника, который спас страну - должны заметить и поблагодарить хотя бы взмахом платка!.. Но, увы - никто не обратил внимания на улетающий вертолет Волшебника: мало ли кто там летает, у нас этих вертолетов как жаб в озере...
  И исчезли все чары. Вдруг и северноросы и южноросы (да и не только) увидели, что их уже мало что обьеденяет: каждый начал строить не чужую, а свою белую гвардию. Вспомнились старые обиды, вспомнились старые войны. Все стали как-то одинаково эгоистичными. Была только одна разница: некоторые еще надеялись, что Волшебник вернется - да, в том же голубом вертолете и бесплатно покажет кино... "Милые, глупые люди, - думал Волшебник, покуривая трубку возле бассейна в Маями, - они думают, что Волшебник не понимает, что они любят больше не самого Волшебника, а его вертолет...".

Истины, которые трудно понять русским

1. Наличие в Украине УПЦ МП и множества русскоязычных - это не оправдание, а факт, который усугубляет вину за агрессию: мы вас терпели, а вы не захотели.
2. Те, кто принимают решения, обращают мало внимания на ваши исторические опусы и объяснения, что украинцев придумывали сначала хазары, а потом все подряд. Ваши обширные тексты могут повлиять лишь на тех, кто не принимает решений в Украине и на условном Западе. Ваши оправдания влияют преимущественно на жителей России, которые в них находят  себе оправдание за "Крым наш!". 
3. История нацистской Германии не повторится в русском варианте. Элита условного Запада обслуживается хорошей медициной и на амнезию не страдает. Помнят хорошо Германию, и никто не собирается забывать Крым и Донбасс. Более того - есть опыт решения вопроса, и все решится значительно быстрее, чем с Германией.
4. Синтез трех предыдущих: чем больше разговоров о том, что Крыму нужно какое-то изменения статуса в составе Украины и т. д.  - это лишь свидетельство остроты нацистской болезни России. Чем сильнее болезнь - тем сильнее надо будет делать профилактику ее рецидива после излечения.
  Иными словами: похоже, что вы уже договорились до того, что вопрос возвращения Украине Кубани уже не стоит - он уже рошен, так сказать. Еще немного помашите триколорами  - и туда же уйдут Белгородщина и Стародубщина. Успехов вам.

P. S. Сепаратисты жалуются, что не смогут жить в одной стране с теми, кто в них стрелял. Мы их прекрасно понимаем.