Про поступовість і послідовність

  Є така історія з демонського царства. Ну, приходять різні демони до диявола зі звітом про виконану роботу. Один звітує: я спровокував заворушення в місті, і загинуло 10 тисяч людей. Інший теж звітує: я спровокував війну між народами, і загинуло 50 тисяч людей. Диявол спокійно сидить вислуховує, позіхає і киває наступному до звіту. Наступний скромно промовляє: ну, я 40 років ходив за одним монахом, щоб спровокувати його на блуд, і нарешті я досяг успіху... Диявол встає, підходить до демона і кланяється йому в ноги, промовляючи: ти найкращий демон і ти заслуговуєш найвищої нагороди!

  Є інша історія. Один ігумен монастиря теж досліджує своїх підлеглих монахів – хто що доброго зробив. Один монах каже: я вирощував пшеницю, змолотив, пік хліб, і нагодував 10 тисяч бідняків. Інший: я служив безоплатно в лікарні і виправ білизну для 50 тисяч хворих. Ігумен спокійно досліджує далі. Один з монахів звітує наступне: я впав в блуд, але після того не полишив свого молитовного правила. І ігумен каже всім: ось цей монах здійснив найбільшу перемогу над демонами і його треба відзначити і потішити.

  Здавалося б, що спільного в цих історіях? А спільний в них висновок: протилежності не так потішаються з власної маси, як з відсутності своїх протилежностей. Тобто: для зла не так важливе збільшення зла, як зменшення добра; і для добра не так важливе збільшення добра, як зменшення зла. Ну, облишимо царство зла, але запитаємо про добро: чому так? Можна було б задати завдання для доманшього розв'язку, але тут не той формат. Тож пояснюю: все так тому, що збільшити добро ми можемо лише з Божою допомогою, а зменшити зло – можемо і самі. Тобто збільшення добра – це добре, але це те, що від нас мало залежить, а зменшення зла – це саме і є наш прояв у цьому житті. Це вам підтвердять і психо-неврологи педагогічного спрямування: все позитивне виховання – це формування гальмівних механізмів психіки. Процеси збудження відповідають за генерування ідей і є наближенні функціонально до інтелектуальних здібностей, до, так би мовити, формування диявола всередині нас. Саме так, бо якщо брати інтелектуальні здібності без будь-якого спрямування на добродійність, то це буде хаос безлічі ідей. Ну, диявол він такий. А з часом буде ще більше ідей, і ще більше хаосу.

  Замкнене коло. Чи просто коло? Інь – той, що не янь? Хто мене визволить із цього тіла смерті? - вигукував апостол Павло. А чому б не сказати «кола смерті»? Або просто - з цього матеріального світу, що має потребу в послідовності і поступовості? Ну, хто-хто – Бог і визволить, але чи сподобається тобі існування без послідовності і поступовості?

- Як це?

- А чого ти запитуєш?